Рішення № 56187765, 23.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 922/39/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця", м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна", м.Балаклія Харківської області про стягнення 41590,00 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (дов.б/н від 11.12.2015 року);

відповідача - ОСОБА_1 (дов. №01/16 від 04.01.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 р. позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна" (відповідача) 41590,00 гривен штрафних санкцій, з яких 20795,00 грн. штрафу за невірне зазначення коду вантажоодержувача та 20795,00 грн. штрафу за невірне зазначення адреси вантажоодержувача, крім того, просив стягнути 1218,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2016 р.

02.02.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№3269) про зменшення суми штрафу, з документами в його обґрунтування.

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи надані документи.

В судовому засіданні 02.02.2016 р. було оголошено перерву до 23.02.2016 р.

09.02.2016 р. позивач надав до суду заперечення (вх.№4142) на клопотання відповідача про зменшення штрафу.

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи надані документи.

Позивач у судовому засіданні 23.02.2016 р. позов підтримував, змін не мав, заперечував проти зменшення суми штрафу.

Відповідач у судовому засіданні 23.02.2016 р. клопотання (вх.№3269) підтримував, проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

В липні 2015 року на станцію Запоріжжя-Ліве ОСОБА_2 залізниці зі станції Шебелинка Південної залізниці по залізничній накладній № 43923267 прибув вагон № 97151245 (напіввагон) з вантажем «цемент не поіменований в алфавіті», відправник Публічне акціонерне товариство «Євроцемент - Україна» (скорочено - ПАТ «Свроцемент - Україна»).

Згідно з залізничною накладною № 43923267, вагон № 97151245, (напіввагон) прибув в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська хвиля», яке знаходиться за адресою: 69096, м.Запоріжжя, вул.Каховська, 36 та має код вантажоодержувача 3210. Однак, вантажоодержувача з таким кодом та адресою по станції Запоріжжя - ОСОБА_2 залізниці не має. В звязку з вищенаведеним, вагон був затриманий до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 15387 від 06.07.2015 р.

На станцію відправлення було направлено телеграми №№439, 463 від 06.07.2015 р. з запитом про уточнення вантажоодержувача, його коду та адреси.

07.07.2015 р. після отримання телеграми №151 від 07.07.2015 року зі станції відправлення Шебелинка Південної залізниці, вагон було видано належному одержувачу - ТОВ «Концерн ВМ», код 3101, адреса: 69009, м.Запоріжжя, вул.Теплична, буд.25. Про вищезазначене було складено акт загальної форми №15315 від 07.07.2015 р.

Згідно з ч.1 ст.З Закону України „Про залізничний транспорт від 04.07.1996 року №273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст.2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст.5 Статуту зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі - Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ст. б Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечені пі гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Ст.23 Статуту та „Правилами перевезень вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.1.1. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку ! до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989).

Ч.ч.1, 6 п.п.1.2. та 1.3. вищенаведених правил передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документів залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дат за найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п.2.1. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N644. на вантажовідправника покладається обовязок заповнити відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил.

Відповідно до додатку 3 на вантажовідправника покладається обовязок заповнити такі графи накладної:

Графа 4 - "Одержувач" - заповнюються у порядку, передбаченому для графи Відправник". Згідно з поясненням до ОСОБА_3 1 - Відправник - відправником може бути одна юридична або фізична особа. Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРІІОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу. адреса електронної пошти. Країна вказується у разі відправки вантажу з-за кордону (імпорт), Графа 5 - Код одержувача 4 - значний.

Відповідно до п.2.3. вищезазначених правил, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ст.129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про залізничний транспорт, розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно з ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст.118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на неправомірність нарахування 2-х штрафів одночасно, а саме: за невірне зазначення коду та адреси вантажоодержувача.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на таке.

Відповідно до п.21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. N 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.

Пункт 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невірне зазначення коду та адреси вантажоодержувача є окремими порушеннями, отже штраф нараховується за кожне окреме порушення.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та заперечень позивача на нього, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, з огляду на наступне.

Стаття 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач разом з клопотанням про зменшення розміру штрафу надав баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015 р., звіт про фінансові результати (сукупний дохід) за 9 місяців 2015 р., накази про скорочення чисельності штату робітників ( копії), які свідчать про скрутне фінансове становище відповідача.

Відповідно до розділу 6 "Штраф за неправильно зазначені відомості у накладній" Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. N 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею":

"6.1. Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

6.2. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

6.3. Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

6.4. Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду."

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Відповідач просить зменшити розмір штрафу, посилаючись на те, що тривалий час підприємство знаходилось у тяжкому фінансовому стані. З матеріалів справи вбачається, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими звітами про фінансовий стан підприємства.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: позивачу не завдано значних збитків помилково заповненими документами; відповідачем виконані зобовязання по оплаті перевезення, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Така правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. по справі № 5023/3165/12, від 17.01.2013 р. по справі № 5023/3166/12, від 01.04.2013 р. по справі № 5023/4764/12, від 10.04.2013 р. по справі № 5023/5039/12.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, та про часткове задоволення клопотання відповідача шляхом зменшення суми штрафу до трьої провізних плат, та стягнення з відповідача на користь позивача 25170,00 гривень, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. З, 10 Закону України „Про залізничний транспорт, ст.ст. 2, 5. 6, 118, 122. 129 Статуту залізниць України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 233, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Євроцемент - Україна» (код ЄДРПОУ 00293060, 64200, Харківська обл., м.Балаклія, проммайданчик ВАТ "Євроцемент-Україна", п/р №260080231212 у відділенні ХРУ ПАТ "Сбербанк" МФО 320627) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5 ) в особі регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця (код ЄДРПОУ 40081237, 49602, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108; р\р 2600757872107 АБЕкспрес-Банк МФО 322959) штраф в сумі 25170,00 гривень, 1218,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_4