Постанова № 56192440, 11.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 р. Справа №805/4656/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця I.О., при секретарі судового засідання Хоменко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії

за участю:

представника позивача: ОСОБА_3 - за дог.

представника відповідача: Задоєнко О.В. - за довір.

представника відповідача: Шевченка А.Є. - за довір.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом - ГУ МВСУ в Донецькій області, відповідач-1), Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом - Авдіївський МВ, відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № 2074 від 12 грудня 2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № 432 о/с від 17 грудня 2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114;

- поновити на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області;

- зобов'язати Авдіївський міський відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення постанови суду;

- зобов'язати Авдіївський міський відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі станом на день звільнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, на час виникнення спірних правовідносин він проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області та перебував у спеціальному званні "капітан міліції".

11 липня 2014 року позивач дізнався від працівника відділу кадрів про те, що з цього дня він перебуває у відпустці терміном 30 діб у зв'язку з захопленням 10 липня 2014 року міськвідділу проросійськими бойовиками, та про вихід на службу його буде повідомлено додатково. Перебуваючи на лікарняному з 04 серпня по 26 серпня 2014 року позивач у телефонній розмові з керівництвом Авдіївського МВ дізнався про своє звільнення зі служби, але підставу та причину звільнення йому повідомлено не було. Намагаючись з'ясувати інформацію щодо свого звільнення, позивач неодноразово звертався до Авдіївського МВ та Головного управління МВ України в Донецькій області, проте однозначної відповіді не отримав. Лише 10 вересня 2015 року у відповідача-1 в м. Маріуполі позивач отримав копію витягу з наказу про звільнення, а 18 вересня 2015 року - дублікат трудової книжки у Костянтинівському міськвідділі міліції (де розташований відділ кадрів Авдіївського МВ). З матеріалами службового розслідування, що передувало звільненню, позивач не ознайомлювався. Розрахунок при звільненні навіть за період роботи по 10 липня 2014 року (останній день перебування на службі) та за невикористані дні щорічних відпусток відповідачі здійснити відмовились.

З тексту отриманого наказу №432 о/с від 17 грудня 2014 року позивачу стало відомо, що він звільнений з посади начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ з 17 грудня 2014 року на підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 12 грудня 2014 року №2074 за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 (Положення №114) - за порушення дисципліни.

Вважає своє звільнення та накази №2074 від 12 грудня 2014 року, №432 о/с від 17 грудня 2014 року незаконними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим він підлягає поновленню на попередній посаді в органах внутрішніх справ відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Підтримуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що звільнення зі служби за оскаржуваними наказами було здійснено із порушенням чинного законодавства, порядку та процедури проведення службового розслідування, а сам факт, визначений підставою для звільнення (порушення дисципліни) - не доведений, оскільки не існував.

Вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивач обґрунтовував посиланням на приписи частин 1, 2 статті 235 КЗпП України та п.24 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На підставі викладеного позивач та його представник просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1, окрім пояснень, наданих у судовому засіданні, надав також письмові заперечення, в обґрунтуванні яких зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з 20 грудня 2007 року по 17 грудня 2014 року за останньою посадою начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом Авдіївського МВ від 19 листопада 2014 року №329 призначено службове розслідування щодо порушення службової дисципліни позивачем. Пунктом 10 Висновку у межах своїх повноважень начальник міськвідділу клопотав перед начальником ГУМВС України в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 з ОВС за порушення дисципліни (ст.13 Дисциплінарного статуту), та клопотання було задоволено.

Наказом начальника ГУМВС України в Донецькій області від 17 грудня 2014 року №432о/с ОСОБА_1 було звільнено у запас (із постановкою на військовий облік) за п.64 «є» (порушення дисципліни) Положення №114 на підставі наказу начальника ГУМВС в Донецькій області від 12 грудня 2014 року №2074, яким до ОСОБА_1 вжито такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з ОВС (ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС України). Накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення застосовано до позивача у зв'язку з тим, що своєю поведінкою він поставив особисті інтереси понад службових обов'язків, чим порушив норми, викладені у Дисциплінарному статуті та Присязі працівника ОВС України. Позивач допустив бездіяльність щодо неповідомлення будь-якого підрозділу ОВС щодо свого місцезнаходження та бажання продовжити службу в ОВС, не вчиняв будь-яких дій щодо підтвердження вірності прийнятої ним Присяги, не сприяв керівництву ГУМВС в Донецькій області у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не став прикладом для своїх підлеглих в дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики.

У зв'язку з наведеним, відповідач-1 вважає, що приймаючи рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з ОВС за порушення дисципліни, посадові особи діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.110-113)

Відповідач-2 надав пояснення та заперечення аналогічні викладеним у запереченнях відповідача-1, також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 20 грудня 2007 року по 17 грудня 2014 року. Остання посада - начальник сектора дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, в званні «капітан міліції».

