Рішення № 56195352, 23.02.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №1005/5454/2012

Провадження №2/359/1/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

за участю представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами; про визнання права власності на ? частку в земельній ділянці,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що в період часу з 26 червня 1991 року до 9 липня 2009 року вона перебувала в шлюбі з відповіда-чем. Під час шлюбу вони придбали земельну ділянку площею 0,1225 га з кадастровим номе-ром НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жи-лого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1. На цій земельній ділянці сторони побуду-вали житловий будинок, господарські будівлі та споруди. Позивач вважає, що ці об'єкти не-рухомого майна були спільною сумісною власністю подружжя. Ухвалою Дніпровського ра-йонного суду м. Києва від 9 листопада 2005 року затверджена мирова угода, згідно з якою за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку в житловому будинку, господар-ських будівлях та спорудах по АДРЕСА_1. Не зважаючи на це, ОСОБА_3 не дає ключі від вхідних дверей жит-лового будинку та не впускає до господарських будівель і споруд. Позивач позбавлена мож-ливості користуватись цими об'єктами нерухомого майна. Крім того, відповідач заперечує проти того, що ОСОБА_1 має право на земельну ділянку. Тому вона просить суд усу-нути перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спору-дами по АДРЕСА_1 шля-хом зобов'язання ОСОБА_3 передати позивачу ключі від вхідних дверей житлового будинку та забезпечити доступ до господарських будівель і споруд; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в земельній ділянці площею 0,1225 га з кадастровим номе-ром НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують по-зов. Вони додатково посилаються на те, що позивач має намір продати домоволодіння та земельну ділянку. Однак вона позбавлена можливості запросити покупців та показати їм ці об'єкти нерухомого майна. Тому ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просять суд задовольнити позов.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 визнають позов. Адже відповідач не заперечує проти продажу домоволодіння та земельної ділянки.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задо-воленню з таких підстав.

Встановлено, що 26 червня 1991 року сторони уклали шлюб. Ця обставина підтверджу-ється копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 26 червня 1991 року (а.с.9 т.1).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року (а.с.11 т.1) шлюб розірваний. 30 липня 2009 року позивач отримала свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.9а т.1). 18 грудня 2015 року їй видано свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 (а.с.223 т.2), на підставі якого прізвище позивача «ОСОБА_1» змінено на «ОСОБА_1».

З копії технічного паспорту на житловий будинок (а.с.13-18 т.1) вбачається, що у 2005 році сторони побудували житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1. 9 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на це нерухоме майно НОМЕР_5 (а.с.24 т.1). Рішенням Великоолександрівської сільської ради №2527-82-VI від 23 січня 2015 року (а.с.210 т.2) АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.2 цієї статті вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей інди-відуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 були нажиті сторонами під час шлюбу. Ця обставина свідчить про те, що вказані об'єкти нерухомого майна були їх спіль-ною сумісною власністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 9 листопада 2005 року (а.с.10 т.1) затверджена мирова угода, згідно з якою за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку у житловому будинку, господарських будівлях та спорудах. Право власності на іншу ? частку в цих об'єктах нерухомого майна визнано за відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з ч.1 ст.391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення пере-шкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З копії акту обстеження житлових умов (а.с.19 т.1) вбачається, що ОСОБА_3 не на-дає позивачу ключі від вхідних дверей житлового будинку та перешкоджає їй у доступі до господарських будівель і споруд. ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватись цими об'єктами нерухомого майна. Крім того, у судовому засіданні відповідач визнав ці об-ставини. На підставі ч.1 ст.61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

З огляду на це суд вважає, що належить усунути перешкоди у користуванні позивачем житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей житлового будинку та забезпечити доступ до господарських будівель і споруд.

Встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділян-ку площею 0,1225 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначен-ням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1. Ця обставина підтверджується копією інформаційної довідки №52301069 від 29 січня 2016 року (а.с.235 т.2).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.182 постанови №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді ци-вільних справ», відповідно до положень ст.ст.81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Однак якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про виз-нання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що в порядку поділу спільної сумісної власності за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах. У такий спосіб до неї перейшло право власності на ? частку в земельній ділянці, на якій розташовуються ці об'єкти нерухомого майна. Однак ОСОБА_3 не визнає за позивачем це право.

З огляду на це суд вважає, що за ОСОБА_1 належить визнати право власності на ? частку в земельній ділянці площею 0,1225 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, госпо-дарських будівель та споруд, розташованій по АДРЕСА_1.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунен-ня перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами; про визнання права власності на ? частку в земельній ділянці задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 Стефано-вича передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей житлового будинку та забезпечити доступ до господарських будівель і споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в земельній ділянці площею 0,1225 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призна-ченням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та спо-руд, розташованій по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на іншу ? частку в земельній ділянці площею 0,1225 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільо-вим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських буді-вель та споруд, розташованій по АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець