Рішення № 56187520, 26.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2016 р. Справа № 916/258/16

за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України /вул. Праці, 6, м. Іллічівськ, Одеська обл., 68001/

до відповідача: Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» /вул. Сухолиманська, 58, м. Іллічівськ, Одеська обл., 68000/

про стягнення 366841,83 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.12.2015р. №1300

від відповідача: ОСОБА_2Ю, довіреність від 19.02.2016р. № 131/16

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього основного боргу в сумі 348873,21 грн., 3% річних в сумі 1147,38 грн. та пені в сумі 16821,24 грн.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань зі сплати вартості послуг з організації руху автотранспорту в рамках «Схеми організації руху вантажного автотранспорту по території Іллічівського морського порту» та оформлення перепускних документів на територію Іллічівського морського порту за договором від 02.07.2015 № 119-Пі-ІЛФ-15, укладеним між сторонами.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що спірна заборгованість виникла у звязку з тим, що позивачем в односторонньому порядку змінена ціна договору та умови застосування тарифів. Умовами договору не передбачена можливість збільшення вартості послуг в залежності від обєму вантажу в автомашині та відповідно до п. 7.5. договору зміна умов договору може бути проведена шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод.

Ухвалою суду від 05.02.2016 провадження у справи було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 24.02.2016 о 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 24.02.2016 судом була оголошена перерва до 26.02.2016 о 12 год. 10 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом позивача від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів затверджено та введено в дію з 01.01.2015 вільний тариф, зокрема п/п 1.2. п. 1 вказаного наказу передбачено, що використання інфраструктури порту вантажним та вантажопасажирським автотранспортом з зовнішньоторговими та транзитними вантажами, що прямує до порту для здавання чи отримання вантажів, у тому числі вантажів постачання торговельних суден, або прямує до порту для участі у виконанні технологічних операцій (переміщення, НРР, тощо), крім автотранспорту портових операторів, за перебування однієї автомашини в порту протягом 24-х годин нормативного часу стягується плата 75,65 грн. за автомашину за добу. У разі затримки автотранспорту з вантажем в порту понад 24 години нормативного часу, за кожну наступну добу, починаючи з 25 години стягується плата у розмірі 75,65 грн. за автомашину. При розрахунках неповна доба вважається за повну.

02.07.2015 між сторонами був укладений договір про надання послуг з використання інфраструктури Іллічівського морського порту, організації руху автотранспорту та оформлення перепускних документів № 119-Пі-ІЛФ-15 (далі - договір), за яким позивач зобовязався надавати відповідачу послуги з організації руху автотранспорту в рамках «Схеми організації руху вантажного автотранспорту по території Іллічівського морського порту» та оформлення перепускних документів на територію Іллічівського морського порту, а відповідач, в свою чергу, зобовязався доставити безпечні і не потребуючі особливих режимів зберігання вантажі автотранспортом на територію (з території) субєктів господарської діяльності, що діють в Іллічівському морському порту, та оплатити надані позивачем послуги.

Відповідно до п/п 2.1.1., 2.5.1. п. 2.1. договору позивач зобовязався: утримувати в належному стані автошляхи загального користування, по яким здійснюється рух автотранспорту, який прямує до відповідача та інші обєкти портової інфраструктури, що знаходяться на балансі позивача та розташовані у межах території Іллічівського морського порту; здійснювати своєчасне оформлення перепускних документів на територію Іллічівського морського порту.

Згідно з п/п 2.2.2, 2.2.5, 2.2.6 п. 2.2. договору відповідач зобовязався: забезпечувати рух автотранспорту по території порту у відповідності до «Схеми організації руху вантажного автотранспорту по території Іллічівського морського порту», що затверджена начальником позивача; вчасно та у повному обсязі оплачувати послуги позивача; своєчасно направляти уповноваженого представника для отримання рахунків та актів приймання-здачі наданих послуг.

