Постанова № 56193179, 19.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2016 року 810/5628/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Почепа В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дорошенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Головного управління МВС України в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу №591 о/с від 06.11.2015 про її звільнення та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2015 позивач в усному порядку дізналась про винесення наказу №591 о/с від 06.11.2015, яким її звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штатів. Вказує, що відповідач порушив вимоги положень пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію». Також відповідачем порушені вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України, згідно яких, працівника необхідно попередити про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та запропонувати працівнику всі наявні вакансії, які підлягають зайняттю відповідно за кваліфікацією, чого не було зроблено по відношенню до позивача. Крім цього, позивач наголошує на те, що ознайомлена з копією наказу лише 18.11.2015, проте відповідно до положень статті 47 Кодексу законів про працю України, в день звільнення відбуваються всі розрахунки з працівником.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити із зазначених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказавши на те, що звільнення позивача відбулось на підставі Закону України «Про Національну поліцію». Відзначив, що положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону, передбачають, що з дня опублікування цього Закону працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, у зв'язку з чим, позивач був попереджений про можливе майбутнє звільнення. Положення пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону, працівники, які відмовилися або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження, звільняються через скорочення. Закон опубліковано 06.08.2015, а відтак тримісячний термін попередження про можливе звільнення сплив 06.11.2015. Зазначена норма кореспондується з п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Таким чином відповідачем правомірно винесено наказ від 06.11.2015 № 591 о/с про звільнення позивача на підставі п.64 «г» Положення. Щодо вимоги позивача про поновлення на роботі, представник відповідача зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730, ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Сквирський районний відділ ГУ МВС України в Київській області, а тому позивача неможливо буде поновити на попередній посаді.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 16 березня 1993 року працювала в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 06.11.2015 за № 591 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів), з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх незаконними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIІI та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114.

Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію».

Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення №114, відповідно до пп. «г» пункту 63 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція викладена у правових висновках стосовно застосування норм трудового законодавства міститься в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа №21-352а13) та 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06.08.2015 в газеті «Голос України», відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, приписами пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 не подавала заяву про прийняття на службу до органів поліції в Київській області, що в силу Закону України «Про Національну поліцію» вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.

Наказом МВС від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС. Згідно витягу з Переліку змін у штатах МВС в ГУ МВС України в Київській області скасовуються всі штати, скорочуються всі посади.

Відповідно до зазначеного з 06.11.2015 всі працівники ГУ МВС України в Київській області вважаються звільненими.

Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 64 «г» Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ГУМВС в Київській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 №591 о/с щодо звільнення ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку є необґрунтованими.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 р. № 730, ліквідовано як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ.

У зв'язку з цим, також є неможливим поновлення позивача на попередню посаду, у зв'язку з ліквідацією органу, в якому вона працювала.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх рішень та дій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 лютого 2016 р.