Ухвала суду № 56186801, 25.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

УХВАЛА

25.02.2016 Справа № 908/4338/13

Суд у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Зінченко Н.Г., розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу державної виконавчої служби при виконанні наказу від 28.01.2015 р. по справі 908/4338/13

за позовом: Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах:

позивача-1) Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14), позивача-2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14) в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 6)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69084, АДРЕСА_1)

про стягнення 90874,60 грн.,

За участю: Шевченківського Відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, 5)

За участю представників сторін та учасників процесу:

від прокуратури - Мошков Д.І., посвідчення № 035883 від 05.10.2015 р.;

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 - не з'явився;

від відповідача - адвокат Коломаренко К.А., свідоцтво №878 від 27.03.2015 р., договір про надання правової допомоги від 01.12.2015 р.;

від ВДВС - Гусаков М.О., посвідчення ЗП №746, договір б/н від 27.10.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. по справі №908/4338/13 позовні вимоги Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах: позивача-1) Міністерства інфраструктури України, позивача-2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 90874 (дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. заборгованості. Також стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

28.01.2015 р. на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.

12.01.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга (вих. б/н) від 11.01.2016 р. ФОП ОСОБА_1, в якій відповідач просить:

- Визнати поважним та поновити строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції б/н від 10.11.2015р. (ВП 46515253) про арешт коштів, винесеної на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/4338/13 від 28.01.2015р.

- Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції б/н від 10.11.2015р. (ВП 46515253) про арешт коштів, винесеної на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/4338/13 від 28.01.2015р.

- Витребувати з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції копію постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції б/н від 10.11.2015р. (ВП 46515253) про арешт коштів, винесеної на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/4338/13 від 28.01.2015 р. та матеріали виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, скаргу передано на розгляд судді (доповідача) Кагітіної Л.П., склад колегії (за наявності): Давиденко І.В., Зінченко Н.Г.

У зв'язку із знаходженням судді Зінченко Н.Г. у відпустці, на підставі ст. 4-6 ГПК України, у зв'язку із наявною виробничою необхідністю, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області Вознесенської О.І. від 15.01.2016 р. № 01-04/4/16 справу №908/4338/13 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Давиденко І.В.

Ухвалою від 15.01.2016 р. справу прийнято до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Давиденко І.В., визнано поважною причину пропуску та відновлено пропущений строк на звернення зі скаргою. Розгляд скарги призначено на 11.02.2016 р.

У зв'язку із знаходженням судді Давиденко І.В. у відпустці, на підставі ст. 4-6 ГПК України, у зв'язку із наявною виробничою необхідністю, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області Вознесенської О.І. від 11.02.2016 р. № 01-04/24/16 справу №908/4338/13 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Зінченко Н.Г. Ухвалою від 11.02.2016 р. справу прийнято до розгляду у новому складі суду, ухвалено розгляд скарги по справі № 908/4338/13 здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 11.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2016 р.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням прокурора, представника відповідача та представника ВДВС фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Присутній у судовому засіданні прокурор проти скарги заперечив, вважає доводи скаржника неправомірними.

В наданих суду письмових поясненнях, посилаючись на приписи ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", на ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" та Закон України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", прокурор вказує, що зазначеними нормами визначено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, і інших, крім визначених вказаними нормами, обмежень щодо звернення стягнення та накладення арешту на кошти боржника чинним законодавством не передбачено. Вважає дії державного виконавця правомірними та такими, які відповідають чинному законодавству. З посиланням на ст. 31, 47 Закону України "Про виконавче провадження ", прокурор відхиляє твердження скаржника щодо обов'язку державного виконавця направлення постанови про накладення арешту на кошти рекомендованим листом з повідомленням.

Позивачі-1, 2 у судове засідання не з'явилися. Про час та місце слухання справи повідомлялися у встановленому порядку.

Від Міністерства інфраструктури України на електронну адресу суду надійшов відзив, в якому позивач-1 проти доводів відповідача заперечує, вказує, що державним виконавцем цілком правомірно, на підставі ст.ст. 57, 65 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно 10.11.2015 р. винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено до банківських установ та сторонам виконавчого провадження. Також, позивач-1 просить розглянути скаргу без участі його представника.

Від позивача-2 до початку судового засідання надійшов письмовий відзив на скаргу. У своєму відзиві позивач-2 відхиляє доводи відповідача в обґрунтування оскарження постанови про арешт коштів щодо неотримання ним копії постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому провадженні. Вказує, що чинним законодавством передбачено направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення лише копії постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчих документів.

