Рішення № 56187794, 23.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 922/6084/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Статус Практика", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків простягнення коштівза участю представникі всторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 30.10.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 05/94742 від 15.10.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Статус Практика" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позов до Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 13 412,01 грн. з яких: 9 423,44 грн. сума основного боргу, 219,19 грн. - 3 відсотки річних, 3 769, 38 грн. - пеня та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 41-08/11 від 1.08.2012 року у частині повного та своєчасно розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 5.02.2016 року поновлено провадження у справі № 922/6084/15 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2016 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

16.02.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 5364 про зупинення провадження у справі у якому просить суд зупинити провадження у справі № 922/6084/15 до прийняття Вищим господарським судом України рішення у справі № 922/5394/15 та надав копію касаційної скарги для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.02.2016 року у судовому засіданні 23.02.2016 року заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 23.02.2016 року товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Статус Практика» повернуто без розгляду.

Присутній у судовому засіданні 23.02.2016 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні 23.02.2016 року представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 922/6084/15 прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування наданого клопотання про зупинення провадження у справі № 922/6084/15 до прийняття Вищим господарським судом України рішення у справі № 922/5394/15 позивач надав копію касаційної скарги. Доказів у підтвердження прийняття до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає доводи позивача, та вважає надане клопотання необґрунтованим, безпідставним та таким що не підлягає до задоволення.

Суд звертає увагу позивача на те, що зупинення провадження у справі передбачене статтею 79 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та віповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (далі-відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Статус Практика" (далі -позивач, підрядник) було укладено договір підряду №41-08/11 (далі по тексту - договір) (т. 1, а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати робочий проект автоматичного порошкового пожежегасіння у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271 (далі по тексту - роботи).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту виконання зобов'язань за цим договором. Строк дії договору до 31.12.2012 року.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт складає 18 846,89 грн.

Згідно пункту 2.2. договору, передоплата за договором складає 50 відсотків від суми виконаних робіт, що становить 9 423,45 грн.

Кінцевий розрахунок відбувається за актом виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт та підписання актів приймання-передачі документації. (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, підрядник зобов'язується виконати робочий проект автоматичного порошкового пожежегасіння протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати за договором.

Згідно пункту 5.2. договору при простроченні платежу за виконані роботи замовник сплачує підряднику пені у розмірі подвійної облікова ставка Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 0,2 відсотків від суми договору.

Відповідно до пункту 8.5 договору, відповідач передає позивачу документацію (робочий проект на встановлення автоматичного пожежегасіння) в двох примірниках, в результаті чого позивач та відповідач підписують акт - накладну приймання-передачі документації.

Як вбачається із матеріалів справи, попередня оплата у розмірі 9 423, 45 грн. була перерахована 03.10.2012 року (т. 1, а.с. 40).

30.10.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 10/30/1 у якому зазначено, що позивачем згідно вищезазначеного договору розроблено робочий проект автоматичного порошкового пожежегасіння у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271. Для передачі вищезазначеного проекту, а також підписання актів, просить відповідача направити у найкоротший термін свого уповноваженого представника за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 85, про наявний запис у журналі вихідної кореспонденції позивача (т. 1, а.с. 18).

Як зазначає позивач, 02.11.2012 року на виконання умов договору співробітнику відповідача головному інженеру ОСОБА_3 була передана документація - два примірники оригіналу робочого проекту автоматичного порошкового пожежегасіння в приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, про що був складений акт приймання - передачі документації від 02.11.2012 року. Вказана особа від підпису акту приймання-передачі документації з боку позивача відмовилась, про що зафіксовано комісією позивача.

Листом від 25.12.2012 року за вих. № 2512/1 відповідач, у зв'язку з передачею документації виконаної відповідачем, звернувся до позивача із проханням підписати та повернути акти приймання-передачі документації та виконаних робіт, який було направлено цінним описом з повідомленням (т. 1, а.с. 19).

Листом від 01.08.2013 року за вих. № 01-08/1 позивачем повторно було направлено вимогу на адресу відповідача щодо повернення підписаних актів та здійснення кінцевого розрахунку за договором з направленням акту звіряння взаємних розрахунків, але позивач не відреагував, суму оплати не здійснив та акти не підписав (т. 1, а.с. 21).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем в розмірі 9 423,44 грн. не погасив, що й стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 9 423, 44 грн., 219,19 грн. - 3% річних, 3 769,38 грн. - пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір №41-08/11 від 1.08.2012 року є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договорами підряду.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої , сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належними чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з інформацією, наданою для врахування у розгляді справ та наведеною в Оглядовому листі Вищого господарського суду України 18.02.2013 року №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" (далі - Оглядовий лист), відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був повідомлений про виконання позивачем робіт, про що свідчить лист від 30.10.2012 року за вих.№10/30/1 та лист від 25.12.2012 року вих. № 2512/1 у якому зазначено, що 02.11.2012 року було зазначене про передачу документації співробітнику відповідача ОСОБА_4 (т. 1, а. 18-19).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року у справі 922/5394/15 встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Статус Практика" у межах та порядку встановлених законом та договором підряду № 41-08/11 від 1.08.2012 року здійснив свої обовязки належним чином, а тому висновки публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" щодо порушення умов договору є необгрунтоввними.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту виконання підрядних робіт згідно вищезазначеного акту здачі-приймання виконаних робіт та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи за цим актом, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 41-08/11 від 1.08.2012 року у розмірі 9 423, 44 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором підряду № 41-08/11 від 1.08.2012 року, позивачем було нараховано: 3% річних у розмірі - 219,19 грн., пеню у розмірі - 3 769,38 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму заборгованості 18 846, 89 грн. за період з 8.11.2012 року по 18.08.2013 року (т. 1, а.с. 8) всього нараховано пеню у сумі 3 769, 38 грн.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі - 3 769, 38 грн. за вищезазначений період та встановлено, що розрахунок позивача є помилковий в частині визначення нарахування пені.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем нараховується пеня на суму у розмірі 18 846, 89 грн. Відповідно до норм діючого законодавства пеня нараховується з моменту прострочення грошового зобов'язання.

Згідно пункту 5.2. договору при простроченні платежу за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 0,2 відсотків від суми договору.

Як зазначає позивач, відповідач прострочив грошове зобов'язання за акту прийому-передачі документації від 2.11.2012 року, а саме в частині повного та своєчасного розрахунку у розмірі 9 423, 44 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Зважаючи на норму вказаної статті, а також враховуючи що пункт 2.3. договору сторони узгодили, що кінцевий розрахунок відбувається за актом виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт та підписання актів приймання-передачі документації, таким чином суд, здійснивши власний перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок має бути здійснено на суму простроченої заборгованості у розмірі 9 423, 44 грн., тому належна до стягнення пеня за період порушення відповідачем умов договору за спірним актом складає суму у розмірі 702, 90 грн. за період з 8.11.2012 року по 18.08.2013 року

В решті 3 066, 48грн. пені - слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 219, 97 грн. за період з 8.11.2012 року по 18.08.2013 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості наданих послуг за актом у строк, встановлений пунктом 2.3. Договору.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період з 8.11.2012 року по 18.08.2013 року є обґрунтованим та підлягає задаволенню повному обсязі у розмірі 219, 97 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Отже сума судового збору у розмірі 1 218, 00 грн. підлягає стягненню із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271, ЄДРПОУ 14309534) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Статус Практика" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 82, ЄДРПОУ 35858719) коштів у розмірі 10 346, 31 грн. (з яких: заборгованості за договорами підряду № 41-08/11 від 1.08.2012 року у розмірі 9 423, 44 грн., 3 відсотки річних у розмірі 219, 97 грн., пеня у розмірі 702,90 грн.) та судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 3 065, 70 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_5