Постанова № 56192930, 17.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2016 року 13:03 № 826/19597/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Махинько Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,за участі:

представника позивача - Фелів О.О.,

представника відповідача - Піддубко Є.Д.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.11.2013р. №9362655227, №93726552207, №93526552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року залишена без змін, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 20 січня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятих оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» за результатами якої 01.11.2013р. складено акт №600/26-55-22-07 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 7 підрозділу ХХ, п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток в 2-4 кварталах на суму 3 349 272грн. та в 2012р. на суму 74 763грн.; п.198., п.198.2 п.198.3 ст.198, ст.189 Податкового кодексу, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 63 124грн; п.164.2.2, п.164.2 ст.164, п. 164.2.16 п.164.2 ст.164, е) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, "а" п.171.2 ст.171 Податкового кодексу, в результаті чого допущено порушення податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 675,00грн.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №93526552207 від 26.11.2013року, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 63124,00грн.; №93726552207, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 441 659,00грн. та №93626552207, яким позивачу занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 3 442 726,00грн., з якої за основним платежем 3 424 035грн. та штрафні санкції - 18 691грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем до складу витрат операційної діяльності в частині собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) врахованих по р. 05.1 СВ декларації про прибуток підприємства за 01.07.2011-31.12.2012 року включено суму 252 180 480,00грн.

ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" враховано до собівартості придбаних та реалізованих товарів вхідний ПДВ з вартості реалізованих зернових.

Перевірку відображеного показника за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. в сумі 252 180 480,00грн. проведено на підставі наступних документів: регістри синтетичного обліку - оборотно-сальдові відомості по рахункам 311, 312, 377, 631, 6852 тощо; регістри аналітичного обліку - контракти, договори про фінансово-господарську діяльність, банківські виписки, накладні, акти виконаних робіт та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, дебіторська заборгованість позивача по 631 рахунку станом на 01.07.2011 року становить 18 566 951,16грн., згідно додатку № 7 до акту попередньої планової перевірки від 01.11.2011 року №1429/23-2-32708773, дебіторська заборгованість станом на 30.06.2011 року становить 34 235 954,64 грн. за період з 01.01.11-30.06.11.

Відповідачем встановлено розбіжність 15 669 003,48грн. дебіторської заборгованості на початок періоду з дебіторською заборгованістю на кінець перевіряємого періоду, яка наведена в Акті перевірки, що на його думку свідчить про завищення валових витрат за 2011 рік у розмірі 15 669 003,48грн.

Окрім того, відповідачем встановлено, що в 2012 року позивачем включено до складу адміністративних витрат витрати на інформаційно-консультаційні послуги з питань управління та організації оформлення сертифікації та огляду вантажу, які надавались наступними суб'єктами господарювання: ТОВ "Пост-Медіа ТіВі", згідно договорів на виконання послуг з ТОВ „ФА Інтертрейдинг Україна". Крім того, згідно ІС "Податковий блок" стан підприємства - 14 (визнано банкрутом), від 15.07.2013 (номер рішення про припинення 908/2283/13), остання податкова звітність подана за січень 2013 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.05.2012 року; ТОВ "Тонделгруп" згідно договорів на виконання послуг з ТОВ „ФА Інтертрейдинг Україна". Крім того, згідно ІС "Податковий блок" стан підприємства -12 (припинено, але не знято з обліку), 18.12.2012 року визнано банкрутом (номер рішення про припинення 11031170007032919), остання податкова звітність подана за травень 2012 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.2012 року; ТОВ «Мерфіс» згідно договору на організацію оформлення сертифікації та огляду вантажу з ТОВ „ФА Інтертрейдинг Україна". Стан підприємства - 14 (банкрут), остання податкова звітність подана за квітень 2013 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.04.2013 року.

З Акту перевірки вбачається, що послуги підтверджувались тільки актами приймання виконаних робіт. У вищевказаних актах відсутня інформація, які конкретно види послуг фактично надані, у представлених документах містяться лише посилання на перелік послуг без посилання на документи, що не доводить фактичне виконання щодо таких послуг, не надано звіти про виконані роботи, по яким критеріям здійснювалось оцінка кошторису наданих послуг. Документи щодо результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів відсутні.

