Ухвала суду № 56192848, 16.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 рокусправа № 804/12052/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аквапласт до відповідача-1 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015р. №0001392201,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення рішень від 09.06.2015р. №0001392201.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що усі зазначені господарські операції спричиняли реальні зміни майнового стану, викликали відповідні зміни в структурі активів та зобовязань ТОВ Аквапласт, як це передбачено нормами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже фактично відбувалися

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що між позивачем та контрагентом укладено договір про надання маркетингових послуг. За результатами аналізу наданих до перевірки актів виконаних робіт податковим органом встановлено невідповідність вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять інформацію щодо детального змісту послуг, що надавалися контрагентом.

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Посилається на практику Європейського Суду з захисту прав людини, практику Верховного Суду України.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка ТОВ Аквапласт з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Орім з податку на додану вартість за вересень 2014 року ПДВ, по яких включено до складу податкового кредиту в декларацію за листопад 2014 року та по взаємовідносинам за січень 2015 року, ТОВ Кронес Україна з податку на додану вартість за грудень 2014 року та ПАТ Макрохім з податку на додану вартість за січень 2015 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт №395/04-66-22-01/30927520, згідно висновків якого проведеною перевіркою встановлені порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Аквапласт завищено суму податкового кредиту на загальну суму 1773409,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року - 1748397,00 грн. та січень 2015 року - 25012,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у листопаді 2014 року в сумі 1773409,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язань і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у січні 2015 року в сумі 25012,00 грн.

На підставі акта перевірки від 18.05.2015 року № 395/04-66-22-01/30927520 контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №0001392201 про зменшення розміру відємного значення суми по податку на додану вартість - у сумі 1773 409 гривень (у декларації за квітень 2015 року у розмірі 1 748 397 грн. та у декларації за січень 2015 року у розмірі 25 012 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Аквапласт зареєстровано 06.05.2000 року Дніпропетровським міським управлінням юстиції, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.05.2000 року за №43941 та перебуває на обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська. У період, за який проводилась перевірка, товариство зареєстровано платником ПДВ. Для проведення перевірки по господарських відносинах з контрагентами-постачальниками позивачем було надано наступні документі: угоди, укладені з покупцями, податкові накладні, видаткові (прибуткові) накладні, акти виконаних робіт, звіти про проведення маркетингових досліджень, угоди, контракти, рахунки фактури.

З матеріалів перевірки вбачається, що ТОВ Аквапласт (Замовник) укладено з ПП Орім (Виконавець) договори від 01.09.2014р. №104 та від 01.01.2015р. №104 про надання маркетингови послуг. Відповідно до наданих до перевірки актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних ТОВ Аквапласт у вересні 2014 року та січні 2015 року отримало послуги проведення фокус-груп, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, тощо) на загальну суму 10640450,00 грн., в тому числі ПДВ 1773408,34 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними договорами відповідно до податкових накладних включено до податкового кредиту у листопаді 2014 року в сумі 1748396,66 грн. та січні 2015 року в сумі 25011,67 грн.

В ході перевірки податковим органом зроблено висновок, що ПП Орім здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Згідно з аналізом баз даних ПП Орім не підтверджується реальність господарських відносин з платниками за період з 01.09.2014 по 31.01.2015 року. Аналізом звітності з ПДВ за період з 01.09.2014р. по 31.01.2015р. та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобовязань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення субєкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Обєктом оподаткування є певні операції між конкретними субєктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

- встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;

- встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Слід також зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді перевірки між ТОВ Аквапласт та ПП Орім укладено договори про надання маркетингових послуг № 104 від 01.09.2014 року та № 104 від 01.01.2015 року, відповідно до яких ТОВ Аквапласт придбало у останнього послуги, що є предметом договорів, на загальну суму 10 640 450,00 грн. (в т.ч. ПДВ по ставці 20% на суму 1 773 408,33 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження факту виконання сторонами своїх зобовязань за наведеними договорами ТОВ Аквапласт надало для перевірки всі наявні документи, що відображають факт здійснення відповідних господарських операцій, в тому числі: акти виконаних робіт, звіти про проведення маркетингових досліджень, платіжні документи, податкові накладні тощо. ТОВ Аквапласт за отримані послуги з жовтня 2014 року по січень 2015 року перерахувало грошові кошти у безготівковій формі на поточний рахунок ПП Орім на загальну суму 10 640 450,00 грн. Отже, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП Орім, з яким ТОВ Аквапласт уклав відповідні договори, був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби. Відповідні відомості засвідчуються даними, розташованими на офіційному сайті Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр.

Слід відмітити стосовно твердження податкового органу про те, що в контексті договорів ТОВ Аквапласт проводило діяльність без мети реального настання правових наслідків, що зазначені договори укладені у порядку та з додержанням норм чинного законодавства України.

З викладених підстав, договори про надання маркетингових послуг між ТОВ Аквапласт та ПП Орім вважаються укладеними в розумінні Господарського кодексу України, оскільки між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Фактичні обставини справи свідчать також про те, що сторонами по договорам, що є предметом спору, виконані зобов'язання належним чином та у повному обсязі, що, в свою чергу, підтверджується відповідними первинними документами, долученими до матеріалів справи, в тому числі, платіжними дорученнями, що засвідчують виконання Замовником своїх зобовязань по оплаті послуг відповідно до умов договорів в повному обсязі, актами виконаних робіт та відповідними Звітами про проведення маркетингових досліджень.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що статтею 61 Конституції України закріплений саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, згідно з яким притягненню до відповідальності підлягає виключно саме правопорушник. У звязку з чим, виконання одним платником податків своїх зобовязань перед бюджетом не має підстав ставитись у залежність від виконання зазначених зобовязань будь-яким іншим платником податків. Більш того, відповідно норми п.2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть тільки особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками контролюючого органу стосовно того, що надані ТОВ Аквапласт первинні документи оформлені не належним чином, а саме в актах наданих послуг не міститься зміст наданих послуг, місце їх надання, відсутній звіт щодо наданих послуг, не доведено безпосереднього звязку даних витрат з господарською діяльністю платника податків, оскільки норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку не містять ні будь-яких додаткових вимог до змісту господарської операції, ні будь - якого зразку викладення змісту операції.

Крім того, слід відмітити, що зміст господарських операцій, який наведений в Актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг), співпадає і відповідає переліку послуг, що перелічені в кожному зі Звітів про маркетингові дослідження, які долучені до матеріалів справи. Стосовно місця надання послуг, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в Звітах про маркетингові дослідження зазначені місця безпосередніх маркетингових досліджень. Також, суд першої інстанції критично віднісся до посилань відповідача на відсутність у позивача звіту щодо наданих послуг, оскільки це суперечить фактичним обставинам, а також безпосередньому змісту Акту, де перелічені всі документи, що були надані для перевірки, зокрема, й акти виконаних робіт (наданих послуг), що на думку колегії суддів апеляційної інстанції є правильним. Окрім цього, Акт перевірки не містить зауважень або претензій щодо змісту, реквізитного складу та форми податкових накладних по відповідним господарським операціям.

Отже, слід погодитися, що усі зазначені господарські операції спричиняли реальні зміни майнового стану, викликали відповідні зміни в структурі активів та зобовязань ТОВ Аквапласт, як це передбачено нормами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже фактично відбувалися.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аквапласт до відповідача-1 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015р. №0001392201 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359,20 грн. (пять тисяч триста пятдесят девять гривень 20 копійок) за реквізитами:

Отримувач коштівУДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача31217206781004 Код класифікації доходів бюджету22030001 Призначення платежу*;101;39621406 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна

Суддя:А.О. Коршун