Рішення № 56187696, 22.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р.Справа № 922/6534/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Приватного виробничо-комерційної фірми "АНС", м. Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №01-42 юр/3207 від 30.04.15);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до приватної виробничо- комерційної фірми "АНС" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 3 188, 59 грн. з яких: 2 583,08 грн. - пеня за серпень, вересень, жовтень 2015 року; 149,96 грн. - 3% річних за серпень, вересень, жовтень 2015 року; 455,55 грн. - індекс інфляції за жовтень 2015 року та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 050322 від 1.10.2009 року (пролонгованого відповідно до пункту 9.4. на 2015 рік) у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2016 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

11.01.2016 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення вх. № 4580 щодо нарахування пені та інфляційних у яких зазначає, що відповідно до розрахунку індексу інфляції, З % річним та пені, нарахування по цим видам заборгованості проводились на суму основного боргу який на даний час не сплачена. А також зазначає, що правомірність нарахування суми основного боргу за прострочу виконання якого нараховані індекс інфляції, 3% річних та пеня, підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 7.10.2015 року у справі № 922/4740/15, яким вказану суму боргу стягнуто з відповідача у сумі 19 806, 72 грн.

11.02.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 4282 у якій зазначає, що позивач в праві до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог. За листопад - грудень 2015 року у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2016 року становить 2 164, 82 грн. з яких 99,33 - 3 відсотки річних за листопад - грудень 2015 року; 396,13 грн. - індекс інфляції за грудень 2015 року. Також позивач у справі вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог у зв'язку із чим просить суд Так відповідно до просить суд стягнути із відповідача на користь позивача 2 943, 87 грн. з яких: 1 842,80 грн. - пеня серпень та вересень 2015 року; 249,39 грн. - 3 відсотки річних за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року; 851, 68 грн. - інфляційні втрати за жовтень, грудень та судові витрати.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду як заяву про зменшення у частині розміру пені та як заяву про збільшення в частині нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат. Подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

11.02.2016 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення вх. № 4581 щодо періодів нарахувань суми позовних вимог у яких зазначає, що станом на 01.01.2016 рік заборгованість відповідача перед позивачем за період з серпня по грудень 2015 року складає 2 943,87 грн., з яких:

- 1842,80 грн. - пеня серпень та вересень 2015 року;

- 249,39 грн. - 3% річних за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року;

- 851,68 грн. - індекс інфляції за жовтень, грудень 2015 року (нарахування проводились на суму основного боргу за квітень 2015 року що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2015 року у справі № 922/4740/15, яким вказана сума основного боргу стягнена з відповідача у сумі 19 806,72 грн. (в т.ч, ПДВ) та 22.02.2016 року клопотання вх. № 5963 про долучення копії довіреності на представника позивача до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання 22.02.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Присутній у судовому засіданні 22.02.2016 року позивач підтримав позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позові та наданої заяви про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.02.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.10.2009 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (далі -позивач, постачальник) та приватною виробничо-комерційною фірмою "АНС" (далі -відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії від № 050322 (т. 1, а.с. 10-17).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача дозволеною потужністю, зазначену у додатку № 3.1. Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку до цього договору, а споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невідємними частинами.

Згідно з підпунктом 2.3.3 договору, споживач зобовязується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 Порядок розрахунків (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 додатку 2 Порядок розрахунків до договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (т. 1, а.с. 23).

Пунктом 5 додатку 2 Порядок розрахунків до договору встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку ( або розрахунковим шляхом). З результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін 5 днів.

Даним пунктом також передбачено, що споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання. У разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до пункту 6 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком рахунків постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Додатковою угодою б/н від 26.03.2013 року до договору про постачання електричної енергії № 050322 від 01.10.2009 року сторони домовились у зв'язку із прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 року внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 050322 від 01.10.2009 року та виклали його у редакції наявній у матеріалах справи (т. 1. а.с. 18-22).

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу за період квітеня 2015 року у розмірі 19806,72 грн. (т. 1, а.с. 74-75).

