Постанова № 56193970, 25.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 876/5523/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представників Кравчука П.І., Жидкова Ю.В.

відповідача по справі: представника Палюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001602210, №0001582210 від 17.12.2013 року,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (далі - ТзОВ «ТГ«Тиса») звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001602210, №0001582210 від 17.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач помилився в кількості експортованого товару, оскільки взяв до уваги суму з курсовими різницями, хоча насправді береться до уваги сума реально відправленого товару. Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно застосував до спірного періоду норму ст.39 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка набрала чинності з 01.01.2013р., тобто за межами періоду, що перевірявся. Позивач також вважає, що відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» і ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та зазначає, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент»; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року в справі №813/42/14 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року в справі №813/42/14 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи і виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

На підставі направлень від 17.10.2013р. №348-352 та наказу ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ТГ «Тиса» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки винесено акт перевірки від 04.12.2013р. №200/22-10/30053266 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 2772022грн.;

2) п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 326грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0001602210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3 224 814грн., в т.ч. 2 757 584грн. за основним платежем та 467 230грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0001582210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6 489грн., в т.ч. 4 326грн. за основним платежем та 2 163грн. за штрафними санкціями.

Між ТзОВ «ТГ «Тиса» та компанією «EuropeTown inc.» (British Virgin Іslands) укладено:

1) контракт №01/08 від 18.01.2008р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «ТГ «Тиса») продає, а покупець (компанія «EuropeTown inc.») купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями;

2) контракт №04/12 від 01.03.2012р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «ТГ «Тиса») продає, а покупець (компанія «EuropeTown inc.») купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями.

На виконання умов вказаних контрактів ТзОВ «ТГ «Тиса» поставило готової продукції за межі митної території України на загальну суму 14 609 486,72 грн. При цьому, одержувачами продукції були компанії, розташовані в Австрії, Німеччині, Швеції та Данії. За реалізовану у вказаному періоді готову продукцію на експорт кошти в сумі 15 385 481,46грн. поступили від фірми «EuropeTown inc.».

Позивач надав суду копії документів, якими підтверджуються господарські відносини між ТзОВ «ТГ «Тиса» та компанією «EuropeTown inc.», а саме: контракти та додаткові угоди до них, міжнародні товарно-транспортні накладні, специфікації, рахунки-фактури, сертифікати походження.

Норми Податкового кодексу України передбачають при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з нерезидентами відповідність цін рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України у випадках, визначених вказаним Кодексом, до вступу в дію статті 39 ПК України застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

За правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до вимог п. 1.20.8 та п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом

Судом встановлено, та цього не заперечують сторони, у процесі проведення перевірки підприємству надіслано запит надання калькуляції виготовлення щитового паркету. Згідно з наданою до перевірки калькуляцією виготовлення паркету мозаїчного 1-3 сорту та індустріального 10x8x22,8 мм встановлено, що до планової собівартості включено вартість сировини, транспортні витрати на доставку сировини, витрати електроенергії, заробітна плата основних працівників, вартість допоміжних матеріалів. Не включено в собівартість загальновиробничі витрати, а в ціну реалізації - адміністративні та витрати на збут.

На виконання обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни податковий орган надав інформацію, отриману від Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 р. № 19-09/1493, та проведений пошук цінової інформації з яких видно, що рівень оптових цін, які склалися на ринку України на щитовий паркет для мозаїчної підлоги дубовий, ясеневий становив (без ПДВ): у липні - грудні 2011 р. - 110 грн. за 1 м.кв.; у січні - грудні 2012 р. - 115грн. за 1 м. кв.

З огляду на наведене, ТзОВ «ТГ «Тиса» занизило ціну щитового паркету, відправленого на експорт, а саме: у липні - грудні 2012 р. - 45,10 грн. за 1 м.кв.; у січні - грудні 2012 р. - 57,02 грн. за 1 м.кв.

Довідка Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 р. № 19-09/1493 базується на інформації отриманій від фірми «Прем'єр паркет плюс», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6

Проте, як видно з цієї довідки пропозиція фірми «Прем'єр паркет плюс» стосується художнього паркету, а позивач є виробником індустріального паркету та щитового паркету для мозаїчної підлоги. Пропозиції ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 стосуються такого ж виду паркету, який виготовляє позивач, однак ціни визначені для продажу магазинами, зокрема, супермаркетом паркету «Паркетний Бум», м. Львів, вул. Наукова, 43. Аналогічна ситуація склалась і з пропозицією ФОП ОСОБА_6

Іншими є розміри паркету пропоновані фірмою «Прем'єр паркет плюс», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 Позивач виготовляє паркет розміром 8х320х640 мм. та 28х50-95х180мм. В пропозиції фірми «Прем'єр паркет плюс» фігурує паркет розміром 8х693х297 мм, 8х693х417, 8х832х297мм, 8х832х417мм. В пропозиціях ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 не зазначено розміру пропонованого паркету, а значиться лише товщина - 8мм.

