Постанова № 56192747, 25.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ справа № 826/24648/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ»

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» (далі - ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ», позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощук І.Г.) про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07, 139-15/Ф, 295-14-1 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави (далі - оскаржуване рішення) (далі - вимога 1);

- визнання протиправними дій Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення № 3820/03 від 08.10.2015 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави (далі - вимога 2);

- визнання протиправним та скасування пп. 1.1 п. 1 Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука І.Г. «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 25 вересня 2015 року № 38 та п. 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави (далі - оскаржуваний наказ 1) (далі - вимога 3);

- визнання протиправними дій Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення № 3927/03 від 23.10.2015 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», договорів відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки (далі - вимога 4);

- визнання протиправним та скасування пп. 1.4 п. 1 Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука І.Г. «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 16 жовтня 2015 року № 51-ос та п. 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», договорів відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки (далі - оскаржуваний наказ 2) (далі - вимога 5);

- визнання протиправним та скасування Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука І.Г. «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 16 жовтня 2015 року № 52-ос (далі - оскаржуваний наказ 3) (далі - вимога 6).

16 грудня 2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича на належного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощук І.Г., Уповноважена особа, відповідач) та до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 27.08.2015 по 17.09.2015 між ним та АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» були укладені договори відступлення прав вимог, відповідно до яких він набув прав вимог за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками.

Також, як вказує позивач, він набув прав іпотекодержателя за іпотечними договорами та прав заставодержателя за договорами застави, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за вищевказаними кредитними договорами.

В зв'язку з цим, права вимог за кредитними договорами були набуті позивачем за номінальною вартістю боргу, який мав кожен боржник за кредитними договорами.

Як вказує позивач, ним була здійснена повна оплата відступлених прав вимог.

На переконання позивача, всі договори, укладені між ним та АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочинів відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України: їх зміст не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які вчиняли правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочини вчинені у формі, встановленій законом та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Як наслідок, на переконання позивача, дії щодо направлення повідомлень про нікчемність договорів про відступлення прав вимог, укладених між ним та банком, є протиправними; рішення відповідача про віднесення до нікчемних правочинів (договорів про відступлення прав вимог) та накази відповідача про визнання нікчемними правочинів (договорів про відступлення прав вимог) в частинах є протиправними, а отже, мають бути скасованими.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених як в адміністративному позові, так і в заяві про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, поясненнях до адміністративного позову про визнання рішення та дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу в частині та поясненнях позивача на заперечення проти позову.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідно до умов договорів відступлення, Фактор здійснює компенсації вартості отриманого права вимоги шляхом перерахування коштів в безготівковому розрахунку у день підписання договорів на рахунок № НОМЕР_2 в AT «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ».

Права вимог за 57 кредитними договорами перейшло до Фактора 04.09.2015, за 1 кредитним договором - 08.09.2015, за 1 кредитним договором - 11.09.2015 та за 3 кредитними договорами - 17.09.2015.

У відповідності до виписки по рахунку № НОМЕР_2 (транзитний рахунок Банку), усі операції з перерахунку коштів за відступлення прав вимог здійснювалися з рахунку № НОМЕР_1 (поточний рахунок Фактора), відкритого у Банку.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1, станом на 04.09.2015 вхідний залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 складав лише 82 740,98 грн.

Водночас у той же день (04.09.2015) зафіксовано більше 40 операцій надходження коштів на рахунок Фактора № НОМЕР_1. Кошти надходили на рахунок Фактора з поточних рахунків інших осіб, відкритих в Банку, оскільки Банк зазначено і як «банк платника», і як «банк отримувача», що також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1.

У подальшому усі надходження по рахунку № НОМЕР_1 також відбувалися з поточних рахунків інших осіб, відкритих в Банку.

Таким чином, всі перерахування коштів з рахунку Фактора № НОМЕР_1 на рахунок Банку № НОМЕР_2, відповідно до умов договорів відступлення прав вимог за кредитними договорами, здійснювались Фактором в межах його балансу.

