Постанова № 56192466, 29.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 р. Справа № 805/13/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач, Уповноважена особа), у якому позивачі просять зобов'язати Уповноважену особу:

- включити їх до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) за договорами банківського вкладу «НВУ» № 778940/2014 від 22 квітня 2014 року (ОСОБА_2), «НВУ» № 778964/2014 від 22 квітня 2014 року (ОСОБА_1); «НВУ» № 778956/2014 від 22 квітня 2014 року (ОСОБА_3);

- подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказували, що у 2014 року у м. Горлівка ОСОБА_7 уклав з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - Банк) три депозитні договори вкладу на вимогу на користь ОСОБА_1 (15 276 доларів США), ОСОБА_2 (15 892 долара США) та ОСОБА_3 (16 508 доларів США).

У липні 2014 року позивачі звернулися до Банку з вимогою про переоформлення вкладів безпосередньо на себе, проте вклади не були переоформлені.

У березні 2015 року Національний банк України (далі - НБУ) прийняв рішення про ліквідацію Банку, а Уповноваженою особою складено перелік вкладників, що мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду. Позивачі до вказаного переліку включені не були.

Посилаючись на положення статті 1063 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо автоматичного переходу прав вкладника до третьої особи (на користь якої укладено депозитний договір) з моменту пред'явлення першої вимоги до Банку, просили позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на позов, у яких просив відмовити у його задоволенні. Посилається на те, що за вказаними депозитними договорами вкладником є ОСОБА_7, який уже отримав гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_7 звернувся до Уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до акцептованого реєстру вимог кредиторів. Ця заява задоволена, а до реєстру включена сума заборгованості банку перед ОСОБА_7 в розмірі 887 700,92 грн, що включає у себе грошові кошти за спірними депозитними договорами.

Також відповідач звертає увагу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про визнання права власності на кошти, що розміщені у Банку за депозитними договорами «НВУ» № 778940/2014 від 22 квітня 2014 року та «НВУ» № 778956/2014 від 22 квітня 2014 року відповідно. У задоволенні цих позовів відмовлено.

До судового засідання, призначеного на 29 лютого 2016 року, представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Позивачі подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки до судового засідання не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 22 квітня 2014 року ОСОБА_7 уклав з Банком три депозитні договори банківського вкладу на вимогу: «НВУ» № 778964/2014 на користь ОСОБА_1 (15 276 доларів США); «НВУ» № 778940/2014 на користь ОСОБА_2 (15 892 долара США); «НВУ» № 778956/2014 на користь ОСОБА_3 (16 508 доларів США).

Дійсність вказаних договорів не заперечується сторонами.

16 червня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до відділення Банку № 101 із заявами (а.с. 21-23), у яких вказували про своє бажання переоформити відповідні вклади на свої імена. Для ідентифікації до заяв додані копії паспортів та ідентифікаційних кодів.

Відділення Банку отримало вказані заяви, про що свідчать відбитки печатки відділення Банку на копіях заяв, проте вклади не були переоформлені.

11 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення Банку з ринку та введено тимчасову адміністрацію.

На підставі постанови Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Банку, а Славкіну М.А. призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку.

Уповноваженою особою сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. До переліку включено ОСОБА_7, проте не включено позивачів.

У довідці, наданій на запит суду, Уповноважена особа повідомила, що 10 лютого 2015 року Фонд виплатив ОСОБА_7 гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн.

Також у довідці зазначено, що сума відшкодування в розмірі 200 000 грн здійснена частково за депозитним договором № 778940/2014 (193 050,75 грн), а решта (6 949,25 грн) - за депозитним договором, який не є предметом дослідження у цій справі.

26 березня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів (при цьому не вказував суму заборгованості Банку, а також конкретні договори, за якими виникла заборгованість).

З довідки Уповноваженої особи вбачається, що заява ОСОБА_7 задоволена, а до реєстру включена сума заборгованості банку перед останнім в розмірі 887 700,92 грн:

- 43 572,57 грн за договором № 778940/2014;

- 387 112,39 грн за договором № 778956/2014;

- 359 881,26 грн за договором № 778964/2014;

- 97 134,70 грн за депозитним договором, який не є предметом дослідження у цій справі.

Також судом встановлено, що рішеннями Словянскього міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2015 року та від 11 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на грошові кошти, розміщені у Банку за договорами «НВУ» № 778940/2014 та «НВУ» № 778956/2014 відповідно.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, здійснивши оцінку обставин справи та пояснень представника позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Зокрема, суд вважає, що в Уповноваженої особи не було правових підстав включати позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а самі позивачі не довели факту здійснення ними переоформлення вкладів на своє ім'я.

Зазначений висновок ґрунтується на такому.

Частиною першою статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 34 цього ж Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452 після введення тимчасової адміністрації виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Частиною другою статті 27 Закону № 4452 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З викладеного вбачається, що для включення особи до відповідного реєстру необхідна наявність статусу вкладника.

За правилами статті 3 Закону № 4452 вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 1063 Цивільного кодексу України установлено, що фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Таким чином, Кодекс пов'язує набуття третьою особою статусу вкладника із заявленням вимоги, яка випливає з прав вкладника, або вираження особою іншим способом наміру скористатися такими правами.

Необхідно враховувати, що особливість здійснення банківської діяльності вимагає обов'язкової ідентифікації нового вкладника.

Зокрема, про це йдеться у пункті 2.8 глави 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), де зазначено, що банк здійснює ідентифікацію та верифікацію особи, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, - під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру використати цей рахунок.

Абзацом шостим пункту 6.5 глави 6 цієї ж Інструкції передбачено, що під час першого звернення до банку фізичної особи, на користь якої відкрито рахунок, з метою використання рахунку вона має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи - власника рахунку. Фізична особа - власник рахунку заповнює картку із зразками підписів.

Таким чином, Інструкція вимагає особисту явку особи, на користь якої укладено договір вкладу, для ідентифікації.

Більш детально порядок такої ідентифікації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» визначений у документі «Ключові умови вкладу «Марафон лояльності», затвердженому рішенням КУАП від 21 березня 2014 року № 54.

За змістом пункту 16 вказаного документу при зверненні особи за переоформленням вкладу «Для виплат» на своє ім'я працівник Банку зобов'язаний:

- ідентифікувати третю особу та прийняти картку із зразком її підпису;

- прийняти заяву про переоформлення вкладного рахунку;

- негайно внести зміни до депозитного модуля АБС Б2 та Siebel CRM;

- надати новому вкладнику виписку з його вкладних рахунків;

- укласти з новим вкладником додатковий договір у разі зміни рахунку-кореспондента;

- передати заяви та ідентифікаційні дані нового вкладника працівнику Банку для наступного контролю.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивачів, 16 червня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише скерували до банку відповідні заяви про переоформлення вкладів, проте ідентифікацію не пройшли.

Додані до відповідних заяв копії паспортів та ідентифікаційних кодів заявників за відсутності оригіналів цих документів унеможливили для Банку встановлення осіб нових вкладників.

Викладене, на думку суду, означає, що позивачі не набули статусу вкладника, а значить, не мають права на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Тому у задоволенні цього необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.