Рішення № 56187086, 15.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016Справа №910/32058/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Дочірнього підприємство «Тріграм Інтернешнл»

про стягнення 12 565, 65 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Тріграм Інтернешнл» про стягнення основної заборгованості у розмірі 7 728,52 грн., двократної вартості електроенергії у розмірі 2 060,92 грн., 182,67 грн. - 3 % річних та 2 593,54 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 2084071 від 22.08.2002 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/32058/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 15.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2002 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Дочірнім підприємством «Тріграм Інтернешнл» укладено договір на постачання електричної енергії № 2084071, за умовами якого позивача зобов'язується постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно здійснювати оплату за електричну енергію та виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору відповідач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунку за електричну енергію, відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу. Для визначення величин використаної електричної енергії знімати та надавати за установленою формою до електропостачальної організації показання електролічильників, а також вести облік електроенергії в журналі встановленої форми.

В пункті 2.3.3. додатку 1 до договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.4 додатку 1 до договору постачальник має право одержувати плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором. Вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику внаслідок порушення споживачем умов цього договору.

Пункти 2, 2.1 додатку 2 до договору зобов'язують відповідача здійснити повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за формою попередньої оплати, при цьому попередня оплата здійснюється до 26 числа місяця, що передує розрахунковому.

Відповідно до пункту 2.2 Додатку 2 до договору остаточний розрахунок за спожиту активну електричну енергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно з умовами договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

В пункті 5.2. договору вказано, що у випадку споживання електроенергії понад кількість обумовлену даним договором, на відповідний період більше ніж на 2% споживач сплачує елекропостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 4.2.2. додатку 1 до договору вказано, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У відповідності до п. 6 додатку 2 до договору перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Відповідно до пункту 7 додатку 2 до договору у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за рахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує підвищену вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Договір, відповідно до п. 8.5 набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору № 20-84071 від 22.08.2002 неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 8.5 договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 2084071 від 22.08.2002, щодо оплати за електричну енергію з період з 01.12.2014 р. до 01.04.2015 р. внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за використання електричної енергії у розмірі 7 728, 52 грн. та, крім того, в лютому 2015 р. зафіксовано перевищення договірних величин споживання електричної енергії на 1300 кВт-год., що оплачується за подвійною вартістю і становить 2 060, 92 грн.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на звітні відомості, табуляграми та довідки про надходження коштів за спожиту активну електричну енергію та в погашення боргу за двократну вартість різниці між фактичною та договірною величиною спожитої електричну енергію.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідне до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Варто відзначити, що факт споживання відповідачем електричної енергії та її вартість відповідачем не заперечується та при цьому, доказів її оплати або обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань відповідачем не надано.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 2084071 від 22.08.2002 у розмірі 7 728, 52 грн. та подвійної плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 2 060, 92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 182, 67 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 593, 54 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати спожитої електроенергії, враховуючи, що відповідачем не доведено суду вжиття всіх можливих заходів для уникнення прострочення виконання зобов'язання та відсутності його вини у порушенні зобов'язальних умов, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з грудня 2014 по жовтень 2015 розмір 3% річних від простроченої суми становить 182,67 грн., інфляційні витрати - 2 593,54 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок виконано арифметично вірно та не перевищує суми, визначені судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Тріграм Інтернешнл» (01042, м. Київ, вул. Чеська, буд. 1/22, код ЄДРПОУ 31750426), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 7 728, 52 (сім тисяч сімсот двадцять вісім грн. 52 коп.) грн., двократну вартість електроенергії у розмірі 2 060, 92 (дві тисячі шістдесят грн. 92 коп.) грн., 182, 67 (сто вісімдесят дві грн. 67 коп.) грн. - 3 % річних, 2 593, 54 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто три грн. 54 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.02.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.