Як наслідок, Банк не отримав реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог, при цьому Фактор набув прав вимог на активи Банку - майнові права кредитора, що вказує на те, що Банк уклав договори відступлення та в подальшому прийняв оплату за ними без реальних грошових надходжень, внаслідок чого Банк відмовився від власних майнових вимог, що за приписами п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадає під ознаку нікчемності правочину.

Здійснивши відступлення прав вимог за кредитними договорами, Банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним і виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим, що за приписами п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також підпадає під ознаку нікчемності правочину.

Банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про порушення п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як наслідок, на переконання відповідача, договори відступлення прав вимог підпадають під критерії нікчемності, визначені в п. п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що свідчить про обґрунтованість та правомірність прийнятих ним наказів від 25.09.2015 № 38 та від 16.10.2015 № № 51-ос, 52-ос.

В наданих запереченнях на позовну заяву, відповідач просив в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених як в запереченнях на позовну заяву, так і в доповненнях до заперечень та письмових поясненнях на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях на позовну заяву.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких ОСОБА_2 вказує на те, що 22.12.2014 між ним та ПAT «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» був укладений кредитний договір № 293-14, відповідно до якого банк виступає кредитором, а третя особа - боржником.

У третьої особи в наявності оригінали підписаних з банком договорів та оригінали інших документів щодо їх виконання.

Таким чином, у нього, як у боржника, немає жодного оригіналу та/або належним чином засвідченої копії будь-якого документу, який би достовірно свідчив про те, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло від ПAT «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» до позивача.

В своїх письмових поясненнях по справі третя особа просила адміністративний позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник третьої особи просив суд розгляд справи провести на власний розсуд.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 27.08.2015 по 17.09.2015 між ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» (Новий кредитор) були укладені договори відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1, 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07, відповідно до умов яких позивач набув прав вимог за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками.

Також, позивач набув прав іпотекодержателя за іпотечними договорами та прав заставодержателя за договорами застави, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за вищевказаними кредитними договорами.

Права вимог за кредитними договорами були набуті позивачем за номінальною вартістю боргу, який мав кожен боржник за кредитними договорами.

Також, позивачем була здійснена повна оплата відступлених прав вимог.

Крім того, судом встановлено, що 17 вересня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» до категорії неплатоспроможних» від 17.09.2015 № 613 прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» № 172, на підставі якого, з 18 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно.

25 вересня 2015 року відбулось засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 32 від 22.09.2015, результати якої затверджені Протоколом.

Так, комісією вирішено: затвердити результати перевірки, якою виявлено договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладені Банком з ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та ТОВ «ФАКТОР СТАНДАРТ»; надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» даний протокол засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

25 вересня 2015 року Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощуком І.Г. прийнято Наказ «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» № 38, підпунктом 1.1 пункту 1 якого визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладені між АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ», згідно переліку: № № 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 (пп. 1.1 п. 1 оскаржуваного наказу 1).

Пунктом 2 оскаржуваного наказу 1 вирішено здійснити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та витребування оригіналів Кредитного договору, Іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними Договорами.

16 жовтня 2015 року відбулись засідання комісії з перевірок правочинів (інших договорів), укладених ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за період з 18.09.2014 до 18.09.2015, результати яких затверджені Протоколами.

Так, комісією вирішено: затвердити результати перевірок, якими виявлено договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладені Банком з, зокрема, ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ»; надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» дані протоколи засідань комісії з перевірок правочинів (інших договорів), укладених ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за період з 18.09.2014 до 18.09.2015.

16 жовтня 2015 року Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощуком І.Г. прийнято Накази «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» № № 51-ос, 52-ос (оскаржувані накази 2, 3).

Так, підпунктом 1.4 пункту 1 оскаржуваного наказу 2 визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладені між АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ», згідно переліку: № № 139-15/Ф, 295-14-1.

Пунктом 2 оскаржуваного наказу 2 вирішено здійснити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та витребування оригіналів Кредитного договору, Іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними Договорами.

Оскаржуваним наказом 3 визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за договорами забезпечення (застава, іпотека), укладені між АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ», згідно переліку.