Відповідно до п/п 3.1.1., 3.1.2. п. 3.1., п.п. 3.4., 3.5., 3.6., 3.7., 3.8., 3.10. договору:

- відповідач сплачує послуги позивача за вільними тарифами позивача, а саме: за використання інфраструктури порту вантажним та вантажопасажирським автотранспортом з зовнішньоторговими та транзитними вантажами, що прямує до порту для здавання чи отримання вантажів, у тому числі вантажів постачання торговельних суден, або прямує до порту для участі у виконанні технологічних операцій (переміщення, НРР, тощо), крім автотранспорту портових операторів, за перебування однієї автомашини в порту стягується плата 75,65 грн. за автомашину за добу. У разі затримки автотранспорту з вантажем в порту понад 24 години нормативного часу, за кожну наступну добу, починаючи з 25 години стягується плата у розмірі 75,65 грн. за автомашину. При розрахунках неповна доба вважається за повну. Оформлення перепускних документів за тарифами, діючими на день оформлення;

- відповідач протягом 5-ти робочих днів з дати підписання цього договору та протягом дії договору, у відповідності до п. 3.8. договору, забезпечує внесення авансового платежу у розмірі 50000,00 грн.;

- авансовий платіж утримується позивачем в рахунок належних платежів відповідача за надані позивачем послуги за договором;

- оплата за цим договором здійснюється відповідачем за ставками тарифів, які визначені пунктом 3.1. договору на підставі виставленого позивачем рахунку, шляхом списання суми фактично наданих послуг, що визначена в рахунку позивача, із суми авансового платежу, сплаченого на виконання п. 3.4. договору. Рахунок виписується після закінчення розрахункового періоду (календарного місяця) на підставі звіту позивача на вїзд та виїзд на (з) території порту автотранспорту з експортними вантажами. До звіту додається розрахунок суми фактично наданих послуг та перелік автотранспорту з експортними вантажами за розрахунковий період;

- позивач до 5 числа місяця наступного за розрахунковим надає відповідачу оригінал належним чином оформленого рахунку та акту приймання-здачі наданих послуг. На підставі повідомлення позивача відповідач направляє свого уповноваженого представника (довіреність повинна бути надана відповідачем до відділу доходів позивача) для отримання оригіналів документів, про що робиться відмітка в реєстрі. Не пізніше 5 робочих днів після отримання актів приймання-здачі наданих послуг, відповідач зобовязаний повернути позивачу підписані та засвідчені власною печаткою належні екземпляри актів або направити мотивовану відмову від підписання акту з обґрунтуванням. У разі не направлення відповідачем представника та/або невиконання відповідачем зазначених зобовязань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного відповідачем, а належний відповідачу екземпляр акту направляється рекомендованим листом. Акт приймання-здачі наданих за договором послуг є документом, що підтверджує факт надання позивачем послуг на користь відповідача та виникнення у відповідача зобовязання по оплаті наданих послуг;

- відповідач щомісячно до 15 числа місяця наступного за розрахунковим здійснює доплату різниці між сумою залишку авансу після проведеного позивачем списання, у відповідності до п.3.6. договору, та сумою, що визначена сторонами у п.3.4. договору;

- позивач має право в однобічному порядку змінювати вільні тарифи. При збільшенні рівня вільних тарифів, що зазначені в договорі, позивач повідомляє відповідача про таку зміну рекомендованим листом з повідомленням, під опис змісту конверту, не пізніше, ніж за 30 днів до зміни тарифів. При зниженні рівня вільних тарифів повідомлення не надсилається.

Згідно з п. 6.5. договору за порушення строків сплати, передбачених договором, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.4. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобовязань.

Згідно з п. 7.5. договору умови даного договору можуть бути змінені шляхом укладання сторонами додаткових угод у порядку, передбаченому чинним законодавством України і даним договором. Додаткові угоди й доповнення до договору є його невідємними частинами і мають юридичну силу у випадку, якщо вони укладені у письмовій формі, підписані сторонами і скріплені печатками.

Наказом позивача від 31.08.2015 № 329 „Про внесення змін до наказу від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів, який набув чинності з 01.10.2015, з метою вжиття дієвих заходів щодо забезпечення збереження автомобільної інфраструктури загального користування, що перебуває на балансі Позивача, дотримання перевізниками ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями), в частині габаритно-вагового контролю, параметрів транспортних засобів на території Іллічівського морського порту, були внесені зміни до наказу позивача від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів наступним чином:

- пункт 1 наказу доповнено п/п 1.3. такого змісту: „1.3. У разі, якщо дорожнє перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами здійснюється з перевищенням фактичної маси понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т), яка зазначена у транспортно-супровідних документах, тарифи, що зазначені у пунктах 1.1. та 1.2., нараховуються з коефіцієнтом 3..

Керуючись п. 3.10 договору позивач листом від 02.09.2015 № 28/15-02-18 повідомив відповідача, що з 01.10.2015 будуть змінені умови застосування тарифів, що вказані у договорі, а саме: у разі, якщо дорожнє перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами здійснюється з перевищенням фактичної маси понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т), яка зазначена у транспортно-супровідних документах, тарифи, що зазначені у пунктах 3.1.1. та 3.1.2. договору, нараховуються з коефіцієнтом 3.

Листом від 28.09.2015 № 957/15 відповідач повідомив позивача про свою незгоду з вищевказаним рішенням позивача, оскільки п. 3.10 договору передбачає право позивача змінити розмір тарифу, а не порядок нарахування тарифу.

На виконання умов договору, 04.11.2015 позивач передав відповідачу для оплати рахунок від 31.10.2015 № Э/16761 на суму 318024,65 грн., сформований позивачем з урахуванням внесених наказом позивача від 31.08.2015 № 329 змін до свого наказу від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів, що підтверджується реєстром предявлених рахунків та визнається сторонами.

На виконання умов договору, відповідач повністю оплатив вказаний рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.11.2015 № 2864, від 09.11.2015 № 2865 та визнається сторонами. Авансовий платіж згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору станом на листопад 2015 року був забезпечений відповідачем у розмірі 51000,00 грн., що підтверджується відомістю по взаєморозрахунках з контрагентами та визнається сторонами.

На виконання умов договору, 09.12.2015 позивач передав відповідачу для оплати рахунок від 30.11.2015 № Э/18398 на суму 287491,30 грн., сформований позивачем з урахуванням внесених наказом позивача від 31.08.2015 № 329 змін до свого наказу від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів, що підтверджується реєстром предявлених рахунків та визнається сторонами.

На виконання умов договору, 11.01.2016 позивач передав відповідачу для оплати рахунок від 31.12.2015 № Э/19789 на суму 112381,91 грн., сформований позивачем з урахуванням внесених наказом позивача від 31.08.2015 № 329 змін до свого наказу від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів, що підтверджується реєстром предявлених рахунків та визнається сторонами.

Таким чином, вартість отриманих відповідачем у листопаді грудні 2015 року послуг за договором згідно з вказаними рахунками становить 399873,21 грн.

Відповідач вказані рахунки позивача не оплатив, пояснюючи це неправомірністю дій позивача зі зміни тарифу, передбаченого договором, шляхом застосування до нього коефіцієнту 3, а позивач зарахував авансовий платіж в сумі 51000,00 грн. в оплату рахунку за листопад 2015 року.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Субєкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з ст.. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України „Про морські порти України тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між субєктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Як встановлено судом п. 3.10. договору передбачено право позивача в односторонньому порядку змінювати вільні тарифи, які застосовуються при визначенні вартості послуг, наданих позивачем відповідачу за договором.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Як встановлено судом наказом позивача від 31.08.2015 № 329, який набув чинності з 01.10.2015, пункт 1 наказу позивача від 31.10.2014 № 412 „Про затвердження вільних тарифів був доповнений п/п 1.3. такого змісту: „1.3. У разі, якщо дорожнє перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами здійснюється з перевищенням фактичної маси понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т), яка зазначена у транспортно-супровідних документах, тарифи, що зазначені у пунктах 1.1. та 1.2., нараховуються з коефіцієнтом 3., про що відповідач був повідомлений позивачем листом 02.09.2015 № 28/15-02-18.

Господарський суд вважає, що змінючи тариф шляхом встановлення коефіцієнту позивач не порушив умови договору, оскільки сторони у договорі не передбачили певний порядок яким чином позивач має право згідно з п. 3.10 договору в односторонньому порядку змінювати (встановлювати) вільні тарифи, а тому заперечення відповідача проти задоволення позову позивача не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом авансовий платіж згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору станом на листопад 2015 року був забезпечений відповідачем у розмірі 51000,00 грн.

Як встановлено судом у п. 3.8. сторони узгодили, що відповідач щомісячно до 15 числа місяця наступного за розрахунковим здійснює доплату різниці між сумою залишку авансу після проведеного позивачем списання, у відповідності до п.3.6. договору, та сумою, що визначена сторонами у п.3.4. договору.

Як встановлено судом вартість отриманих відповідачем у листопаді грудні 2015 року послуг за договором згідно з рахунками від 30.11.2015 № Э/18398 та від 31.12.2015 № Э/19789 становить 399873,21 грн., позивач зарахував авансовий платіж в сумі 51000,00 грн. в оплату рахунку за листопад 2015 року.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за період листопад грудень 2015 року становить 348873,21 грн., що жодним чином не спростовано відповідачем

За цих обставин, позов позивача в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 348873,21 грн. підлягає повному задоволенню господарським судом.

Також, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача згідно з п.6.5. договору пені за неналежне виконання грошового зобовязання в сумі 16821,24 грн., розрахованої за період з 16.12.2015 по 03.02.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 6.5. договору сторони узгодили, що відповідач несе відповідальність за порушення строків сплати, передбачених договором, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд встановив в ньому арифметичні помилки, а тому судом було самостійно здійснено його розрахунок наступним чином:

Період простроченнняСума боргу Кількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУ Сума пені за період прострочення (грн.)з 16.12.15р.- 17.12.15р.236491,30 грн.222% 236491,3*22*2/365/100*2=570,17 грн.570,17 грн.з 18.12.15р.- 03.02.16р.236491,30 грн.4822% з 18.12.2015 по 31.12.2015: 236491,3*22*2:365:100*14=3991,20 грн. З 01.01.2016 по 03.02.2016: 236491,3*22*2:366:100*34=9666,42 грн.13657,62 грн.з 16.01.16р. 03.02.16р.112381,91 грн. 1922% 112381,91*22*2:366:100*19=2566,97 грн.2566,97 грн.Розрахунок пені, наданий позивачем до матеріалів справи, здійснений останнім із арифметичними помилками, з врахуванням чого за розрахунком суду пеня складає 16794,76 грн.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошового зобовязання в сумі 16794,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 1147,38 грн., розрахованих за період з 16.12.2015 по 03.02.2016.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих підстав суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив в ньому арифметичні помилки, у звязку з чим судом було самостійно здійснено його розрахунок наступним чином:

Період простроченняСума боргу Кількість днів простроченняРозрахунок Загальна сума процентів (грн.)з 16.12.15р.- 03.02.16р.236491,30 грн.50з 16.12.2015 по 31.12.2015: 236491,3*3%*16:365:100 = 311,00 грн. З 01.01.2016 по 03.02.2016: 236491,3*3%*34:366:100=659,08 грн.970,08 грн.з 16.01.16р. 03.02.16р.112381,91 грн.19112381,91*3%*19:366:100=175,02 грн.175,02 грн.Отже, розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем до матеріалів справи, здійснений останнім із арифметичними помилками, з врахуванням чого за розрахунком суду три проценти річних складають 1145,10 грн.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1145,10 грн.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» (вул. Сухолиманська, 58, м. Іллічівськ, Одеська обл., 68000, код 24528065) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (вул. Праці, 6, м. Іллічівськ, Одеська обл., 68001, код 38728418) 348873,21 (триста сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 21 коп. основного боргу, 16794,76 (шістнадцять тисяч сімсот девяносто чотири) грн. 76 коп. пені, 1145 (одна тисяча сто сорок пять) грн. 10 коп. 3% річних та 5502 (пять тисяч пятсот дві) грн. 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01.03.2016.

Суддя Д.О. Бездоля