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №2074 від 12 грудня 2014 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Авдіївського МВ ГУМВС України в області та їх покарання» вирішено: за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., що виразилося у невиході на службу без поважних причин, звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_1. (а.с.94-96)

17 грудня 2014 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №432 о/с «По особовому складу» реалізовано наказ №2074 від 12 грудня 2014 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-144973) - начальника сектора дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу з 17 грудня 2014 року, на підставі наказу Головного управління МВС в області від 12 грудня 2014 року №2074. (а.с.97)

Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в позовній заяві просив суд поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.

Так, позивач вказує на те, що з наказами про своє звільнення він ознайомився лише 10.09.2015 року, дублікат трудової книжки отримав 18.09.2015 року.

Тобто, датою, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів є саме 10.09.2015 року. Інших належних доказів щодо дати ознайомлення позивача зі спірними наказами в матеріалах справи не міститься.

Позовну заяву позивачем підписано 07.10.2015 року, на адресу Донецького окружного адміністративного суду позовна заява надійшла 08.10.2015 року.

Водночас суд зазначає, що вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З огляду на викладене, позивачем не пропущено встановлений КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп. «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (у відповідній редакції), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.

Аналізуючи доводи відповідача 1 щодо правомірності наказу ГУМВС в Донецькій області від 12.12.2014 року №2074, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Підставою для прийняття спірного наказу від 12.12.2014 року №2074 стало порушення позивачем вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у невиході позивача на службу без поважних причин.

На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Авдіївського МВ, складений за результатами розгляду матеріалів додаткового службового розслідування, проведеного на підставі наказу Авдієвського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 19.11.2014 року №329.

Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що 11 липня 2014 року приміщення Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області було захоплено невідомими озброєними особами, та цього ж дня майже увесь особовий склад міського відділу було відправлено у чергові відпустки на виконання наказу ГУМВС України в Донецькій області від 21 липня 2014 року №271 о/с, а також враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в регіоні, проведення в Донецькій області антитерористичної операції, переведенням працівників ГУМВС України в Донецькій області на посилений варіант несення служби та у зв'язку зі службовою необхідністю т.в.о. начальника Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області затверджено наказ від 25 липня 2014 року №33 о/с «Про відкликання з чергових відпусток атестованих працівників Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області». За вказівкою керівництва ГУМВС області особовий склад міського відділу частково був направлений до м. Красний Лиман, а інша частина особового складу продовжували несення служби в приміщенні ПОГП №2 у м. Авдіївка. 02 серпня 2014 року, після визволення м. Авдіївка та Авдіївського міського відділу згідно до усного наказу керівництва ГУМВС України в Донецькій області особовому складу Авдіївського МВ необхідно було приступити до виконання службових обов'язків у м. Авдіївка. Однак, не вийшов на службу без поважних причин, серед інших, капітан міліції ОСОБА_1, начальник сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області, в посаді з червня 2014 року, дисциплінарних стягнень не має.

У висновку також зазначено, що з метою встановлення причини відсутності на службі з 02 серпня 2014 року капітана міліції ОСОБА_1 02 серпня 2014 року начальником сектору кадрового забезпечення міськвідділу майором міліції ОСОБА_6 був здійснений дзвінок на мобільний телефон останнього. В ході бесіди ОСОБА_1 пояснив, що не має можливості щодня їздити на роботу з м. Макіївка до м. Авдіївка у зв'язку з проведенням бойових дій. Також, ОСОБА_1 пояснив, що тимчасово проживати у м. Авдіївка не може у зв'язку з тим, що у нього вагітна дружина та пологи мають відбутися у серпні місяці. 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_6 що він перебуває на лікарняному. Направити запит до лікарні ВМЗ ГУМВС України в Донецькій області та Головного Управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації не можливо у зв'язку з тим, що у м. Авдіївка не працює пошта та відсутній телефонний зв'язок. У зв'язку з проведенням АТО не має можливості відібрати пояснення у ОСОБА_1 стосовно невиконання ним службових обов'язків та письмово попередити про те, що стосовно нього проводиться службове розслідування. За фактом відсутності на службі капітана міліції ОСОБА_1 були опитані начальник СКЗ майор міліції ОСОБА_6, начальник штабу капітан міліції ОСОБА_5 та ДІМ СДІМ підполковник міліції ОСОБА_7 29 жовтня 2014 року каналом електронної пошти ОСОБА_1 надіслав сканкопію листка непрацездатності, згідно якого він знаходився на лікуванні у центральній міській Вугледарській лікарні з 04 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року. 27 серпня 2014 року ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання службових обов'язків. Станом на 15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків не приступив. Стосовно відсутності на службі ОСОБА_1 були складені акти відсутності на службі 06.10.2014, 09.10.2014, 12.10.2014.

