Рішення № 56186938, 25.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р. Справа № 909/57/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: управління освіти Коломийської міської ради, вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення 27131,09 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №НАМ 284493 від 18.02.15),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до управління освіти Коломийської міської ради про стягнення 27131,09 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договорів на закупівлю товарів №6 від 28.01.15 та №50 від 03.09.15 щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та подав клопотання про долучення до матеріалів справи дадаткових доказів вх.№2410/16 від 23.02.16, яке судом задоволено.

Відповідач в судове засідання не з"явився, натомість подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника вх.№1455/16 від 04.02.16, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№1454/16 від 04.02.16 та зазначив, що управління освіти є бюджетною організацією, фінансується з міського бюджету, а дана заборгованість виникла через нестачу коштів і відповідних кошторисних призначень.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління освіти Коломийської міської ради про стягнення 27131,09 грн. заборгованості за отриманий товар.

28.01.15 між управлінням освіти Коломийської міської ради (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник), укладено договір №6 на закупівлю товарів (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2015 році поставити замовникові товари, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2 даного договору, найменування товару: ДК10.51.5 - продукти молочні інші (сметана, кефір).

03.09.15 між сторонами даного спору укладено договір №50 на закупівлю товарів (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2015 році поставити замовникові товари, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2 даного договору, найменування товару: ДК 01.13.9 - Овочі свіжі.

Згідно з п. 4.1 договорів №6 та № 50 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником за поставлені товари після пред'явлення постачальником накладної на оплату. Оплата товарів здійснюється по мірі надходження бюджетних коштів (п.4.2. договорів).

На виконання умов вищезазначених договорів, позивачем протягом 2015 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 124732,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками відповідача, копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення визначеного умовами договору обов'язку сплатити вартість товару у визначеному договорами порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 97600,91грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки підписаним представниками сторін та скріпленим печатками станом на 01.01.16, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 від 12.01.16 з вимогою оплатити поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення, які знаходяться в матеріалах справи. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

Таким чином, станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 27131,10 грн.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення 27131,09 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління освіти Коломийської міської ради про стягнення 27131,09 грн. задовольнити.

Стягнути з управління освіти Коломийської міської ради, вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (код 02143442) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) - 27131,09 (двадцять сім тисяч сто тридцять одну гривню дев"ять копійок) - заборгованості та 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.03.16

Суддя Максимів Т. В.