Рішення № 56186971, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 р. Справа №910/30413/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Транспортно - експедиційна компанія " МГ - Транс "

До Державного підприємства " Український транспортно - логістичний центр "

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача: Філія " Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ " Укрзалізниця "

Про тлумачення умов договору

Суддя Пінчук В.І.

Представники:

від позивача Меркулов Б.А. - предст.

від відповідача Матвіїв О.М.І - предст.

від третьої особи не з'явився

Рішення прийняте 11.02.2016 р., оскільки у судовому засіданні 24.12.2015 р. оголошувалась перерва, а у судовому засіданні 28.01.2016 р. розгляд справи відкладався.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Транспортно - експедиційна компанія " МГ - Транс " звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про тлумачення змісту п. 2.4.8 договору № 2279/1052-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах від 29.12.2012 р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.

12.01.2016 р. представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні позивача - Філію " Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ " Укрзалізниця ".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2016 р. зазначене клопотання судом задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні позивача - Філію " Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ " Укрзалізниця " ( правонаступника Державного підприємства " Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень " Укррефтранс " ).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але у клопотанні про розгляд справи без його участі зазначає про те, що в обов'язки останнього входить лише надавати вагони в технічно справному стані для виконання вантажних операцій замовником, забезпечувати проведення капітального та деповського ремонтів, а також організація поточних ремонтів вагонів на території України " та відповідно до п. 2.7.1 спірного договору отримувати плату за надання вагонів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2012 р. між позивачем ( замовником ), відповідачем ( основним виконавцем ) та третьою особою ( співвиконавцем ) був укладений договір № 2279/1052-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах.

Відповідно до умов вказаного договору основний виконавець та співвиконавець зобов'язалися за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів вагонах власності співвиконавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що пунктом 2.6.3 договору № 2279/1052-2012 від 29.12.2012 р. передбачено, що третя особа зобов'язана забезпечувати проведення капітального, деповського ремонтів та організацію поточних ремонтів вагонів на території України.

Відповідно до п. 2.4.8 вказаного договору відповідач зобов'язаний направляти вагони на/із вагоноремонтні підприємства третьої особи за рахунок останнього, крім випадків передбачених пунктом 2.2.15 цього договору.

Згідно п. 2.2.15 договору № 2279/1052-2012 від 29.12.2012 р. позивач зобов'язаний запобігати пошкодженню вагонів та забезпечувати їх експлуатацію, згідно з технічними умовами навантаження і кріплення вантажів, а також відповідно до Правил перевезення вантажів залізничним транспортом та Правил технічної експлуатації залізниць України.

При пошкодженні вагонів, їх вузлів і деталей, внаслідок дій або бездіяльності замовника ( вантажовідправника/вантажоодержувача ), на коліях загального і незагального користування за межами України замовник, на вимогу співвиконавця, зобов'язаний відшкодувати документально підтвердженні збитки в розмірі вартості витрат на транспортування пошкодження вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених або пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що він вважає, що у випадку, якщо надані згідно договору вагони слідують призначенням у вагоноремонтні підприємства третьої особи, крім випадків, обумовлених в пункті 2.2.15 договору, зобов'язання щодо оплати провізних платежів за доставку вагонів повинно виконуватись відповідачем і оскільки пунктом 2.4.8 договору не конкретизовано, яким саме чином відповідач має направляти вагони на вагоноремонтні підприємства третьої сторони, позивач вважає, що відповідач взяв на себе зобов'язання направляти, або організувати направлення ( доставку ) вагонів на вагоноремонтні підприємства третьої особи на території України власними силами, або із залученням третіх сторін.

Позивач також зазначає, що з приводу тлумачення пункту 2.4.8 договору № 2279/1052-2012 від 29.12.2012 р. між позивачем та відповідачем виник спір.

Натомість, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що обставини цього спору йому не відомі.

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статі 1 цього Кодексу

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваних законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивач, всупереч вимогам ст. 33 зазначеного кодексу України, не надав суду належних доказів того, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо застосування п. 2.4.8 договору від 29.12.2012 р. № 2279/1052-2012, який був укладений між сторонами та третьою особою.

Представник позивача у судовому засіданні не довів, що виконання сторонами пункту 2.4.8. вказаного договору порушує його оспорюванні права і охоронювані законом інтереси.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 33, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 19.02.2016 р.

Суддя В.І.Пінчук