Рішення № 56186911, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016Справа №910/32932/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/32932/15

за позовом департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан»;

про стягнення 2 009 140,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Глущенко Д.В., довіреність б/н від 11.12.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» (надалі - відповідач) про стягнення 2 009 140,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 78 від 24.02.2011р. останній мав сплатити пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Оскільки відповідач не виконав зазначеного обов'язку у повному обсязі та у встановлені строки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 1 825 270,00 грн. основного боргу з урахуванням коригування суми на індекс інфляції та пеню в сумі 183 870,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2015р. порушено провадження у справі № 910/32932/15 та призначено її розгляд на 04.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 18.02.2016р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 18.02.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 31.12.2015р. та ухвали від 04.02.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі 31.12.2015р. та ухвалу від 04.02.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві та відповідає відомостям згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (за договором - забудовник) було укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 78, предметом якого згідно з п.1.1 є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом адміністративного будинку загальною площею 2264,67 кв.м. на вул. Глибочицькій в Шевченківському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком від 21.02.2011р. становить 1591,36 тис. грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 1591,36 тис. грн. на умовах, визначених у цьому договорі.

Головне управління економіки та інвестицій за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків, що випливають з цього договору, та дотримання, під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт, вимог чинного законодавства, зобов'язане в порядку, визначеному цим договором, видати орендареві довідку про виконання вимог пайової участі (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 2.1. цього договору, у строк з березня 2011 року по грудень 2011 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Згідно з п. 3.10. договору, сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього договору, і до моменту його фактичного виконання.

Відповідно до п. 3.11. договору було визначено, що у випадку, якщо індекс інфляції є меншим 100 %, в порівнянні з індексом інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього договору, коригування суми первинного платежу не відбувається.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску сума платежу на момент здійснення орендарем оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100% коригування суми первинного платежу не відбувається.

Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору, за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Разом з цим, 09.02.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п.1 якої встановлено, що відповідачем згідно договору станом на 20.01.2012р. перераховано 356,66 тис. грн. Згідно з розрахунком від 20.01.2012р., який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди, заборгованість по сплаті пайових коштів становить 1453,03 тис. грн.

В умовах п.3 даної додаткової угоди сторони узгодили, що забудовник перераховує заборгованість у сумі 1453,03 тис. грн. (без ПДВ) за наступним графіком: по 120 000,00 грн. в термін з лютого 2012 року по січень 2013 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; у сумі 13 030,00 грн. в термін до 28 лютого 2012 року включно.

З метою дотримання вимог містобудівного законодавства зі сторони відповідача, позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. № 050/18-4397 від 18.05.2013р. та № 050/08-3535 від 23.06.2014р. з вимогою про сплату боргу в сумі 1 024 170,00 грн. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок того, що відповідач не сплачував внески належним чином у відповідності з умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 09.02.2012р. до договору, за ним утворився борг перед позивачем в сумі 1 825 270,00 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону).

Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - Порядок), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.

Пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється: зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4.6 Порядку).

Згідно п. 4.7 Порядку, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (Інвестором).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що законодавство встановлює обов'язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами договором, пайові внески до міського бюджету не вніс, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 1 825 270,00 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 1 825 270,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 183 870,00 грн. - пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.1 договору передбачено забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору, за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 183 870,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» (01034, м. Київ, вул.. Рейтарська, 35-а; код ЄДРПОУ 32621588) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423) 1 825 270 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, пеню в сумі 183 870 грн. та 30 137 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 23.02.2016р.

Суддя А.І. Привалов