Постанова № 56188147, 17.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/23881/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Гресь О.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київхліб" №П-05/10571 від 22.12.2015

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року

у справі № 910/23881/15

за позовом приватного підприємства "Бекристон"

до публічного акціонерного товариства "Київхліб"

про стягнення 1693935грн.45коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 (суддя -Пригунова А.Б.) задоволено позовні вимоги підприємства ПП "Бекристон" та стягнуто з ПАТ "Київхліб" 1 606000,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (харчова сировина) згідно договору поставки №Т270215/1 від 27.02.2015, 27234 грн. пені, 71 293,92грн. інфляційних втрат, 16 369, 19 грн. трьох відсотків річних та 25 409, 03 грн. - судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначив про те, що поставка позивачем товару 13.05.2015 по видатковим накладним №№555, 556 не була узгоджена у встановленому порядку. Крім того, скаржник зазначає про те, що позивачем здійснено поставку товару без узгодження сторонами назви, асортименту, ціни за одиницю товару, місця поставки, а також строків поставки, що, на думку відповідача, позбавляє позивача права на стягнення коштів за поставлений товар.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги та правомірність висновків суду першої інстанції.

Крім того, представником позивача, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, подано заяву про відвід судді Синиці О.Ф. Проте, в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2016, представником позивача Гресь О.В. подано заяву про відмову від раніше поданої заяви про відвід судді, як помилково поданої. Додатково представником позивача було подано до апеляційного господарського суду договір про умови виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у даній справі, укладеного сторонами 09.02.2016, яким сторони погодили графік погашення стягнутої судом заборгованості у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належними чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного її розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Судом встановлено, що 27.02.2015 р. між ПП "Бекристон" та ПАТ "Київхліб" укладено договір поставки №Т270215/1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти у власність та оплатити харчову сировину згідно з погодженими сторонами специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору та містять назву, асортимент, ціну за одиницю товару, місце поставки та інші умови.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору після отримання проекту специфікацій відповідач затверджує його і факсимільним зв'язком направляє позивачу, який поставляє товар відповідно до умов договору із необхідними супровідними документами (видаткова, товарно-транспортна та податкова накладна, рахунок-фактура). Товар передається відповідачу відповідно до видаткових накладних. Підтвердженням прийому товару відповідачем є належним чином оформлена довіреність, що надається відповідачем позивачу в момент отримання товару.

Відповідно до п.п. 4.4., 6.5. договору оплата здійснюється відповідачем протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого позивачем або видаткових накладних. У випадку порушення строків оплати відповідач сплачує пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення платежу.

Договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 3 248 500, 00 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, наявними у справі платіжними дорученнями та банківськими довідками підтверджується здійснення відповідачем оплати на загальну суму 1 642 500, 00 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1606000, 00 грн., а також пені у розмірі 27234 грн., втрат від інфляції у сумі 71 293, 92 грн. та 3 % річних у розмірі 16 369, 19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними підтверджується отримання відповідачем товару поставленого позивачем.

Заперечення відповідача про те, що поставка позивачем товару не була узгоджена у встановленому договором порядку, у зв'язку з чим відповідач вважає відсутнім у позивача права на стягнення вартості такого товару є безпідставними враховуючи наступне.

Так, поставлений за договором товар відповідає специфікаціям, які підписані сторонами, скріплені їх печатками та є невід'ємними частинами договору.

При цьому, судом враховано, що товар за договором прийнято уповноваженими представниками відповідача без зауважень.

За викладених вище обставин, відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1606000грн. 00 коп.

Також, враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 27234грн. пені на підставі п. 6.5 договору, 71293грн. 92 коп. - інфляційних втрат та 16369грн.19коп. трьох відсотків річних, на підставі ст. 625 ЦК України. Вказані нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних стягнуто за період з 11.04.2015 по 01.09.2015.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/238813/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київхліб"- без задоволення.

2. Справу № 910/23881/15 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко