Постанова № 56196854, 18.02.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 569/17071/15-а

Рядок статзвіту № 87

18 лютого 2016 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Олійник П. В.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії по віку, призначеної у відповідності до Закону України № 1058 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та зобовязання поновити виплату їй пенсії з 1 червня 2015 року у попередньому розмірі.

В обгрунтування позову покликається на те, що з 17 квітня 2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне і їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Пенсія по віку на загальних підставах була призначена позивачу під час роботи на посаді судді Рівненського міського суду і на цій посаді вона продовжує працювати і зараз. Виплата пенсії здійснювалась помісячно відповідачем з моменту призначення і до 1 квітня 2015 року, коли відповідач без офіційного повідомлення припинив нарахування та виплату пенсії. На письмове звернення позивача щодо відновлення виплати їй пенсії із 01 червня 2015 року відповідач надав відповідь від 18 грудня 2015 року № 453/10 про те, що виплата пенсії припинена правомірно, оскільки встановлений факт роботи позивача на посаді судді, яка дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і відновлення виплати пенсії є неможливим, оскільки на день звернення позивач продовжує працювати на посаді судді. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та відмови відновлення її виплати протиправними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Справа розглянута в порядку скороченого провадження.

Відповідач у поданому до суду клопотанні просив залишити позов без розгляду у зв"язку з пропуском строку звернення до суду та розглянути клопотання у відсутність представника.

Дослідивши подані сторонами докази та зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 24 червня 2015 року.

Судом встановлено, що позивач з 17 квітня 2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне і їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Нарахування та виплата пенсії здійснювалась їй щомісячно ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Рівне.

На час призначення позивачу пенсії остання працювала на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області, де продовжує працювати і зараз.

Нарахування та виплата пенсії позивачу припинено із 01 квітня 2015 року. На своє звернення до відповідача позивач отримала відповідь від 18.12.2015 року, з якої вбачається, що виплата пенсії була припинена на підставі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), зміни до якої були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, оскільки, встановлений факт роботи позивача на посаді судді, яка давала право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відновлення виплати пенсії з огляду на діюче законодавство не вбачається можливим, оскільки на день звернення позивач продовжує працювати на посаді судді.

Статтю 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», позивач з 17 квітня 2013 року набула право на призначення пенсії за віком, що визнано листом відповідача від 18 грудня 2015 року №453/10.

Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України №213-VII, особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Оскільки, станом на квітень 2015 року позивач перебувала на посаді судді, відповідач зупинив виплату їй пенсії, відповідно до ст. 47 вищеназваного Закону.

Згідно з ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні від 11.10.05 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Як зазначено в постанові Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Судом встановлено, що станом на квітень 2013 року позивач виконала усі необхідні умови щодо отримання пенсії за віком за нормами Закону України № 1058, у звязку з чим відповідачем було прийняте рішення про призначення та виплату пенсії з 17.04.2013 року.

Отже, право на пенсію у позивача виникло з квітня 2013 року, з того часу вона постійно отримувала пенсійні виплати, а тому дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з квітня 2015 року є звуженням її існуючих прав, а саме: права на пенсію, визначеного у ст.46 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, відповідач у порушення зазначених вище конституційних норм обмежив існуюче у позивача право на пенсію, а відтак, на переконання суду, його дії є протиправними.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно з частиною 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 КАС України).

Частиною 2 ст. 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Європейський суд з прав людини ще у 1974 році у справі Мюллер проти Австрії (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974 року) зазначив, що у звязку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. Відповідно до змісту ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Оскільки позивач постійно сплачувала та на даний час продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством внески, то на думку суду, дії відповідача є втручанням у право особи на мирне володіння майном - пенсією.

Крім того, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV передбачає рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зупинення виплати пенсії у звязку з перебуванням позивача на посаді судді є прямим порушенням цієї норми, оскільки інші особи, які на даний час не працюють, продовжують отримувати пенсію у повному розмірі.

При прийнятті рішення суд також приймає до уваги, як обґрунтовані доводи позивача в тій частині, що згідно із п.5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На виконання пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим із вказаної дати 1 червня 2015 року втратили чинність, зокрема, норми Закону України „Про судоустрій і статус суддів", щодо пенсійного забезпечення і відповідно довічні грошові утримання за цим Законом не призначаються. Тобто, із 01 червня 2015 року, особам, які працюють на посадах суддів відповідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання не призначається, а пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, із 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення довічного грошового утримання судді в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим підстави для невиплати позивачу пенсії, на які покликався відповідач в своєму листі від 18.12.2015 р., відсутні.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду у зв"язку з пропуском строку звернення до суду. Судом встановлено, що пенсія позивачу не нараховується і не виплачується і на цей час, позивач звернулася до суду зразу ж після отримання відмови у відновленні виплати пенсії від відповідача, а тому відсутні підстави в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Враховуючи вимоги ст. 100 КАС України суд задовільняє позовні вимоги в межах встановленого законом шестимісячсного строку звернення до суду, а саме з 24 червня 2015 року, а не з 1 червня 2015 року, як просила позивач в позові.

У відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у листі від 18.12.2015 р. та клопотанні обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій з припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2015 року, а позивач повністю довела обґрунтованість позовних вимог в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 24 червня 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд поновлює права позивача шляхом винесення постанови про визнання протиправними дій ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо припинення виплати позивачу пенсії та зобовязання поновити виплату їй пенсії в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 24 червня 2015 року у попередньому розмірі.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд стягує на користь позивача сплачений нею судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись ст.160-163, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити частково .

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2015 року.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а саме з 24 червня 2015 року у попередньому розмірі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету в користь ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Костопільського районного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. .

СуддяОСОБА_3