Рішення № 56187101, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016Справа №910/32982/15

За позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд"про стягнення 200476,61 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Павлік В.О. (дов. № 25 від 27.01.2016); Певнова А.М. (дов. № 546 від 19.10.2015);

від відповідача: Яременко В.Д. (дов. б/№ від 04.01.2016).

СУТЬ СПОРУ :

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" заборгованості за договором субпідряду №30/01-02 від 28.05.2013 в розмірі 200 476,61 грн., в тому числі 12340,19 грн. - 3% річних та 188136,42 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 порушено провадження по справі № 910/32982/15, розгляд справи призначено на 01.02.2016.

Враховуючи нез'явлення представників позивача в судове засідання, а також ненадання сторонами витребуваних документів, господарський суд ухвалою від 01.02.2016 відклав розгляд справи на 29.02.2016.

Представники позивача в судовому засіданні 29.02.2016 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14 за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів, встановлено, що 28.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (Генпідрядник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП "Основа-Солсиф" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 30/01-02 (далі -Договір субпідряду), згідно умов п. 1.1. якого Субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника власними силами та якісно виконати роботи по улаштуванню паль шпунтової огорожі, пальового та проведення ультразвукового дослідження паль на об'єкті: "Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва (прибудований будинок - І черга)".

Згідно Додатків № № 1, 2, які являються невід'ємною частиною вказаного вище Договору, договірна ціна на виконання робіт складає: улаштування паль Д=200 мм шпунтової огорожі - 511 471, 20 грн. в т.ч. ПДВ (20 %) - 85 245, 20 грн. (додаток № 1); улаштування паль Д=620 мм пальового поля - 2 300 979, 60 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 383 496, 60 грн. (додаток № 2);

Відповідно до п. п. 3.1., 4.1. Договору загальна вартість робіт складає 2 812 450, 80 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 468 741, 80 грн. У разі необхідності Генпідрядник перераховує аванс на підставі та у відповідності до письмової заявки Субпідрядника.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за виконанні роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість з урахуванням вимог розділу цього договору протягом 15 днів.

Положеннями п. 4.3. Договору сторони узгодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом: оплати Генпідрядником після пред'явлення Субпідрядником рахунка на оплату або після підписання Сторонами Акта приймання виконаних робіт (типова форма № КБ-2в), Довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3).

Відповідно до п. 19.1. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються Субпідрядником та передаються генпідряднику до 18 числа поточного місяця. Генпідрядник протягом 7-ми (семи) робочих днів з дати отримання від Субпідрядника Акту виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів Генпідрядник зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з утриманням частини авансового платежу, отриманого субпідрядником згідно п. 4.1. цього Договору, пропорційно вартості виконаних робіт за звітній період.

Судом встановлено, що факт виконання робіт за договором № 30/01-02 від 28.05.2013 року підтверджується: актом № 1 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 2 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2013 року та довідками про вартість виконаних робіт за червень 2013 року, за липень 2013 року, на загальну суму 1 939 552, 80 грн. Вказані акти, складені, підписані та скріплені печатками субпідрядника та генпідрядника.

Судом також встановлено, що 31.05.2013 року ТОВ "ВБК "Центренергобуд", як первісний боржник, ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", як новий боржник, та спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, як кредитор, уклали Договір про заміну боржника у зобов'язанні № 27/01-02, згідно п. п. 1, 2 якого ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з Договору субпідряду № 48/01-02 від 24.12.2012 та Договору № 01/06 від 30.01.2013, укладеного між первісним боржником та кредитором, в об'ємі та умовах передбачених Договором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 8 353, 57 грн. з ПДВ, що виник на підставі Договорів.

ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" на виконання умов Договору № 30/01-02 та Договору № 27/01-02 перераховано спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ грошові кошти на суму - 1 200 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду спору у суді становить 381063,47 грн., залишається не погашеною та підлягає стягненню відповідача на користь позивача.

У зв'язку з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 381063,47 грн. заборгованості, 15194,33 грн. пені, 92268,64 грн. інфляційних втрат, 30548,99 - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10381,51 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 у справі №910/27797/14 залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" за неналежне виконання умов договору субпідряду від 28.05.2013 №30/01-02 три проценти річних в сумі 12340,19 грн. за період з 04.11.2014 по 02.12.2015 та 188136,42 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи наведене, висновок Господарського суду міста Києва про факт прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" грошового зобов'язання договором № 30/01-02 від 28.05.2013 у сумі 381063,47 грн., відповідає принципу правової певності, регламентованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини, які в якості джерел права мають застосовуватися судами при розгляді справ.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 20 грудня 2010 року у справі №3-57гс10, від 4 липня 2011 року у справі №3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11.

Судом у даній справі встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" сплатило 381063,47 грн. основного боргу, про що свідчить виписка по рахунку 26004012812740.980 з 03.12.2015 по 03.12.2015.

За таких обставин, відповідач у повному обсязі виконав грошове зобов'язання за договір субпідряду № 30/01-02 від 28.05.2013 лише 03.12.2015, отже вимога позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 12340,19 грн. за період з 04.11.2014 по 02.12.2015 та 188136,42 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою.

Перевіривши наданий Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 27-А; ідентифікаційний код 37044064) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17; ідентифікаційний код 20057315) 188136 (сто вісімдесят вісім тисяч сто тридцять шість) гривень 42 копійки інфляційних втрат, 12340 (дванадцять тисяч триста сорок) гривень 19 копійок - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3007 (три тисячі сім) гривень 15 копійок.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.03.2016

Суддя Грєхова О.А.