Рішення № 56187439, 22.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2016 р.

Справа № 916/3821/14

За позовом: заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ"

про стягнення 931 645,74 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від прокурора: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.10.2014р. до 11 год. 40 хв. 30.10.2014р., з 10.11.2014р. до 14 год. 20 хв. 17.11.2014р., з 17.11.2014р. до 14. год. 00 хв. 27.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ: заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" 931 645,74 грн. збитків на користь Білгород-Дністровської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2014р. позовну заяву (вх.№3902/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3821/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5098/14 від 10.11.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено до 03.12.2014р.

26.11.2014р. представник відповідача звернувся до господарського суду Одеської області із клопотанням про зупинення провадження у справі (вх.№2-5477/14), яке судом задоволено, у зв'язку з чим, ухвалою від 27.11.2015р. провадження у справі №916/3821/14 було зупинено до завершення розгляду справи 495/8600/14-а.

Після розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги першого заступника прокурора Одеської області, скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року у справі №495/8600/14-а та відмови Верховним судом України в допуску до перегляду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. було поновлено.

Представник прокурора в судове засідання, призначене на 22.02.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 22.02.2016р. не з'явився, подав до суду клопотання (вх.№27029/14 від 15.10.2014р.) про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом задоволено, письмову позицію щодо позову суду не надав.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.02.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов (вх.№25517/14 від 01.10.2014р.) та письмові пояснення (вх.№27555/14 від 21.10.2014р.), (вх.№29884/14 від 12.11.2014р.), (вх.№30169/14 від 17.11.2014р.) відповідно до яких заявлені позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

Згідно п.1.9. рішення Білгород-Дністровської міської ради "Про затвердження проекті відведення, матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок на території м. Білгорода-Дністровського" №284-V від 16.05.2007р., затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано із земель міста відкритому акціонерному товариству "Эксперементальный завод ячеистых бетонов и изделий" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,4958 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 108 в оренду терміном на 49 років для обслуговування будівель та споруд заводу.

13.01.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №19/81, відповідно до якої повідомив про необхідність терміново до управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради з приводу укладення договору.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 24.02.2011р. №64 внесено зміни до п.1.9 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 16.05.2007р. №284, в частині площі з "17,4958 га" на "16,8037 га".

Повторною претензією №19/1895 від 08.06.2011р. позивач вдруге зазначив відповідачу про необхідність у місячний термін звернутись до Білгород-Дністровської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки.

06.07.2011р. позивач втретє звернувся до відповідача з претензією №19/2298, якою встановив місячний термін для укладення договору оренди земельної ділянки.

Претензією №19/3578 від 03.10.2011р. Білгород-Дністровська міська рада повідомила відповідача про необхідність укласти договір оренди земельної ділянки.

10.09.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №19/3264, якою повідомив останнього, що у разі неукладення договору оренди земельної ділянки, позивач буде ініціювати вилучення з користування земельної ділянки.

Наведені претензії залишені відповідачем без відповіді.

Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань відшкодування збитків за фактичне використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на території міста Білгород-Дністровського.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що договір оренди між п публічним акціонерним товариством "ЭЗЯБИИ" з Білгород-Дністровською міською радою укладено не було.

З метою забезпечення належного визначення розміру збитків, нанесених територіальній громаді м. Білгород-Дністровського, селищ Затока та Сергіївка, для стягнення їх в судовому порядку, наповнення місцевих бюджетів, виконавчим комітетом Білгород Дністровської міської ради прийнято рішення від 16.05.2014р. №264, яким затверджені Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було визначено розмір збитків ПАТ "ЭЗЯБИИ" за фактичне використання земельної ділянки площею 16,8037 га за період з 01.11.2011 по 01.05.2014, яка знаходиться за адресою: вул. Шабська, 108 у розмірі 931 645,74 грн., за результатами якої складено відповідний акт.

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 23.06.2014р. №294 зазначений акт було затверджено.

З метою стягнення збитків управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради претензією від 27.06.2014р. №312 було повідомлено ПАТ "ЭЗЯБИИ" про необхідність сплати суми заборгованості в місячний термін.

Проте, у визначений строк ПАТ "ЗЗЯБИИ" збитки на сплачено, про що останнім повідомлено Білгород-Дністровського міського голову листом від 28.07.2014р. №89.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 14.05.2015р. у справі №495/8600/14-а в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства “ЄЗЯБИИ” до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення – відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №495/8600/14-а Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2015р. скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення №294 від 23 червня 2014 року Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради "Про затвердження Актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.05.2014 року", яким затверджено Акт №2 від 21.05.2014р комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (додаток №2). В іншій частині позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015р. постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року у справі №495/8600/14-а скасовано, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 травня 2015 року залишено в силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.12.2015р. відмовлено в допуску до провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа Білгород-Дністровську міжрайонна прокуратура про визнання недійсним та скасування рішення за заявою публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року.

Вищенаведені обставини, на думку прокурора, є підставами для стягнення з відповідача збитків в судовому порядку, що й зумовило звернення заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту прав та охоронюваних інтересів держави в особі Білгород-Дністровської міської ради.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Частиною 1 ст.13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до приписів ст.12 Земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 17 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права позивача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Стаття 156 Земельного кодексу визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема: власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним.

Стаття 157 Земельного кодексу України встановлює порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема:

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, правовий аналіз ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", передбачає, що встановлений ними порядок визначення та відшкодування збитків стосується випадку правомірного їх заподіяння, в даному випадку зайняття земельної ділянки на законних підставах.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993 (надалі – Положення), передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.п.2, 5 Положення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам не пізніше одного місяці після затвердження актів комісії.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Крім того, п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №14, від 17жовтня 2012р. №10, від 16 січня 2013р.№3, від 29 травня 2013р. №8, від 17 грудня 2013р. №13, від 10 липня 2014р. №6 встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів, що в свою чергу спричинило збитки державі і територіальній громаді м. Білгород-Дністровська, які актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.05.2014р. №2 встановлені в розмірі 931 645,74 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини судом встановлено, що оскільки відповідач, в період з 01..11.2011р. по 01.05.2014р. використовував земельну ділянку без належного правового оформлення, що позбавило власника такої земельної ділянки права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати та не сплатив визначену суму збитків, позовні вимоги прокурора підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов’язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З врахуванням вищенаведеного, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 18 632,91 грн. (із розрахунку 2% від суми збитків в розмірі 935 645,74 грн.) слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради – задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 108, код ЄДРЮОФОПГФ 00291405) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56, код ЄДРЮОФОПГФ 26275763) збитки в розмірі 931 645 (дев'ятсот тридцять одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 74 коп.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЭЗЯБИИ" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 108, код ЄДРЮОФОПГФ 00291405) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 18 632 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 74 коп. – судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 лютого 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський