Ухвала суду № 56193496, 19.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ

19 лютого 2016 року Справа № 808/602/16 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі іменується позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_3 (далі іменується відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі іменується відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- зобовязати відповідача 1 включити вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_2 акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» по договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26206600101430 на загальну суму 150 000,00 грн. за рахунок Фонду та віднести її вимоги до відповідної черги у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- зобовязати відповідача 2 включити вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_2 акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» по договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26206600101430 на загальну суму 150 000,00 грн. за рахунок Фонду та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством.

Разом з тим, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки з дій відповідачів вбачається порушення прав споживачів, а відтак існують підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі іменується Закон України №3674-VI), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України №3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною першою статті 3 Закону України №3674-VI визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 5 Закону України №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - у справах про стягнення аліментів; 4) позивачі - у справах щодо спорів, повязаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, повязаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сімї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) виборці - у справах про уточнення списку виборців; 12) військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, повязаних з виконанням військового обовязку, а також під час виконання службових обовязків; 13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, повязаних з порушенням їхніх прав; 14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; 15) фізичні особи (крім субєктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобовязань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоровю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI за подання адміністративного позову не майнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до субєктів владних повноважень в порядку адміністративного судочинства, що унеможливлює застосування норм цивільного судочинства, на які позивач посилається в обґрунтуванні звільнення його від сплати судового збору.

Разом з тим, статтею 5 Закону України №3674-VI чітко визначено випадки звільнення позивача від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 88, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Копію ухвали про відмову у звільненні від сплати судового збору надіслати заявнику.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко