Рішення № 56186986, 16.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016Справа №910/31569/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім Український Медіа

Холдінг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр»

Про стягнення 393 931,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Котова Т.В. - представник за довіреністю № б/н від 28.10.15.

Від відповідача: Врублевський І.О. - представник за довіреністю № б/н від 11.01.16.;

Котова Н.Д. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг» (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нежилого приміщення № 01/04/12-2 від 01.04.12. в розмірі 393 931,88 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано умови Договору оренди нежилого приміщення № 01/04/12-2 від 01.04.12. в частині сплати орендної плати, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.15. порушено провадження у справі № 910/31569/15; розгляд справи призначено на 21.01.16. о 11-00.

В судовому засіданні 21.01.16. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.02.16. о 10-50.

В судовому засіданні 09.02.16. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.02.16. о 09-40.

В судовому засіданні 16.02.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 16.02.16. проти позовних вимог не заперечує, та покладає розгляд даної справи на розсуд суду.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/31569/15.

В судовому засіданні 16.02.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 01/04/12-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування частину нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-кт. Оболонський, 16, площею 142,7 кв.м, та додатково окреме приміщення площею 37,00 кв.м.

Орендар починає користуватися об'єктом оренди з 01.04.12., за умови підписаного повноважними представниками сторін відповідного акту приймання-передачі нежилого приміщення. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі нежилого приміщення (п. п. 2.1, 2.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.12. сторони склали акт приймання-передачі приміщення на виконання умов вищевказаного Договору. Даний акт підписаний посадовими особами підприємств, та скріплений печатками.

Сторони погодили, що строк оренди складає два місяця, а саме с 01.04.12. до 31.05.12.

Згідно ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внесення змін в даний Договір оформлюється додатковою угодою (п. 8.2 Договору).

30.05.12. сторони уклали Додаткову угоду до Договору оренди нежилого приміщення № 01/04/12-2 від 04.01.12. (далі - Додаткова угоду № 1), відповідно до умов якої (п. 1 Додаткової угоди № 1) позивач та відповідач дійшли згоди викласти пункт 1.3. Договору в наступній редакції: «Строк оренди починається з 01.04.12. по 31.12.12».

Далі, 28.12.12. сторони уклали Додаткову угоду до спірного Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до умов якої сторони (п. 1 Додаткової угоди № 2) визначили, що строк оренди закінчується 31.03.15.

31.12.14. сторони уклали Додаткову угоду (далі - Додаткова угоду № 3) до Договору оренди нежилого приміщення № 01/04/12-2 від 04.01.12., якою погодили (п.1. Додаткової угоди № 3) припинити дію основного Договору з 28.02.15.

Актом приймання-передачі від 28.02.15. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв об'єкт з оренди, визначений п. 1.1 Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з липня 2013 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 393 931,88 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За користування майном Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату. За користування приміщенням розміром 142,7 кв.м Орендар сплачує суму в розмірі 22 832,00 грн., в тому числі ПДВ 3 805,33 грн. За користування приміщенням площею 37,00 кв.м Орендар сплачує Орендодавцю суму в розмірі 1 498,50 грн, в тому числі ПДВ 249,75 грн. Загальна сума орендної плати складає 24 330,50 грн., в тому числі ПДВ 4 055,08 грн. (п. п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором, а саме, пунктом 3.3. сторонами погоджено, що Орендар перераховує на банківський рахунок Орендодавця орендну плату в згідно з п. 3. 1 Договору не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітнім.

Приписами Договору (п. 3.4) сторони визначили, що розмір орендної плати може бути переглянутий в будь-який час за взаємною письмовою угодою сторін.

Сторони 01.08.13. уклали Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода № 4), якою дійшли згоди пункти 3.1, 3.1.1 та 3.1.2 викласти в наступній редакції:

« 3.1 За користування майном Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату.

3.1.1 За користування приміщенням розміром 142,7 кв.м Орендар сплачує Орендодавцю суму в розмірі 13 920,47 грн., без ПДВ.

3.1.2 За користування приміщенням площею 37,00 кв.м Орендар сплачує Орендодавцю суму в розмірі 1 248,75 грн, без ПДВ. Загальна сума орендної плати складає 18 203 грн., в тому числі ПДВ 3 033,84 грн.»

Пунктом 4.1.3 Договору сторони погодили, що Орендар зобов'язується вчасно та в повному обсязі вносити орендну плату Орендодавцю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати за Договором з липня 2013 року по 28 лютого 2015 року в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за Договором до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 393 931,88 грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» (04205, м. Київ, пр-кт. Оболонський, буд. 16 ідентифікаційний код 32914969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літера Г; ідентифікаційний код 30375222) 393 931(триста дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять один) грн. 88 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів, 5 908 (п'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 98 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.16.

Суддя Т.М. Ващенко