Згідно відібраних у ОСОБА_5 пояснень від 14.08.2014 року з приводу проведення службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Авдіївського МВ встановлено, що начальник СДІМ Авдіївського МВ майор міліції ОСОБА_1 з 25 липня 2014 року не з'являється на службі, на дзвінки не відповідає. (а.с.84)

В поясненнях начальника СКЗ Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_6, наданих 25 серпня 2014 року, зазначено, що з 25 липня 2014 року по теперішній час на робочому місці відсутній начальник СДІМ Авдіївського МВ капітан міліції ОСОБА_1, про що 04 серпня 2014 року складений акт. Також, 02 серпня 2014 року по телефону ОСОБА_1 повідомив, що не має можливості прибути до м. Авдіївка з м. Макіївка оскільки перекрити дороги та він побоюється за своє життя та майно, крім того, у нього вагітна дружина та строк пологів визначений на серпень. 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 у телефонному режимі повідомив, що знаходиться на лікарняному, але направити запити до лікарні ВМЗ ГУМВС України в Донецькій області та Головного Управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації не можливо у зв'язку з тим, що у м. Авдіївка не працює пошта та відсутній міжміський телефонний зв'язок. (а.с.86)

06 жовтня 2014 року, 09 жовтня 2014 року та 12 жовтня 2014 року складено Акти про відсутність на службі без поважних причин в ці дні начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_1. (а.с.78-80).

В матеріалах справи також наявний рапорт ОСОБА_6, у якому міститься інформація про те, що згідно наказу №317 від 03 жовтня 2014 року під час проведення додаткового службового розслідування було встановлено, що начальник СДІМ Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітан міліції ОСОБА_1 знаходився на лікарняному у центральній міській Вугледарській лікарні з 04.08.2014р. по 26.08.2014р. 27 серпня 2014 року до виконання службових обов'язків не приступив, про закінчення терміну лікування керівному складу МВ не повідомив, станом на 30 жовтня 2014 року до виконання службових обов'язків не приступив (а.с.87).

Проте, суд зазначає, що зазначений наказ №317 від 03 жовтня 2014 року про призначення проведення додаткового службового розслідування до суду не надавався та не досліджувався.

20 листопада 2014 року посадовими особами відповідача 2 в межах проведення службового розслідування здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 на номер НОМЕР_1 з метою повідомлення останнього про необхідність надати пояснення щодо причин його відсутності на робочому місті, проте позивач відмовився від надання таких пояснень, про що складено Акт вн.№7575 від 20.11.2014 року (а.с. 81).

21 листопада 2014 року складений Акт про відсутність на службі ОСОБА_1 без поважних причин з 20 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року (а.с.82-83).

З пояснень ОСОБА_8, наданих на ім'я т.в.о. начальника Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області полковника міліції Косенко О.А., без зазначення дати надання таких пояснень, вбачається, що начальник СДІМ Авдіївського МВ ОСОБА_1 з 25 липня 2014 року не з'являється на службі, на дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме.

Рапортом (без зазначення дати) начальника штабу Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5 начальника Авдіївського МВ повідомлено, що ОСОБА_1 до Авдіївського міськвідділу до подальшого проходження служби не з'явився (а.с.88).

В той же час, суд зазначає, що в період з 04.08.2014 року по 26.08.2014 року включно позивач перебував на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №30 про тимчасову непрацездатність. (а.с.14)

При цьому, як пояснює позивач, напередодні закінчення лікарняного він зателефонував до керівництва Авдіївського МВ з питанням щодо визначення місця його подальшого виходу на службу, проте посадові особи відповідача 2 повідомили позивача про його звільнення з органів внутрішніх справ без зазначення конкретних причин.

Також, позивач пояснив, що виїхати з м. Макіївки (місця перебування позивача в серпні 2014 року) до м. Авдіївка з метою з'ясування причин його звільнення не виявилось можливим через наявність у незаконних збройних формувань, що перебували на зазначеній території, анкетних даних працівників міліції, що не склали присягу на вірність ДНР.

Тобто, з серпня 2014 року позивач вважав себе звільненим з органів внутрішніх справ.

