Постанова № 56192708, 25.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року 810/235/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доМиронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2015 №0007591702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ "Константа-Імпекс", ПП "Левагро", ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" мали реальний характер, що підтверджується постановою суду від 31.03.2015 у справі №810/1039/15, яка набрала законної сили. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

У судове засідання, призначене на 08.02.2016, з'явився позивач та до початку розгляду справи подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

До суду 08.02.2016 через засоби електронного зв'язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому додаткового часу для підготування додаткових доказів на підтвердження своїх заперечень.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Богуславською районною державною адміністрацією Київської області 30.08.2010 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Миронівській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним для двигунів внутрішнього згорання спеціалізованими підприємствами торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.04.2015 по 06.05.2015 посадовими особами Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до наказу від 01.04.2015 №175 проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за наслідками якої складено Акт від 14.05.2015 №173/17-3/НОМЕР_1.

Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме:

- п. 167.1 ст. 167, п. 176.1 ст. 176, п.177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження доходу за 2013 рік на суму 620665,75 грн.;

- п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених в деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 виявлено їх завищення на суму 533643,25 грн.

ФОП ОСОБА_1 включено до витрат вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції на підставі неіснуючих операцій з ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", ТОВ "Константа-Імпекс" та ПП "Левагро" (акт позапланової невиїзної перевірки від 21.11.2014 №647/17-1/НОМЕР_1).

30.03.2015 ФОП ОСОБА_1 було подано заяву до Миронівської ОДПІ про досягнення податкового компромісу стосовно неузгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106728,75 грн. по податковому повідомленню-рішенню Миронівської ОДПІ від 01.12.2014 №0015071701.

Миронівською ОДПІ проведено засідання комісії по питанню застосування податкового компромісу, складено протокол засідання №5 від 03.04.2015 та прийнято рішення №5 від 06.04.2015 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу відповідно до Закону України від 25.12.2014 №63-VІІІ.

Внаслідок того, що перевіркою було встановлено неправомірність формування позивачем витрат по господарським операціям з ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", ТОВ "Константа-Імпекс" та ПП "Левагро", на думку відповідача, вказане порушення призвело до заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 620665,75 грн. та, як наслідок, до заниження зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 44848,37 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006451702, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.06.2015 №0006471702, згідно з яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44848,34 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4014,54 грн.

18.06.2015 позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006451702 та рішення від 03.06.2015 №0006471702.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 17.07.2015 №1221/14/10-36-10-01-04 скасовано рішення Миронівської ОДПІ від 03.06.2015 №0006471702 та зобов'язано Миронівську ОДПІ сформувати та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В той же час, рішення по результатам розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006451702 ГУ ДФС у Київській області прийнято не було.

Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на виконання рішення від 17.07.2015 №1221/14/10-36-10-01-04 прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2015 №0007591702, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 4014,54 грн., та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44848,34 грн.

03.07.2015 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із скаргою на рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702.

Проте, рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 02.09.2015 №1447/14/10-36-10-01-04/730 скаргу позивача залишено без розгляду.

Рішенням ДФС України від 06.10.2015 №9304/П/99-99-10-01-07-25 скаргу позивача направлено до ГУ ДФС у Київській області на новий розгляд, оскільки питання щодо правомірності та обґрунтованості вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 не в повному обсязі досліджено під час розгляду первинної скарги.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати повторного розгляду скарги від 04.11.2015 №1877/14/10-36-10-01-04, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому, Рішенням ДФС України від 11.12.2015 №11571/П/99-99-10-01-07-25 скаргу позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 направлено до ГУ ДФС у Київській області на новий розгляд.

Проте, рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати повторного розгляду скарги від 14.01.2016 №65/14/10-36-10-01-04, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Однак, вважаючи вказані рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

При цьому, суд звертає увагу, що база оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV Податкового кодексу України.

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з акту перевірки від 14.05.2015 №173/17-3/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455, в частині заниження позивачем суми ЄСВ на загальну суму 44848,37 грн.

Так, зокрема, позивачем за період 2013-2014 було занижену суму єдиного внеску, який нараховується з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% на суму 620665,75 грн.

На підставі такого висновку, відповідачем була винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702, якою позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 44848,34 грн. та рішення від 21.07.2015 №0007591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4014,54 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 620665,75 грн.

В той же час, судом встановлено, що твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу ґрунтуються на висновку про неправомірність включення позивачем до складу витрат вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції на підставі неіснуючих операцій з ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", ТОВ "Константа-Імпекс" та ПП "Левагро" (акт позапланової невиїзної перевірки від 21.11.2014 №647/17-1/НОМЕР_1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", з ТОВ "Константа-Імпекс" та з ПП "Левагро" вже встановлена постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №810/1039/15, якою було задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.12.2014 №0015071701, яке було прийнято на підставі Акту позапланової невиїзної перевірки від 21.11.2014 №647/17-1/НОМЕР_1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №810/1039/15 апеляційну скаргу Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 було залишено без задоволення, а постанову - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" від 14.11.2012 №2379/12/13-12 вбачається, що наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу в акті перевірки на фіктивність господарських відносин позивача з контрагентами, зокрема, ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", ТОВ "Константа-Імпекс" та ПП "Левагро" є безпідставними та необґрунтованими, адже реальність проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", ТОВ "Константа-Імпекс" та ПП "Левагро" були визнані судом у судовому порядку.

А відтак, враховуючи те, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу були засновані на висновку про фіктивність та нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, правомірність якого спростована постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №810/1039/15, суд вважає безпідставним та необґрунтованим також висновок податкового органу про збільшення позивачу суми оподатковуваного доходу позивача.

Як було зазначено судом, прийняття оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.07.2015 №0007591702 стало наслідком висновку податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 620665,75 грн. (занижено дохід - не сплачено єдиний внесок з не задекларованого доходу).

У той же час, оскільки судом встановлено безпідставність такого висновку податкового органу, то і висновок відповідача про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є помилковим.

Отже, враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 14.05.2015 №173/17-3/НОМЕР_1, неправомірним є також донарахування позивачеві суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2015 №Ф-0007571702.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2015 №0007591702.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.