Відповідач вартість спожитої електроенергії своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу суму у розмірі 2 943, 87 грн. з яких:

- 1 842,80 грн. - пеня за серпень 2015 року (за період з 1.08.2015 року по 31.08.215 року) за вересень 2015 року (за період з 01.09.2015 року по 25.09.2015 року);

- 249,39 грн. - 3 відсотки річних за серпень 2015 року (період з 01.08.2015 року по 31.08.20158 року), вересень 2015 року (за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року), жовтень 2015 року (за період з 1.10.2015 року по 31.10.2015 року), листопад (період з 1.11.2015 року по 30.11.2015 року), грудень 2015 року (за період з 01.12.2015 року по 30.12.2015 року);

- 851, 68 грн. - інфляційні втрати за жовтень 2015 року (за період з 1.10.2015 року по 31.10.2015 року), грудень 2015 року (за період з 01.12.2015 року по 30.12.2015 року), що і стало причиною звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до Закону України Про електроенергетику та Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 7.10.2015 року у справі № 922/4740/15, було стягнуто суму боргу з відповідача у сумі 19 806, 72 грн. (за зобов'язаннями квітня 2015 року), тому позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором було нараховано відповідачу за зобов'язаннями що виникли у квітні 2015 року :

- 3% річних у розмірі 249, 39 грн. за період серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 та грудень 2015 року,

- інфляційні витрати за зобов'язаннями що виникли у квітні 2015 року у розмірі 851,68 грн. за період жовтень 2015 року та грудень 2015 року.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 249, 39 грн. - 3 % річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі - 249, 39 грн. за вищезазначений період та встановлено, що відповідні нарахування здійснені не вірно.

Судом здійснено перерахунок 3 відсотків річних у системі законодавство та встановлено що сума яка підлягає до задоволення за вище заявлений період становить 249,09 грн.

В решті нарахованих 3 відсотків річних у розмірі 0,30 грн. відмовити як безпідставно нарахованих.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 851, 68 грн. за жовтень 2015 року (за період з 1.10.2015 року по 31.10.2015 року нараховано 396,13 грн.) та грудень 2015 року (за період з 01.12.2015 року по 30.12.2015 року), суд керується наступним.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку що позивачем при розрахунку інфляційних втрат допущено помилку, а саме щодо періоду нарахування інфляційних втрат, то він не відповідає вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснивши розрахунок суми інфляційного відшкодування у системі законодавство, враховано індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію), а відтак, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення суми інфляційного відшкодування в розмірі 273,08 грн. за період з 1.10.2015 року по 31.12.2015 року, в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 578,60 грн., суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1 842,80 грн. - пені за серпень 2015 року (за період з 1.08.2015 року по 30.08.215 року нараховано 996,32 грн.) вересень 2015 року (за період з 01.09.2015 року по 31.09.2015 року нараховано 846,48 грн.), за зобов'язаннями що виникли у квітні 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору про постачання електричної енергії, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1 842,80 грн. за вищезазначений період, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом та підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 1 842, 80 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 218,00 грн.

Позивачем при зверненні до суду 24.11.2015 року було сплачено судовий збір у розмірі 1827,00 грн. згідно платіжного доручення № 24202 від 8.12.2015 року.

У разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору у цій частині повертається за ухвалою суду (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI).

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 609,00 грн., яка підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватної виробничо- комерційної фірми "АНС" ( 61157, м. Харків, пров. Червоного орача, 30, ЄДРПОУ 21207857) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) суму у розмірі 2364, 97 грн. (з яких: 249,09 грн. - 3 проценти річних за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року; 1 842, 80 грн. - пені за серпень, вересень 2015 року; інфляційні втрати - 273,08 грн. за період з 1.10.2015 року по 31.12.2015 року) та судові витрати у розмірі 1 218, 00 грн.

В решті стягнення 3 процентів річних у розмірі 0, 30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 578,60 грн. грн. - відмовити.

Управлінню державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова повернути Акціонерній компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) з Державного бюджету - 609,00 грн. судового збору, сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 24202 від 8.12.2015 року, відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_2