Рішення № 56187516, 22.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р.Справа № 916/4285/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Горбатюку Р.О.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1188 від 08.07.2015р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 154/11/1-38 від 04.01.2016р.;

від 3-ої особи (Кабінету Міністрів України): ОСОБА_3 за довіреністю № 0339/22 від 04.01.2016р.;

від 3-ої особи (Одеської обласної державної адміністрації): не з'явився;

від 3-ої особи (Військової частини А2238): не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4285/15:

За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";

До відповідача: Військової частини А 0456;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінету Міністрів України;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військової частини А2238;

про стягнення 272515,8 грн., -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі Порт) звернулось до Міністерство оборони України Командування військово-морських сил Збройних сил України ( далі Відповідач ) із позовом про стягнення суму за надання послуг з надання плавзасобів для участі у воєнно-морському параді, присвяченому Дню незалежності України, у розмірі 272515,80 грн., посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України від 21.07.14 р. №3608/2014 «Про відзначення 23-ої річниці незалежності України», Доручення Одеської обласної державної адміністрації №Д/01/06-02/28 від 13.08.14 р. та на підставі заявки Міністерства оборони України Командування військово-морських сил Збройних сил України за №154/12/1-3470 від 18.08.2014 р. Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» 19,21,24 серпня 2014 р. було надано послуги з надання плавзасобів для участі у воєнно-морському параді, присвяченому Дню незалежності України на загальну суму 272515.80 грн. з ПДВ.

На думку позивача, факт виконання Одеським портом послуг по швартуванню кораблів та суден ВМС України під час участі у воєнно-морському параді, присвяченому Дню незалежності України підтверджується наряд-завданнями м/б «Булат» б\н від 19.08.2014р., б/н від 24.08.14 р., м/б «Патриот» б/н від 19.08.14 р., б/н від 21.08.14 р., б/н від р., М/б «Новатор» за №№ 429 від 19.08.14 р., 434 від 21.08.14 р. та 440 від р. Служби флоту Одеського порту.

Станом на 14.09.15 р. дана сума не сплачена, Акт надання послуг та наряд - завдання не підписані.

На підставі викладеного Порт просить позов задовольнити.

Відповідач з посиланням на відсутність договірних відносин з позивачем з надання послуг з надання плавзасобів для участі у воєнно-морському параді, присвяченому Дню незалежності України, вимоги не визнає.

Також, про безпідставність вимог Порту зазначили у своїх запереченнях 3-ї особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2015 р. у сраві №916/4285/15 замінено неналежного відповідача - Командування військово-морських сил Збройних сил України Міністерства оборони України на належного - Військову частину А 0456.

Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2015 р. до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Кабінет Міністрів України, Одеську обласну дералвну адміністрацію та Військову часину А2238.

В засіданні суду 22 лютого 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає з матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України від 21.07.14р. №3608/2014 «Про відзначення 23-ої річниці незалежності України» Одеська обласна державна адміністрація видала доручення №Д/01/06-02/28 від 13.08.14 р. за яким (п.3.4 Доручення) доручено директору Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» ОСОБА_4 погодити з командуванням ВМС України буксирне забезпечення кораблів, катерів та суден, що залучаються до морського параду під час тренувань 15,19, 21, 22 (резерв) серпня 2014 р., виділення двох пожежних катерів Одеського порту для участі у морському параді в епізоді „Фонтан на воді та умови безпеки.

З приведеного випливає, що даним дорученням Порту доручено погодити з командуванням ВМС України буксирне забезпечення кораблів, катерів та суден, що залучаються до морського параду під час тренувань 15,19, 21, 22 ( резерв) серпня 2014р.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність такого погодження.

В матеріалах справи наявний лист командування ВМС України № 154/14\4 3470 від 18.08.2014 р. на імя Порту, яким командування ВМС України запрошує Порт взяти участь у морському параді та прийняти участь у тренуванні морського параду 19, 21 серпня 2014 року. Цим же листом командування ВМС України просило надати 19, 21, 24 серпня 2014р. буксирне забезпечення для зйомки (постановки) з (до) причалу № 30 фр. „Гетьман Сагайдачний, ср „Балта та сдк „Кіровоград. Цим ж листом командування ВМС України просило Порт на час проведення тренування та морського параду утримувати в морі один рейдовий буксир з метою рятувального забезпечення проведення параду.

З приведеного листа, на думку суду, випливає, що не Порт погодив з командуванням ВМС України буксирне забезпечення кораблів, катерів та суден, що залучаються до морського параду під час тренувань 15, 19, 21, 22 (резерв) серпня 2014р. на підставі вказаного Доручення, а командування ВМС України запросило Порт прийняти участь у морському параді та у тренуванні морського параду 19, 21 серпня 2014 року.

Як свідчить зміст вказаного листа, мови про надання плавзасобів для проведення вказаних у дорученні дії у ньому не йдеться. Тому суд не вбачає зі вказаного листа виникнення договірних відносин щодо надання плавзасобів для проведення морського параду та тренування морського параду 19, 21 серпня 2014 року.

Виходячи з наведеного суд не погоджується з позицією позивача що даний лист є заявкою Міністерства оборони України Командування військово-морських сил Збройних сил України на надання послуг з наданням плавзасобів і тому вважає, що цим листом жодних цивільних прав та обовязків щодо надання послуг, які породжують цивільну відповідальність між сторонами, в порядку ст.11 ЦК України, не виникло.

Надані позивачем в обгрунтування своїх вимог наряд - завдання як доказ надання відповідачем послуг суд відхиляє за таких підстав.

У вказаних нарядах не зазначені: номер наряд завдання, замовник, № замовлення.

У нарад завданнях №№ 429 від 19.08.2014 р., 434 від 21.08.2014 р. та 440 від 24.08.2014 р. не зазначені замовник та номер замовлення.

З приведеного на думку суду не випливає, що вказані наряд завдання були виписані на замовлення командування ВМС України.

Проаналізувавши надані позивачем виписки с вахтового журналу м/б „Булат, м/б „Патріот та м/б „Новатор за 19,21 24 серпня 2014 р. в обгрунтування своїх вимог, суд також відхиляє їх, так як із даних виписок не випливає надання послуг із пошуково рятувального забезпечення під час проведення тренувань з підготовки вказаного вище параду.

Зазначені вахтові журнали, на думку суду, свідчать звичайну роботу буксирів, але у вказані вище дні.

Аналізуючи приведене суд приходить до висновку про необгрунтованість вимог позивача, що є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29 лютого 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук