Постанова № 56187968, 22.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 року Справа № 904/10188/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пруднікова В.В.-доповідач

суддів:Широбокової Л.П, Орєшкіної Е.В.

Секретар судового засідання Однорог О. В.

Представники сторін:

від позивача: Саланська І.А., представник, довіреність №б/н від 20.02.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №539 від 30.03.2014 р.;

Розглядається апеляційна скарга фізичної особи підприємеця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.16р. у справі № 904/10188/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС", м.Запоріжжя

до фізичної особи підприємеця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 842,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.16 року (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" 25 000,00 грн. вартості наданих послуг з перевезення вантажу та пеню в розмірі 1768,49 грн. за прострочку виконання грошового зобов»язання. В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, фізична особа підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.16р. апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.16р. у справі № 904/10188/15 прийнято в провадження. Розгляд справи призначено на 22.02.16р.

22.02.16р. відбулось судове засідання. Суд апеляційної інстанції, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" (перевізник) і фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (експедитор) укладений договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міському сполученні № 2008/33-1 від 20.08.15 (далі - договір).

Згідно п. 1 договору, експедитор доручає, а перевізник зобов'язується виконати транспортні перевезення у міжнародному та міському сполученні згідно заявкам експедитора, а експедитор зобов'язується оплатити перевізнику за надані транспортні послуги грошові кошти в розмірі та у строки, передбачені цим договором та заявкою, яка є невід'ємною частиною даного договору і оформлюється для кожного конкретного перевезення.

Згідно п. 5.2 договору, оплата здійснюється у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника після отримання оригінала рахунку, копії транспортної накладної, оригінала акта виконаних робіт і оригіналів інших документів, які підтверджують закінчення перевезення (ТТН, СМR), якщо інше не вказано у заявці.

Відповідно до п. 5.1 договору підтвердженням здійсненних послуг є акт виконаних робіт і CMR або ТТН з відміткою вантажоотримувача .

Згідно п. 2.1 договору, перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок експедитора, які є невід»ємною частиною договору. Договір вступає в законну силу з моменту його підписання і є дійсним до 31.12. 15 (п. 11.1 договору).

Сторонами підписано заявку П-00002446233 від 20.08.15р. на перевезення вантажу за маршрутом: м. Херсон (Україна) - м. Борисів (р. Білорусь). Пунктом 8 заявки встановлено, що умовою повної оплати є надання виконавцем замовнику оригіналів: договору, заявки на перевезення, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної, ТТН. Також, у цій заявці в графі "умови оплати" визначено: 5-7 днів по оригіналам документів.

Позивачем на підтвердження факту виконання зобов'язань за договором надано міжнародну накладну СМR (а.с.21) на перевезення вантажу за маршрутом: м. Херсон (Україна) - м. Борисів (р. Білорусь). Несплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу явилось підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на невиконання позивачем умов договору, а саме: не надання оригіналів документів, відсутність підписаного акту виконаних робіт.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання;сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 908, ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно - транспортними документами/, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути - міжнародна автомобільна накладна (CMR).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов"язковість надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у поряду, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" № 57-V від 01.08.06р. закріплено, що Україна приєдналась до зазначеної Конвенції. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.07р. № 72/14-612/1-1559 "щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України - 17.05.07р.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) із змінами внесеними Протоколом від 05.07.1987р., ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як зазначалось вище, зазначені у підписаній заявці місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки знаходяться у двох різних країнах, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми зазначеної Конвенції.

Надана товарно транспортна накладна СМR№ 1 від 26.08.15р. на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу за маршрутом м. Херсон (Україна) - м. Борисів (р. Білорусь) оформлена відповідно до вимог Конвенції. У розділі 24 СМR проставлена відмітка вантажоодержувача про отримання вантажу. Зазначений факт підтверджується також листом № 01-7/495 від 11.12.15р. СП «Камако плюс», який відповідно до підписаної заявки та СМR є одержувачем вантажу. Вантаж своєчасно був доставлений за місцем призначення, будь-які зауваження щодо якості перевезення з боку до перевізника ТОВ «Вікі-транс» вантажоодержувачем не висувались. Сам факт здійснення перевезення вантажу за узгодженим сторонами маршрутом відповідачем не заперечується. Посилання останнього на ненадання йому позивачем оригіналів документів для проведення розрахунків за перевезення та на акт про пошкодження вантажу від 31.08.15р. судом першої інстанції відхилені правомірно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано оригінал СМR, підтвердженням чого є відповідна відмітка на зворотньому боці накладної (а.с. 21). Оригінал договору № 2008/33-1 від 20.08.15 та заявки на перевезення вантажу П-00002446233 від 20.08.15р. повинні бути в наявності у відповідача, як у сторони, яка підписала зазначений договір та заявку.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відсутність у відповідача податкової накладної та рахунку фактури не позбавляє останнього обов»язку сплатити вартість наданих йому послуг (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду № 37/405 від 29.09.09р ).

До матеріалів справи позивачем додано претензію № 1 від 29.09.15р. (а.с. 22) та докази її відправки відповідачу (опис вкладення, рекомендоване повідомлення (а.с. 74 ). Згідно з додатком до претензії, відповідачу було надіслано: рахунок № 126; копія СМR; копія заявки; акт прийняття-здачі виконаних робіт/послуг на суму 25000, 00 грн. Зазначений акт відповідачем не підписаний та не повернуто позивачу.

Щодо посилань відповідача на акт про пошкодження вантажу, то дана обставина також не звільняє відповідача від оплати вартості послуг з перевезення вантажу. За наявності збитків, які могли бути спричинені позивачем неналежним виконанням умов договору, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо стягнення 25000 основного боргу є обґрунтованими та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 договору за несвоєчасну сплату вартості виконаних послуг експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов»язання за договором мало місце, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1768,49 грн.

За викладених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, тому колегія суддів підстав для його зміни чи скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.16р. у справі № 904/10188/15- залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.16р. у справі № 904/10188/15- залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

29.02.16