Крім того, ще однією обставиною, що унеможливила виїзд позивача в зазначений період до м. Авдіївки з метою з'ясування обставин його звільнення, на яку вказує позивач, є народження у нього дитини 03.09.2014 року.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що наказом Авдіївського МВ від 13.08.2014 року №308 встановлено, що після відкликання з чергової відпустки 25.07.2014 року, зокрема, капітан міліції ОСОБА_1 не прибув для несення служби до м. Авдіївка та м. Красний Лиман. На виконання вимог доручення ГУМВС України в Донецькій області від 11.08.2014 року №4010/Пв зазначеним наказом начальника сектору кадрового забезпечення Авдіївського МВ ОСОБА_6 зобов'язано провести службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни, що виразилось у неприбутті особового складу міського відділу до м. Авдіївка для виконання службових обов'язків. Зазначений наказ оголошено особовому складу Авдіївського МВ.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції № 541/23073.

Пунктом 5.1 - 5.3 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 541/23073, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Пунктом 8.1 вказаної Інструкції встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Проте, ані матеріалів службового розслідування, ані відповідного висновку, складеного за результатами проведеного службового розслідування на виконання вищезазначеного наказу від 13.08.2014 року відповідачами до суду не надано, як і не зазначено про існування таких.

Таким чином, суд зазначає про порушення відповідачем 2 процедури проведення службового розслідування у відношенні позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з наданих відповідачами до суду документів вбачається наявність наказу №317 від 03 жовтня 2014 року про призначення проведення додаткового службового розслідування, проте зазначений документ до суду не надано.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що при проведенні службового розслідування згідно наказу від 19.11.2014 року №329, результати якого були підставою для вирішення питання щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ, не було дотримано встановленої процедури його проведення та не забезпечено дотримання прав позивача, як особи, стосовно якої воно проводилось, тобто не виконані вимоги п. 6.3 Інструкції. Так, відповідно до матеріалів справи, пояснення у позивача не відбирались, з наказом про проведення службового розслідування, як і з висновками цього розслідування та прийнятими на його підставі наказами про звільнення, позивач ознайомлений не був.

Також, суд зауважує, що згідно п. 6.2.2 Інструкції до обов'язків виконавця проведення службового розслідування (голови, членів комісії), зокрема, відноситься: у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування; у разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Втім, в наявному в матеріалах справи висновку службового розслідування від 21.11.2014 року відповідачем 2 не зазначено про спроби відібрати у ОСОБА_1 пояснення саме під час проведення такого службового розслідування, адже у даному висновку відповідачем 2 викладено лише обставини телефонних розмов з позивачем у серпні 2014 року.

Також, відповідач 2 у даному висновку вказує на неможливість повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування у зв'язку з проведенням АТО.

Проте, з акту від 20.11.2014 року вбачається, що в ході телефонної розмови посадових осіб відповідача 2 з ОСОБА_1 останній відмовився надати будь-які пояснення.

В той же час, з пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що телефонний номер, на який нібито здійснено відповідний дзвінок позивачу 20.11.2014 року, є невідомим позивачу та, відповідно, не являється його засобом зв'язку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та недодержано процедуру проведення службового розслідування, яке покладено в основу звільнення позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № 2074 від 12 грудня 2014 року в частині звільнення його з органів внутрішніх справ.

Враховуючи те, що підставною прийняття спірного наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за №432о/с від 17 грудня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, слугував визнаний незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача, наказ №2074 від 12 грудня 2014 року, позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасування даного наказу №432 о/с від 17 грудня 2014 року в частині щодо позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, позовні вимоги щодо поновлення позивача на попередній посаді підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Авдіївського МВ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день прийняття постанови у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх, має бути випалачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що спірні накази відповідача були визнані незаконними, а також те, що позивач перебував на грошовому утриманні в Авдіївському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання другого відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Авдіївський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2014 року по день поновлення на посаді, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених йому після звільнення.

Позовні вимоги позивача про зобов'язання Авдіївського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі станом на день звільнення суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено, за який саме період йому не виплачено передбачене законодавством грошове забезпечення та не надано відповідних доказів.

Крім того, даним судовим рішенням відповідача 2 зобов'язано, зокрема, нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу останнього за період з 18 грудня 2014 року по день поновлення на посаді.

Стосовно компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає, що виплата такої грошової компенсації за невикористану відпустку в іншому році, ніж у році звільнення, діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, не передбачена.

Однак, з урахуванням даного судового рішення позивач вважається поновленим на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 12 грудня 2014 року № 2074 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Авдіївського МВ ГУМВС в області та їх покарання" в частині звільнення з органів внутрішніх справ начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2014 року № 432 о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-144973) начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

4. Поновити капітана міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Авдіївського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області з 18 грудня 2014 року.

5. Зобов'язати Авдіївський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2014 року по день поновлення на посаді, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених йому після звільнення.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Постанова в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

8. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті, повний текст виготовлений 15 лютого 2016 року.

9. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

10. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

11. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Голошивець І.О.