Пунктом 2 оскаржуваного наказу 3 вирішено здійснити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та витребування оригіналів Кредитного договору, Іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно з ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними Договорами.

Також судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» від 01 грудня 2015 року № 853, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 02 грудня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 214, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ».

Так, уповноваженою особою Фонду призначено, та йому й делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука Ігоря Григоровича на два роки з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно.

Незгода з діями відповідача щодо направлення повідомлень про нікчемність договорів про відступлення прав вимог, укладених між ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» та банком, рішенням відповідача про віднесення до нікчемних правочинів (договорів про відступлення прав вимог) та наказами про визнання нікчемними правочинів (договорів про відступлення прав вимог) в частинах, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані особами, які беруть участь у справі докази, пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» 02.10.1992 № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

За приписами ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин), Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Статтею 38 Закону № 4452-VI визначені заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1);

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2);

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що забезпечення протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є обов'язком уповноваженої особи Фонду (ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Отже, дії Уповноваженої особи направлені на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та дії щодо повідомлення сторін за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, про нікчемність цих договорів та - застосування наслідків нікчемності договорів, є такими, що закріплені на законодавчому рівні.

Втім, такі дії суб'єкта владних повноважень мають бути вчиненими: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд зазначає наступне.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. ст. 512-515 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до предметів всіх договорів відступлення прав вимог: «Первісний кредитор (ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ») відступає в повному обсязі, а Новий кредитор (ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ») набуває Право вимоги до Боржника вимагати виконання Боржником Зобовязання в повному обсязі. В зв'язку з укладенням цього Договору Первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за Основним договором, а Новий кредитор приймає всі права Первісного кредитора і стає стороною кредитором за Основним договором. Новий кредитор набуває Право вимоги за Основним договором до Боржника з моменту підписання цього Договору. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права Первісного кредитора за договором/договорами зазначеними в п. 1.1.5 цього Договору. Цей Договір не передбачає внесення змін до Основного договору та порядку розрахунків Боржника з Новим Кредитором.».

Також суд зазначає, що згідно з ст. 24 Закону № 898-IV відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ст. 27 Закону № 2654-XII застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі.

Також, відповідно до ст. 20 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження.

Системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства та наявних в матеріалах справи договорів відступлення прав вимог, дає суду підстави стверджувати, що між позивачем та АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» укладені договори відступлення прав вимог, відповідно до яких відбулася заміна кредитора у зобов'язаннях, які виникли із кредитних договорів; відступлення прав вимог є правочинами (договорами), на підставі яких попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права; відступлення прав вимог є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладених між ними правочинами, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договорам та не заборонено законом; договори відступлення прав за договорами іпотеки та договорами застави є похідними від правочинів з відступлення прав вимог та укладені в зв'язку з набуттям позивачем прав вимог за основними зобов'язаннями, які виникли із кредитних договорів.

Як наслідок, суд вважає, що договори відступлення прав вимог та договори відступлення прав за договорами іпотеки та договорами застави між ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та ТОВ «ФАКТОР-КОМФОРТ» були укладені за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод (правочинів), у відповідності до принципу свободи договору, окрім Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються в даній справі, суд зазначає наступне.

Підставами для їх прийняття було встановлення відповідачем ознак нікчемності правочинів, передбачених п. п. 1, 2, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Втім, суд з такою позицією відповідача не погоджується.

Так, за приписами п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Як вбачається з копій договорів про відступлення прав вимог, наданих позивачем, вони містять в собі умови, відповідно до яких відступлення прав вимог ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» в інтересах позивача відбувалося на платній основі, з обов'язком контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій за відсутності факту безкомпенсаційної відмови Банку від власних майнових вимог.

Зокрема, предметами договорів про відступлення прав вимог є відступлення ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» в повному обсязі та відповідно набуття позивачем прав вимог до боржників вимагати виконання ним зобов'язань у повному обсязі.

Також, до позивача переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права та обов'язки Первісного кредитора за Договорами іпотеки та застави (п. 2.4 Договорів відступлення прав вимог).

Згідно розділу 4 договорів відступлення прав вимог, Новий кредитор (позивач) здійснює компенсацію вартості отриманого Права вимоги на користь Первісного кредитора (Банк) у визначених в цих договорах сумах (п. 4.1 Договорів відступлення прав вимог), а оплата здійснюється у визначений строк на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» МФО 300498 (п. 4.2 Договорів відступлення прав вимог).

На виконання умов зазначених договорів, на вказаний рахунок були зараховані грошові кошти в повному обсязі, що не заперечується відповідачем в його письмових запереченнях на позовну заяву (Том 2, а.с. 235-236) та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (Том 2, а.с. 173-232).

У той же час, відповідач наполягав на тому, що банк не отримав реальних грошових коштів, оскільки всі грошові кошти були зараховані шляхом залучення позивачем коштів інших осіб з рахунків, відкритих у цьому банку.

Втім, суд з такими доводами відповідача не погоджується, оскільки останнім, як суб'єктом владних повноважень жодних належних та допустимих доказів існування обмежень на такі операції надано не було; про відповідні обставини суду не повідомлено; доказів визнання недійсними правочинів, на підставі яких відбулось залучення таких коштів не надано.

Також, з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що за наслідками прийняття оскаржуваних наказів відповідачем заходів щодо відновлення даних на рахунках з яких такі кошти було перераховано на транзитний рахунок банку, не здійснено.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

В обґрунтування вказаної підстави відповідач вказує на те, що банком були безоплатно відступлені права вимог по кредитним договорам, які в більшості мали нормальний рівень обслуговування та підтримували ліквідність банку на належному рівні.

Також відповідач зазначає, що в період відступлення прав вимог, в банку відбулось зниження показників ліквідності нижче нормативно встановленого рівня, а тому, причинно-наслідковий зв'язок між укладенням договорів відступлення прав вимог та неплатоспроможні банку є, на думку відповідача, беззаперечним.

Втім, з такими доводами відповідача погодитись неможливо, з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за № 841/6032, ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються: готівкові кошти; кошти на кореспондентському рахунку банку в НБУ, необтяжені депозитні сертифікати НБУ.

Таким чином, активи у вигляді заборгованості за виданими кредитами не мають жодного відношення до розрахунку показника миттєвої ліквідності (Н4). Для розрахунку цього показника Н4 використовуються виключно активи у вигляді коштів в касі банку та на кореспондентських рахунках.

Укладення банком з позивачем договорів відступлення прав вимог та фактичне погашення заборгованості за виданими кредитами не вплинуло та не могло вплинути на показники ліквідності банку.

Зменшення показника миттєвої ліквідності (Н4) може відбутися у разі, якщо банк здійснив виконання зобов'язань перед клієнтами, внаслідок чого відбулося зниження залишків коштів в касі та на коррахунках.

Ця операція банку не пов'язана з відступленням прав вимог за кредитами.

Окрім цього, як вбачається з вимог п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, нікчемність правочинів неплатоспроможного банку закон пов'язує виключно з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між зобов'язаннями банку за такими правочинами та неплатоспроможністю банку, що настала внаслідок прийняття таких зобов'язань.

З цього приводу суд зазначає, що внаслідок укладення договорів відступлення прав вимог відбулось одночасне погашення заборгованості перед банком за виданими кредитами, в тому числі простроченої, а також зменшення зобов'язань банку за залишками на рахунках клієнтів (зокрема, позивача).

Позивач сплатив на користь банку зі свого рахунку вартість відступлених прав вимог, що призвело до збільшення розміру регулятивного капіталу - показник Н1 - на 65 664 220 гривень за рахунок зменшення обсягу прострочених та нарахованих відсотків за кредитами.

Таким чином, укладення договорів відступлення прав вимог мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку, що підтверджується наданим відповідачем Звітом про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом місяця.

Внаслідок укладення таких договорів банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а отже такі договори не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами.

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Разом з тим, під час розгляду справи судом не встановлено фактів прийняття банком на себе зобов'язань (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідних доводів, які б окремо обґрунтовували застосування такої підстави, відповідачем також наведено не було.

За приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідач посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, посилається на ту обставину, що на момент оплати ціни відступлення позивач був кредитором банку, вимоги якого мали б бути задоволені при ліквідації банку у встановленій чинним законодавством черговості. Розмір коштів розміщених на поточному рахунку позивача, обумовлював ризик повного або часткового незадоволення його вимог. У той же час, умови договорів відступлення прав вимог, укладених між банком та позивачем, який є одночасно кредитором банку, передбачають передачу майнових прав за кредитними договорами, що свідчить про надання переваг можливо позивачу в порівнянні з іншими кредиторами.

Вказані доводи також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відчуження майнових прав відбувалося на платній основі у відповідності до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів банку, було наслідком вільного волевиявлення сторін та видом цивільно-правових зобов'язань, які є відмінними від договору за яким у позивача були розміщені грошові кошти в банківській установі.

Отже, майнові права передані за договорами відступлення прав вимог не можуть вважатися перевагами чи пільгами в контексті приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Також, представник Уповноваженої особи в своїх додаткових письмових поясненнях на позовну заяву посилається на існування чотирьох кримінальних проваджень: № № 32015000000000203, 12015100100012236, 22015000000000297, 12015100000000969.

Втім, такий аргумент відповідача судом прийнятий бути не може, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що всі вище наведені представником відповідача доводи не позбавляють останнього права на звернення до господарського суду з заявами про визнання договорів недійсними.

За вказаних обставин, суд вважає, що правових підстав для віднесення до нікчемних правочинів зазначених вище договорів, укладених між позивачем та банком, у відповідача не було, за виключенням Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327.

З цього приводу суд зазначає, що оскільки, як встановлено вище, з 18 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та з 18 вересня 2015 року призначено Уповноважену особу, у представника Банку Табулінського Д.В. не було повноважень на підписання вищевказаного договору, оскільки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Беручи до уваги той факт, що за приписами ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними, суд погоджується з доводами відповідача щодо визнання такого договору нікчемним та правомірністю його дій щодо направлення повідомлення про нікчемність такого правочину (договору).

Вирішуючи позовні вимоги, які були заявлені позивачем в даному позові, суд зазначає, що інші рішення Уповноваженої особи про віднесення до нікчемних правочинів договорів, ніж зазначені позивачем у вимогам 3, 5 та 6 не приймалися, відтак зміст вимоги 1 охоплюється змістом вимог 3, 5, 6.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про задоволення вимог 1, 3, 5, 6 у спосіб визнання протиправними та скасування: пп. 1.1 п. 1 та п. 2 Наказу № 38 в частині, що стосується позивача, за виключенням Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327; пп. 1.4 п. 1 та п. 2 Наказу № 51-ос в частині, що стосується позивача та Наказу № 52-ос.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлено протиправність віднесення відповідачем зазначених вище правочинів до нікчемних, то в останнього обов'язок, визначений ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI, не виникає, у тому числі щодо повідомлення сторін про нікчемність цих договорів.

Таким чином, дії щодо направлення повідомлення № 3820/03 від 08 жовтня 2015 року, за виключенням Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327 та повідомлення № 3927/03 від 23 жовтня 2015 року не ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства та підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 000,00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пп. 1.1 п. 1 Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 25 вересня 2015 року № 38 та п. 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» та Публічним акціонерним товариством «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за переліком: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави, за виключенням Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327.

3. Визнати протиправним та скасувати пп. 1.4 п. 1 Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 16 жовтня 2015 року № 51-ос та п. 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» та Публічним акціонерним товариством «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за переліком: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки.

4. Визнати протиправним та скасувати Наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 16 жовтня 2015 року № 52-ос.

5. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича щодо направлення повідомлення № 3820/03 від 08 жовтня 2015 року про нікчемність правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» та Публічним акціонерним товариством «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за переліком: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави, за виключенням Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31.08.2004 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за № 5935, від 18.09.2015, посвідченим 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстрованим номером 1327.

6. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича щодо направлення повідомлення № 3927/03 від 23 жовтня 2015 року про нікчемність правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» та Публічним акціонерним товариством «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», за переліком: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки.

7. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» відмовити.

8. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» Волощука Ігоря Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко