Постанова № 56192713, 24.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4671/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Полтавській області № 224 о/с від 19.07.2015 (№ 625 о/с від ), поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржений наказ про його звільнення було видано всупереч відсутності юридичного факту змін в організації виробництва і праці новоствореного підрозділу Великобагачанського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП у Полтавській області, який є підставою для звільнення позивача за пунктом 64 підпункту "г" Порядку.

Позивач у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у письмових запереченнях зазначив, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ Управління МВС України в Полтавській області діяло виключно у межах повноваження та у спосіб, що встановлення чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

ОСОБА_1 з 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 майора міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України з 06 листопада 2015 року.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про національну поліцію та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється та виявили бажання проходити службу в поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.

Тобто, згідно пункту 8 Розділу XI Закону № 580-VIІI працівники міліції, в тому числі позивач, попереджені про наступне звільнення через скорочення штатів в силу цього Закону.

Закон України "Про Національну поліцію" опубліковано в газеті "Голос України" 06.08.2015 р., відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування сплинув 06.11.2015 р.

Разом з цим законодавець визначив, що працівник міліції може реалізувати своє право на проходження служби в поліції за умови виявлення такого бажання в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто, починаючи з 06.08.2015р. по 06.11.2015 р. включно.

Отже, визначальною умовою для проходження служби в поліції є згода на це самого працівника.

Позивач в позовній заяві зауважив, що мав намір проходити службу в поліції, про що подав відповідну заяву (рапорт) на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області. Разом з тим, суд зауважує, що під час судового розгляду справи сторонами не надано жодних доказів подання вказаної заяви (рапорту) позивачем відповідачу. Вказані обставини також підтверджені довідкою УМВС України в Полтавській області від 15.12.2015 № 1/3-156, а також довідкою Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області від 08.01.2016 № 14/115/107-2016. ОСОБА_3, допитаний у якості свідка 22.01.2016, зазначив, що ОСОБА_1 дійсно виявляв бажання продовжувати службу в органах внутрішніх справ, також повідомив, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_4 та в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області ОСОБА_5 писав заяву (рапорт) на проходження служби в поліції, зауважив, що вказану заяву (рапорт) ОСОБА_1 подавав особисто в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ ОСОБА_5 Проте, свідок ОСОБА_3 не зміг пояснити чи був вказаний рапорт зареєстрований та розглянутий Кременчуцьким МВ.

Допитаний у якості свідка 16.02.2016 ОСОБА_5 пояснив суду , що бачив ОСОБА_1 під час написання працівниками рапортів, але чи писав та здавав такий рапорт ОСОБА_1 свідок зазначив, що не пам'ятає, оскільки рапорти складали на стіл, і чи був там рапорт ОСОБА_1 ОСОБА_5 не знає.

Отже, судом встановлено, що станом на 06.11.2015 р., тобто на день прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідача не було інформації про бажання позивача проходити службу в поліції.

Таким чином, позивач у визначений Законом № 580-VIІI строк не виявив бажання проходити службу в поліції у спосіб подання відповідної заяви, що в силу даного Закону вважається відмовою від проходження служби в поліції.

Згідно із пунктом 10 Розділу XI Закону № 580-VIІI працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пп."г" п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби у зв'язку із скороченням штату, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законодавством, а відтак - суд не вбачає підстав для скасування спірного наказу та відмовляє позивачу в задоволенні вимог в цій частині.

Суд не бере до уваги твердження позивача про наявність у нього переваженого права на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки встановлено, що позивач не виявив бажання проходити службу в поліції протягом трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення шляхом подання відповідного рапорту чи заяви.

Питання поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є наслідком скасування наказу про звільнення, а тому, оскільки суд дійшов висновку про законність спірного наказу, у задоволенні позову про поновлення на службі в поліції та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належними та допустимим доказами не підтверджено обґрунтованість своїх доводів щодо незаконності звільнення. У свою чергу відповідачами надано докази правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29.02.2016.

Суддя Р.І. Молодецький