Ухвала суду № 56193403, 25.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 138/960/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Савкова І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

25 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна архітектурно-будівельна інспекція України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 57 від 30.03.2015 року,

В С Т А Н О В И В :

09.04.2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, решта учасників процесу в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з того, що оскільки позивач всупереч положенням ст.128 КАС України повторно без поважних причин не зявився у судове засідання, адміністративний позов останнього, з огляду на приписи ст.155 КАС України, підлягає залишенню без розгляду.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 4 частини 1 статті 155 передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Із змісту наведених норм Закону випливає, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття та без його заяви про розгляд справи за його відсутності.

У даному випадку під повторністю неприбуття в судове засідання належним чином повідомленого позивача необхідно розуміти саме послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів.

Однак матеріали справи не свідчать про повторність неприбуття в судові засідання позивача, оскільки про призначені розгляди справи позивач не був повідомлений належним чином.

Зокрема, як зясовано під час апеляційного розгляду, ухвалою суду від 22.04.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 12.05.2014 року, проте в звязку із неприбуттям у судове засідання позивача, судове засідання відкладене на 26.05.2014 року. 26.05.2015 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з пізнім отриманням телефонограми та наданням можливості для належного підготування до розгляду справи. Клопотання позивача судом першої інстанції задоволено та розгляд справи відкладено на 23.07.2015 року.

Відповідно до матеріалів справи, 21.07.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл адміністративної справи у зв'язку з припиненням повноважень судді. Ухвалою Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2015 року справу прийнято до свого провадження суддею Савковою І.М. та призначено справу до судового розгляду на 28.07.2015 року.

Як встановлено п. 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Ухвалу Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2015 року позивачем отримано не було, що підтверджується поверненням 29.07.2015 року на адресу суду конверта з судової повісткою на ім'я позивача.

04.08.2015 від позивача на адресу Могилів-подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява про не призначення судового засідання у звязку з відпусткою, загостренням хвороби та вимушеним від'їздом на лікування. До вказаної заяви додано наказ про надання відпустки та довідку МСЕК. Судову повістку про призначення справи на 05.08.2015 ОСОБА_2 отримано не було, в підтвердження чого в матеріалах адміністративної справи міститься конверт з відміткою «адресат відсутній» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відсутністю відмітки про вручення (а.с. 47, 48).

Керуючись вищевикладеним судова колегія приходить до висновку, що позивач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, а тому доводи суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з неприбуттям позивача 28.07.2015 року та 05.08.2015 року в судове засідання є безпідставним.

Окрім того, суд першої інстнції не взяв до уваги клопотання позивача про непризначення судового засідання у звязку з відпусткою та загостренням хвороби, оскільки відповідних доказів на підтвердження останніх позивач не надав.

Вказану позицію суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковою, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Наведені положення КАС України, дають підстави дійти висновку, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості, в разі наявності сумнівів щодо обґрунтованості клопотання позивача про відкладення розгляду справи, витребувати в останнього відповідні докази в підтвердження викладених у ньому обставин.

Зі змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що суд не надав оцінку поважності причини неявки сторони, обмежившись констатацією факту не підтвердження зазначених у клопотанні обставин відповідними доказами.

Проте, як зазначалося вище, норми ст.ст.128, 155 КАС України пов'язують залишення позову без розгляду саме з підстав неповідомлення позивачем про причини неприбуття або без поважних причин, не вказуючи при цьому на певні докази, що можуть бути надані на підтвердження цих обставин.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду та поважність причин неприбуття позивача у судове засідання, повинен у сукупності оцінювати як наведені стороною причини неприбуття, фактичні обставини справи, попередні дії та поведінку як позивача, так і відповідача чи інших учасників процесу, будь-які інші фактори, що дадуть суду прийти до обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду у кожній конкретній справі, що в даному випадку здійснено не було.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч. 4 ст. 6 КАС України).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 204 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ст. 204 КАС України, а справа направленню для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна архітектурно-будівельна інспекція України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 57 від 30.03.2015 року скасувати.

Справу направити до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 березня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5