Рішення № 56187284, 25.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2016 року Справа № 913/1236/15

Провадження №5/913/1236/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

про стягнення 4226039 грн. 83 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Семіхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 16.07.2015 за реєстр. № 1773;

від відповідача ОСОБА_3, провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність від 04.02.2016 № 21.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на приймання платежів від фізичних осіб (населення) а спожиту електричну енергію від 31.07.2013 № У-478-13/569 в сумі 4226039 грн. 83 коп., з яких:

- борг зі сплати комісійної винагороди в сумі 2739891 грн. 23 коп.;

- пеня за період з 26.11.2014 по 26.11.2015 в сумі 1850 грн. 59 коп.;

- 3% річних за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 106450 грн. 80 коп.;

- інфляційні втрати за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 1377847 грн. 21 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобовязань в частині сплати комісійної винагороди. Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 22.01.2016 № 01-31/2/10, посилаючись на те, що підставою для проведення розрахунків є акти про надані послуги, які за період з лютого по травень 2014 року не підписувалися.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України, як виконавцем, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», як замовником, 31.07.2013 був укладений договір на приймання платежів від фізичних осіб (населення) за спожиту електричну енергію № У-478-13/569 (далі за текстом - договір).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими клієнт доручає, а банк через свої установи, що розташовані на території Луганської області, організує та здійснює приймання платежів від фізичних осіб (населення) за спожиту та не обліковану електроенергію, а також у рахунок погашення заборгованості згідно з договором про реструктуризацію (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що клієнт сплачує банку комісійну винагороду за послуги в розмірі 1,95% від загальної суми прийнятих платежів. Сплата комісійної винагороди здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів банку у наступному порядку:

авансовий платіж до 25 числа розрахунково місяця в розмірі 80% суми комісійної винагороди за попередній місяць;

- кінцевий розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В пункті 3.2 договору підставою для розрахунків за договором є акти про надані послуги, складені за формою наведеною у додатку № 7 до договору, які підписуються уповноваженими представниками та скріплюються їх печатками. Акт про надані послуги складається на підставі зведеного акта перерахованих платежів, с4кладеного за формою наведеною у додатку № 6 до договору.

Структурні підрозділи банку до 3 числа місяця, наступного за звітним, направляють підрозділам клієнта акти звірки перерахованих платежів, складених за формою , наведеною у додатку № 5 до договору у трьох примірниках:

для структурного підрозділу банку;

- для структурного підрозділу клієнта;

- для клієнта.

Підрозділи клієнта зобовязані підписати акти протягом 3 днів з дати їх отримання структурних підрозділів банку, та передати два примірника підрозділам банку. Банк формує протягом 3 днів акт про надані послуги на підставі зведеного акту звірки перерахованих платежів та направляє клієнту до 9 числа місяця, наступного за розрахунковим. Клієнт зобовязаний підписати акт про надані послуги не пізніше наступного робочого дня після його отримання від банку.

При наявності розбіжностей щодо перерахованих сум платежів за електроенергію та сум комісійної винагороди, банк та клієнт зазначають про це в актах і зведеному акті. Сторона, з вини якої виникли розбіжності, усуває їх в триденний строку з дня підписання відповідного акту.

Відповідно до п. 4.5 договору клієнт відповідає за несвоєчасність перерахування грошових коштів (комісійної винагороди) в термін, вказаний пунктом 3.1 цього договору. За несвоєчасне перерахування коштів клієнт сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

На виконання договору банк здійсняв приймання платежів від населення за період з лютого 2014 року по червень 2015 року, що підтверджується зведеними актами звірки перерахованих платежів за червень 2014 року по червень 2015 року та актами про надані послуги за вказаний період.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено приймання платежів від населення за період з лютого 2014 року по травень 2014 року, що підтверджується наданими актами звірки перерахованих платежів та виписками перерахованих платежів (т. 1, а.с. 87-211).

Посилання відповідача на те, що деякі акти звірки перерахованих платежів за електроенергію підписано не уповноваженою особою судом відхиляються з огляду на те, що вказані документи містять печатку підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобовязання за договором виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.04.2015 № 10558, від 29.05.2015 № 12559, від 25.06.2015 № 14933 (т. 1, а.с.218-220).

Посилання відповідача на лист від 26.01.2016 № 01-34/2/65 про помилкове зарахування сплачених за цими платіжними документами сум за лютий 2014 року судом оцінюється критично, оскільки вказаний лист був направлений позивачу лише після подання позову до суду.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт надання відповідачу послуг з приймання платежів від населення та факт невиконання відповідачем зобовязань зі сплати комісійної винагороди на даний час підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу зі сплати комісійної винагороди за період з лютого 2014 року по червень 2015 рок в сумі 2739891 грн. 23 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 4.5 договору клієнт відповідає за несвоєчасність перерахування грошових коштів (комісійної винагороди) в термін, вказаний пунктом 3.1 цього договору. За несвоєчасне перерахування коштів клієнт сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем ж здійснено розрахунок пені виходячи з 0,5% від суми простроченого платежу, але при розрахунку помилково поділено суму пені на 365 днів, в той час як розмір пені вже був визначений за кожен день прострочення. Так, пеня виходячи з умов договору складає 48065 грн. 26 коп.

В той час як обґрунтований розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки складає 11655 грн. 27 коп.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що пеня нарахована понад 6 місяців.

Проте, вивчивши розрахунок пені (а.с. 11), з якого вбачається, що позивачем пеня нарахована на окремі частини заборгованості за період утворення з листопада 2014 року по червень 2015 року, строк виконання яких настав в різний час, в межах 6 місяців, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позовна заява подана позивачем до суду 17.12.2015 (відповідно до відмітки на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню пені за визначений позивачем період з 26.11.2014 по 16.12.2014.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності, тому підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 26.11.2014 по 16.12.2014.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повністю в сумі 1850 грн. 59 коп. за період з 26.11.2014 по 26.11.2015, оскільки обґрунтований розмір пені є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 106450 грн. 80 коп. та інфляційні втрати за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 1377847 грн. 21 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог частково в сумах 106423 грн. 85 коп. 3% річних (позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку 3% річних на суму заборгованості в розмірі 327839 грн. 02 коп. за період нарахування з 26.04.2014 по 26.11.2015) та 1377845 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань (розбіжності в розрахунку виникли, оскільки позивач здійснює округлення до другого числа при визначенні загального індексу інфляції) визначені позивачем періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг зі сплати комісійної винагороди в сумі 2739891 грн. 23 коп., пеню в сумі 1850 грн. 59 коп., 3% річних за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 106423 грн. 85 коп.; інфляційні втрати за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 1377847 грн. 21 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 63390 грн. 19 коп.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання про стягнення 4226039 грн. 83 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, б. 35А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31443937 (адреса для листування: м. Старобільськ луганської області, вул.. Горького, б. 123), на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 40 А, код 09304612, борг зі сплати комісійної винагороди в сумі 2739891 грн. 23 коп., пеню в сумі 1850 грн. 59 коп., 3% річних за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 106423 грн. 85 коп.; інфляційні втрати за період з 26.02.2014 по 26.11.2015 в сумі 1377847 грн. 21 коп., судовий збір в сумі 63390 грн. 19 коп. Видати наказ позивачу.

3. у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 01.03.2016.

СуддяОСОБА_4