Ухвала суду № 56193823, 25.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р. Справа № 815/1353/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3

при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС ГЛОБАЛ» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, зобовязання повернути надмірно сплачені податки,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «УЛС ГЛОБАЛ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів (правонаступником якої є - Одеська митниця ДФС), Головного управління Державної казначейської служби (далі ГУДКС) України в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Південної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості №500040001/2014/410044/2 від 22.10.2014 року;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південної митниці Міндоходів №500040001/2014/00222 від 22.10.2014 року;

- зобов'язання ГКДКС України в Одеській області повернути надмірно сплачені податки по ДТ 500040001/2014/016414 (020 вид 20865,31 грн. 028 вид - 65142,98 грн.) загальною сумою 86 008,29 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що для митного оформлення імпортованого товару він подав всі необхідні документи, які не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Однак, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом. При цьому, митний орган не вмотивував належним чином необхідність застосування шостого методу та не навів жодних розрахунків, за якими була визначена митна вартість товару.

Відповідач - Одеська митниця ДФС позов не визнав, вказуючи, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, у зв'язку з чим, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте, декларант повідомив, що не може надати додаткові документи. Враховуючи неможливість застосування перших п'яти методів визначення митної вартості, митниця обґрунтовано визначила митну вартість за шостим методом.

Відповідач - ГУДКС України в Одеській області заперечень на позов не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року адміністративний позов ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості №500040001/2014/410044/2 від 22.10.2014 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південної митниці Міндоходів № 500040001/2014/00222 від 22.10.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення позову в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

21.10.2014 року ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» до митного оформлення був заявлений товар «Полотно трикотажне» та «Тканини із поліефірних штапельних волокон», виробник FujIndustriesLimited CN, країна виробництва CN, Китай, за МД №500040001/2014/018149.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару Позивачем були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року, рахунок-фактура (інвойс) № 14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року, коносамент № ККLUNB3203453 від 17.08.2014 року, пакувальний лист № 5855920-4 від 14.08.2014 року, прейскурант (прайс-лист) № б/н від 08.08.2014 року, висновок експерта № 51-27/09-20 від 17.09.2014 року, експортну декларацію № 223120140913578641 від 15.08.2014 року.

Під час здійснення Південною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у прайс-листі виробника б/н від 08.08.2014 року неоднозначно вказано за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів, у інвойсі № 14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року не вказано вагові характеристики товару, в той час, як п. 4.1 зовнішньоекономічної угоди № 22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року передбачено відображення кількості товару саме у рахунку.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст. 53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме виписку з бухгалтерської документації та розрахунок ціни (калькуляцію).

Однак, декларант повідомив Південну митницю, що не може надати витребувані документи.

На підставі ч.1 ст. 55 МК України Південною митницею було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено його вартість: товар № 1 - з 3,85 дол. США за кг. до 5 дол. США за кг. (МД № 500040001/2014/13011 від 01.08.2014 року), товар №1-з 3,85 дол. США за кг. до 5 дол. США за кг. (МД № 500040001/2014/13795 від 15.08.2014 року), товар № 3 - з 3.85 дол. США за кг. до 5 дол. США за кг., в тому числі, за додаткову одиницю товару - з 1,72 дол. США/м.кв. до 2,1530 дол. США/м.кв. (МД № 500060001/2014/034917 від 16.10.2014 року), товар № 4 - з 3.849 дол. США за кг. до 5 дол. США за кг., в тому числі, за додаткову одиницю товару - з 1.433 дол. США м.кв. до 1.795 дол. США/м.кв. (МД № 807100002/2014/001595 від 14.08.2014 року), про що прийнято відповідне рішення № 500040001/2014/410044/2 від 22.10.2014 року.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товар Південною митницею було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2014/00222 від 22.10.2014 року.

У відповідності до вимог розділу X МК України, заявлений позивачем за зазначеними вище митними деклараціями товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості вбачається, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів, Південна митниця посилалася на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у прайс-листі виробника б/н від 08.08.2014 року не однозначно вказано за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів, у інвойсі № 14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року не вказано вагові характеристики товару, в той час. як п. 4.1 зовнішньоекономічної угоди № 22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року передбачено відображення кількості товару саме у рахунку.

Південною митницею не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Посилання Південної митниці на наявність у поданих позивачем прайс-листі виробника б/н від 08.08.2014 року та інвойсі № 14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року розбіжностей спростовуються змістом цих документів, наявних в матеріалах справи.

З дослідженого в судовому засіданні прайс-листа FujIndustriesLimited від 08.08.2014 року вбачається, що в ньому відображено номер товару, фото зразок тканини, ціна за одиницю виміру «м» в долар. США.

Наданий позивачем інвойс № 14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року містить номер, найменування та кількість товару, його ціну за одиницю виміру погон, м в долар. США., тобто містить кількісні характеристики декларуємого товару.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору (контракту), оскільки вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товару, а доводи Південної митниці про неможливість застосування першого методу є необґрунтованими. Також, суд зазначив, що Південна митниця, застосовуючи шостий метод, не вирішувала питання щодо визначення вартості товару за ідентичними та аналогічними товарами, незважаючи на те, що у неї була інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів. Крім того, Південна митниця, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару та визначаючи митну вартість на рівні 5 долар. США, виходила з одиниці виміру товару «кг», проте з представлених позивачем до декларування документів вбачається, що в даному випадку одиниця виміру є «погон, м».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування рішення Південної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості № 500040001/2014/410044/2 від 22.10.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2014/00222 від 22.10.2014 року.

Також, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ГУДКС України в Одеській області повернути надмірно сплачені позивачем податки по ДТ 500040001/2014/016414 належить відмовити.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ДФС вказується, що подані позивачем документи, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому, враховуючи неможливість застосування перших п'яти методів визначення митної вартості, митниця обґрунтовано визначила митну вартість за шостим методом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3).

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч.5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7).

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Апелянт стверджує, що в документах, поданих декларантом для митного оформлення товару, були виявлені такі розбіжності: 1) у прайс-листі виробника б/н від 08.08.2014 року неоднозначно вказано, за яку саме одиницю виміру визначено ціну товару; 2) у інвойсі №14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року не вказано вагові характеристики товару, в той час як п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року передбачено відображення кількості товару саме у рахунку. На думку апелянта, наведені розбіжності зумовили необхідність витребування у позивача додаткових документів.

Стосовно доводу апелянта про розбіжність у прайс-листі виробника б/н від 08.08.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вищенаведеними нормами ч.ч.2, 3 ст. 53 МК України, прайс-лист виробника не є документом, зазначеним у ч.2 ст. 53 МК України, тобто, він не входить до першої групи документів, які підтверджують митну вартість товарів, а є додатковим документом, який митниця може витребувати у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, декларант не зобовязаний подавати прайс-лист виробника одночасно з зовнішньоекономічним договором, інвойсом та експортною декларацією, а якщо він подав прайс-лист виробника одночасно з зовнішньоекономічним договором, інвойсом та експортною декларацією, то розбіжності у прайс-листі виробника не є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у прайс-листі виробника (а.с.25) повністю заповнена графа: «unite price, m USD», тобто графа, яка визначає ціну в доларах США за метр тканини. Тому, є незрозумілим про яку неоднозначність у визначенні ціни стверджує митниця.

Стосовно доводу апелянта про те, що у інвойсі №14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року не вказано вагові характеристики товару, в той час як п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року передбачено відображення кількості товару саме у рахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року, кількість товару «Продавець» відображає у рахунку (а.с.106).

В інвойсі №14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року вказана кількість товару в погонних метрах; ціна за погонний метр та загальна сума товару (а.с.104).

Отже, очевидна відсутність будь-якої розбіжності між п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №22/07-СН-ULS від 22.07.2014 року та інвойсом №14/08-14-UKR-ULS від 14.08.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що митний орган не довів необхідності витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Стосовно методу визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України, згідно з якою, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи митниці про неможливість застосування першого методу є цілком необґрунтованими, оскільки документи, подані позивачем для митного оформлення товару містять об'єктивні і достовірні дані, які достатньо підтверджують ціну товару.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга є фактично копією заперечення на позов та не містить жодного доводу, який би спростовував висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 березня 2016 року.

Головуючий: Л ОСОБА_1 Суддя: ОСОБА_2 Суддя: ОСОБА_3