В ході перевірки також встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій „Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) внаслідок неправомірно сформованого податкового кредиту з ПДВ по контрагенту ТОВ "Мелагрейн" за березень 2012 року, з яким не мало взаємовідносин за даний період. Позивачем не надано до перевірки жодного документу, який підтверджував взаємовідносини з даним контрагентом за березень 2012 року. Згідно ІС "Податковий блок" виникла розбіжність між ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" та ТОВ "Мелагрейн" за березень 2012 року на суму ПДВ 33150 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій „Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), а саме: ТОВ "ФА Інтертрейдинг Україна" неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та віднесено суму до валових витрат за договором про надання консультаційних послуг по контрагенту ТОВ "Топделгруп".

Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Під час судового розгляду було встановлено, що між позивачем та ТОВ "Мелагрейн" укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №280212/140-е від 28.02.2012р., відповідно до умов якого Замовник (ТОВ "ФА Інтертрейдинг Україна") доручає, а Виконавець (ТОВ "Мелагрейн") приймає на себе зобов'язання зі здійснення транспортно - експедиційного обслуговування вантажу.

Позивачем у декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року не включено податковий кредит з ПДВ по контрагенту - ТОВ "Мелагрейн".

Сума ПДВ за податковими накладними, які виписані ТОВ "Мелагрейн" на суму 33 150грн. значиться у таблиці «Операції з придбання з податком на додану вартість, яку не дають право формування податкового кредиту» Додатка 5 декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Суд зазначає, що наявність розбіжностей в інформаційній базі контролюючих органів внаслідок автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між контрагентами не може впливати на право платника податку формувати податковий кредит за рахунок проведених операцій.

Таким чином, віднесення суми ПДВ у розмірі 33 150,00грн. позивачем до рядка 10.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року не призводить до завищення ним суми податкового кредиту, а тому дані висновки контролюючого органу є неправомірними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Мелагрейн": Договір №280212/140-е від 28.02.2012р. про транспортно - експедиційне обслуговування; Додаток №1 до Договору №280212/140-е від 28.02.2012р.; Додаток №2 до Договору №280212/140-е від 28.02.2012р. та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Топделгруп", ТОВ "Пост-Медіа ТіВі", ТОВ «Мерфіс», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими, видатковими та транспортними накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Топделгруп", ТОВ "Пост-Медіа ТіВі", ТОВ «Мерфіс» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); Договір доручення №19П/01022012 від 01.02.2012р. про надання послуг; Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.03.2012р. №19/75; Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №20/05/2012 від 20.05.2012р.

Крім того, надаючи оцінку доводам відповідача щодо правомірності оскаржуваних рішень суд не може їх прийняти до уваги, оскільки відповідно до Висновку експерта №54-8/15 від 19.08.2015р. ТОВ «Бюро економіко-правових експертиз», яка проведена відповідно до ухвали суду від 30.04.2015р., встановлено, що дебіторська заборгованість у сумі 34 235 954,64грн., яка вказана станом на 30.06.2011р. у колонці 21 додатку №7 до акту перевірки від 01.11.2011р. №1429/2302032708773 на формування задекларованих видатків ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» не вплинула та Додаток №7 до вказаного акту перевірки містить арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами - виробниками зазначених товарів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання зернових, включається до витрат згідно з п.п.139.1.6 та розділом V Кодексу.

Тобто, платник податку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток включає податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, до складу витрат.

Відповідно пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати у загальному випадку також відображалися за правилом першої події. Причому в покупця вартість придбаних товарів враховувалась при веденні податкового обліку приросту (убутку) запасів за п. 5.9 ст. 5 цього Закону. Проте норми ПКУ не передбачають ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів. Крім того, відповідно до його норм, витрати мають визнаватися у такому порядку: а) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг; б) інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з огляду на такі умови.

Відповідно до п. 7 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу у разі якщо вартість товарів, робіт, послуг оплачено у вигляді авансів (передоплати) до 01.04.2011 p., а такі товари, роботи, послуги отримано після цієї дати, то сума коштів, сплачена в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг) не включається до складу витрат після цієї дати. Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), реалізованих у період перебування на загальній системі оподаткування, до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно з п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013р. №9362655227, №93726552207, №93526552207 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 588,00грн. та витрат пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 45 000,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2013р. №9362655227, №93726552207, №93526552207.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 588,00грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень) та судові витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 45 000,00грн. (сорок п'ять тисяч гривень).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2016р.