Рішення № 56187072, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа №910/26283/15

За позовом: державного підприємства "АНТОНОВ";

до: міністерства оборони Російської Федерації;

за участю: військової прокуратури центрального регіону України;

про: стягнення 72.198.000,00 російських рублів.

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: не з'явився;

позивача: Шварьов Р.В. - за довіреністю від 14.07.2015, № 35/5181;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство "АНТОНОВ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 72.198.000,00 російських рублів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що міністерством оборони Російської Федерації не виконані зобов'язання в частині здійснення прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078, укладеного між військовою частиною 25966-А, як замовником, та підприємством п/с А-3395 міністерства авіаційної промисловості СРСР, як виконавцем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2015 № 910/26283/15 у прийнятті вказаної позовної заяви відмовлено на підставі ст. 62 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Україна і Російська Федерація є державами-учасницями угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 (далі - Угода), яка регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними (стаття 1 Угоди).

Відповідно до статті 4 вказаної Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, зокрема, виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Предметом спору є виконання відповідачем зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, яке має бути виконане відповідачем на території Російської Федерації.

Пунктом 12 укладеної між сторонами спору додаткової угоди від 08.12.2003 № 1 до Договору, яка є невід'ємною його частиною, встановлено, що спори, які виникають при виконанні зобов'язань по даній угоді вирішуються в арбітражному суді м. Москви з обов'язковим дотриманням претензійного порядку врегулювання спорів. В решті питань, які не обговорені даною угодою сторони керуються умовами Договору, федеральними законами Російської федерації від 13.12.1994 № 60-ФЗ "Про поставки продукції для федеральних державних потреб" та від 27.12.1995 № 213 "Про державне оборонне замовлення" (№ 213 ФЗ), рішенням держкомісії РМ СРСР від 04.07.1988 № 251.

У зв'язку з тим, що предметом спору є виконання відповідачем зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, яке має бути виконане відповідачем на території Російської Федерації та наявністю погодженого сторонами спору застереження у вигляді вирішення спорів за Договором виключно федеральними законами Російської Федерації, суд відмовив державному підприємству "АНТОНОВ" у прийнятті його позовної заяви до міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 72.198.000,00 російських рублів в порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015, ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2015 № 910/26283/15 скасовано, матеріали справи направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/26283/15. Розгляд справи призначено на 20.01.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 20.01.2016 відклав розгляд даної справи на 22.02.2016.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Більш того, в матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між військовою частиною 25966-А, як замовником, та підприємством п/с А-3395 міністерства авіаційної промисловості СРСР, як виконавцем, укладений договір на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078 (надалі - Договір).

Підприємство п/с А-3395 відповідно до наказу від 02.06.1989 в подальшому використовувало назву "КИЇВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ІМЕНІ О.К. АНТОНОВА", яка збереглася до 13.03.1991, коли було перейменовано на "АВІАЦІЙНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС ІМЕНІ О. К. АНТОНОВА" відповідно до наказу міністра авіаційної промисловості СРСР. Державне підприємство "АВІАЦІЙНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС ІМЕНІ О. К. АНТОНОВА" перейменоване на державне підприємство "АНТОНОВ" згідно з наказом міністерства промислової політики України від 22.01.2010 №17, що відображено в додатковій угоді від 04.03.2010 № 8 до Договору.

Рішенням "Про порядок продовження робіт за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078 у відповідності з погоджувальним протоколом № 1" від 23.08.1993 сторони погодили виконання дослідно-конструкторської роботи за окремими договорами позивача з замовниками - міністерства оборони Російської Федерації (в/ч 25966-А).

На підставі рішення замовника, виконавця та міністерства оборони Російської Федерації, замовник передав, а міністерство оборони Російської Федерації в якості генерального замовника прийнято всі права та обов'язки замовника за Договором.

Відповідно до додаткової угоди від 04.03.2010 № 8 у зв'язку із зміною найменування правонаступником виконавця є державне підприємство "АНТОНОВ".

Таким чином, на сьогодні Сторонами правовідносин, що базуються на Договорі (зі змінами), є державне підприємство "АНТОНОВ", як виконавець, (далі - позивач) та міністерство оборони Російської Федерації, як замовник, (далі - відповідач).

Додатковою угодою від 29.10.2010 № 9 до Договору була відкорегована відомість виконання дослідно-конструкторської роботи за темою "Створення літака Ан-70" (далі - Відомість виконання). У відповідності до вказаної відомості виконання, строк здачі робіт за етапом 5.3.6.4 - 25.11.2012, ціна зазначеного етапу 378 млн. російських рублів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так позивачем, на виконання умов Договору, у зв'язку з виконанням етапу 5.3.6.4 здійснене повідомлення 615 ПЗ про готовність робіт за етапом, а також передано на адресу відповідача генеральне повідомлення про виконання робіт від 10.06.2014№ 87/4463, яке отримане відповідачем 23.06.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

В подальшому на адресу відповідача листом від 15.10.2014 № 21/7647 направлені документи, необхідні для здійснення прийняття завершеної роботи за вказаним вище етапом, в тому числі акт здачі-прийняття виконаних робіт, протокол та інші матеріали твердої фіксованої ціни, які отримані відповідачем 27.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 за Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду за захистом порушеного права з позовними вимогами про стягнення з відповідача 72.198.000,00 російських рублів, з яких: 68.418.000,00 російських рублів - сума пені та 3.780.000,00 російських рублів - неустойка.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Відповідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у визначений Договором строк прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 відповідачем не здійснено, зауважень щодо неможливості здійснення прийняття роботи відповідачем на адресу позивача не надходило.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Умовами пункту 30 укладеного між сторонами спору Договором передбачено, що за порушення встановлених строків приймання завершеного етапу або строків видачі відповідних документів про приймання (відмові від приймання) виконаного етапу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % ціни виконаного етапу, при простроченні більше ніж 15 днів - неустойку в розмірі 1 % ціни виконаного етапу в додаток до пені за 15 днів.

Підсумовуючи викладене вище, приймаючи до уваги невиконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором в частині прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 72.198.000,00 російських рублів, з яких: 68.418.000,00 російських рублів - сума пені та 3.780.000,00 російських рублів - неустойки є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19, ідентифікаційний код: 1037700255284) на користь державного підприємства "АНТОНОВ" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код: 14307529) пеню в сумі 68.418.000 (шістдесят вісім мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч) російських рублів 00 коп.; неустойку в сумі 3.780.000 (три мільйони сімсот вісімдесят тисяч) російських рублів 00 коп.

3. Стягнути з міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19, ідентифікаційний код: 1037700255284) на користь державного підприємства "АНТОНОВ" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код: 14307529) витрати по сплаті судового збору в сумі 182.700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 лютого 2016 року

Суддя С.В. Балац