Крім того матеріалами справи стверджується, що перевірка проводилась за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, а цінова пропозиція фірми «Прем'єр паркет плюс» датована 13.11.2013 року, пропозиція ФОП ОСОБА_7, - 11.11.2013 року, пропозиція ФОП ОСОБА_6 - 12.11.2013 року. Ціни майже за рік змінились в сторону збільшення.

Крім того, позивач зазначає, що суб'єкти господарювання фірма «Прем'єр паркет плюс», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 не є виробниками паркету.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи інформацію та враховуючи обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого рішення, суд апеляційної інстанції не встановив належність вказаних вище суб'єктів господарювання до виробників паркету індустріального та щитового паркету для мозаїчної підлоги.

Як зазначає позивач, вироблений ним паркет експортовано за межі України, зокрема, на ринки Федеративної Республіки Німеччина та Республіки Австрія. Проте, відповідач керується наданою ціновою інформацією згідно довідки Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 р. № 19-09/1493 про вартість паркету художнього, щитового паркету для мозаїчної підлоги на ринку України за 2011 - 2013 роки. Натомість, в цій же довідці зазначено, що дані на товар - об'єкт оцінки по ринках Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Австрії у вказаний період відсутні.

На підтвердження правильності своєї позиції позивач надав суду листи отримані від ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», ТзОВ «Фірма «Інеск», ТзОВ «Українська лісопереробна компанія», які є виробниками аналогічної продукції як і позивач та довідку Львівської торгово-промислової палати від 18.03.2014 року №19-09/428 про орієнтовні ціни продажу при експортуванні на умовах FCA в Польщу, Данію, Німеччину, Австрію, Норвегію, Голландію станом на листопад 2013 року індустріального паркету та щитового паркету для мозаїчної підлоги.

Аналізуючи довідку надану позивачем №15/14 від 17.02.2014 року про реалізацію готової продукції протягом ІІ півріччя 2011 року і за 2012 рік та вказані листи суб'єктів господарювання, де зазначена ціна продукції, яка реалізовувалась на експорт, а також довідку Львівської торгово-промислової палати від 18.03.2014 року №19-09/428, суд апеляційної інстанції зазначає, що ціни на продукцію реалізовану позивачем на експорт, не відрізняються від звичайних цін більш як на 20%, а отже відповідають рівню звичайних цін, що склалися в цей період на ринку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001602210 від 17.12.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 224 814,00 грн. підлягає скасуванню.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість стало встановлення відповідачем в Акті перевірки факту безтоварності операцій з придбання дубової заготовки у ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ - 36677875) та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» (код ЄДРПОУ - 36757122) на загальну суму 25953,36грн., в т.ч. ПДВ 4 325,56грн., що призвело до завищення витрат на суму 21627,8грн., що занизило податок на прибуток на загальну суму 2 772 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 325,56 грн. В акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів на підставі яких здійснені господарські операції.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівників підприємств контрагентів позивача, а тим більше стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» укладено договір купівлі-продажу №16/12 від 16.03.2012р., відповідно до умов якого продавець (ПП «Біко Агротрейд») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, встановлених договором.

На підтвердження фактичного отримання товару за договором з ПП «Біко Агротрейд» позивач надав суду копії таких документів: договір купівлі-продажу №16/12 від 16.03.2012р., видаткова накладна від 23.03.2012р. №РН-3-23001, товарно-транспортна накладна від 23.03.2012р. №230312.

На противагу доводів позивача, податковою інспекцією надано акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1706/22-8/36677875 «Про проведення зустрічної перевірки ПП «Біко Агротрейд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою вставлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.» звіркою ПП «Біко Агротрейд», де не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальними за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягів та розрахунків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» укладено договір купівлі-продажу №35/11 від 25.07.2012р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, встановлених договором.

На підтвердження фактичного отримання товару за договором з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» позивач надав суду копії таких документів: договір купівлі-продажу, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

На противагу доводів позивача, податковою інспекцією надано акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1699/22-8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2012р.», де не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальними за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягів та розрахунків.

Згідно показань директора ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» ОСОБА_8, вказане товариство було перереєстроване на його ім'я на прохання незнайомих йому осіб за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. До діяльності цього підприємства він не причетний, договірні та первинні фінансово-бухгалтерські документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання він не здійснював.

Крім того, в матеріалах справи наявна інформація, що у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212 КК України. В рамках розслідування кримінальної справи встановлено, що особи, які рахувались засновниками та службовими особами, зокрема ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд» не мали відношення до їх фінансово-господарської діяльності, оскільки отримували від ОСОБА_9 фінансову винагороду за формальне перебування на посаді засновників та службових осіб, а також за підписання первинних бухгалтерських та звітних документів, що підтверджується їх поясненнями згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 26.07.2012 року та протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 07.05.2012 року.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року

(справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001582210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6 489грн., в т.ч. 4 326грн. за основним платежем та 2 163грн. за штрафними санкціями підлягає залишенню в силі.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є частково аргументованими, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з частковим задоволенням позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року в справі №813/42/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001602210, №0001582210 від 17.12.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0001602210 від 17.12.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 224 814,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 01.03.2016 року