Представник відповідача (скаржника) у судовому засідання доводи скарги підтримав в повному обсязі.

Представник ВДВС у судовому засіданні проти скарги заперечив, надав матеріали виконавчого провадження для огляду суду, а також витребувані судом докази направлення оскарженої постанови на адресу боржника.

Вважає, що цілком правомірно, у відповідності норм чинного законодавства державним виконавці 10.11.2015 р. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено сторонам до відома, банківським установам до виконання. Стверджує, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. № 908/4338/13, а саме при винесенні постанови про арешт коштів боржника, діяв в межах і у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому в задоволенні скарги боржники необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обмеження визначених законом процесуальних строків, суд вирішив за доцільне розглянути скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача-1 та позивача-2.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції б/н від 10.11.2015р. (ВП 46515253) про арешт коштів, винесеної на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/4338/13 від 28.01.2015р., суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. по справі №908/4338/13 позовні вимоги Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах: позивача-1) Міністерства інфраструктури України, позивача-2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 90874 (дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. заборгованості. Також стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

28.01.2015 р. на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2015 р., за заявою стягувача, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46515253 та надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання виконавчого документа з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого документа (до 19.02.2015 р.).

11.08.2015 р. постановою державного виконавця виконавче провадження ВП №46515253 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48522872, яке веде Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Предметом оскарження у даній скарзі є дії Шевченківського ВДВС ЗМУЮ, що полягають у накладенні арешту на кошти боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у межах суми 100162,06 грн. при примусовому виконанні наказу №908/4338/13 від 28.01.2015 р.

Як зазначено в п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, згідно п. 6 ч. 3 зазначеного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За приписами ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

З урахуванням вищевказаних норм Закону, державним виконавцем було вжито відповідних заходів до примусового виконання рішення.

Як свідчать надані державним виконавцем у судовому засіданні документи, державним виконавцем було направлено відповідний електронний запит до Державної фіскальної служби України щодо наявних у боржника відкритих рахунків в банківських установах.

20.10.2015 р. отримано відповідь № 1013213491 про номери рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями.

10.11.2015 р. постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби ЗМУЮ при примусовому виконанні наказу № 908/4338/13 від 28.01.2015 р. накладено арешт на грошові кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що містяться на рахунках: МФО 334851, ПАТ «ПУМБ» в межах суми - 100162,06 грн. (надалі - Постанова про арешт коштів).

За доводами боржника, при винесенні Постанови про арешт коштів з боку державного виконавця допущено прошення вимог статей 25, 31, 52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - державним виконавцем не дотримано вимог законодавства щодо порядку направлення постанови про арешт коштів боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому документі. За доводами відповідача, жодного листа він не отримував, про наявність постанови дізнався лише з листа ПАТ ПУМБ від 26.11.2015р. №2АР-52/1397 від 26.11.2015 р.

Статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також; за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Частиною 5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом: - кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки";

- суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення : суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.

Доказів того, що правова природа коштів щодо яких державний виконавець вчинив виконавчі дії, а саме наклав арешт для подальшого їх стягнення, це кошти, на які Законом накладено заборону щодо їх стягнення суду не надано.

За таких обставин, дії державного виконавця з накладення арешту на кошти боржника є правомірними.

Щодо доводів відповідача про порушення державним виконавцем порядку направлення копії постанови про арешт коштів боржнику, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї стані та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За твердженням заявника (боржника), постанова про арешт коштів боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому документі, на його не направлялась, що позбавило його можливості повідомити державного виконавця про те, що вказані у постанові рахунки використовуються для розрахунків з бюджетом, а також здійснення розрахунків з особами, що працюють з ним на підставі трудових угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, нормами цієї статті не передбачено обов'язкового направлення постанови про накладення арешту на кошти боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, боржником у своїй скарзі не наведено конкретно, які саме норми права порушено державним виконавцем при направленні оскарженої постанови.

В судовому засіданні було з'ясовано, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2015 р. була направлена на адресу боржника (заявника скарги) рекомендованим листом, а постанова про накладання арешту на кошти боржника від 10.11.2015 р. простою кореспонденцією.

До матеріалів справи державним виконавцем надано належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується направлення на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії постанови про арешт коштів боржника, а саме: копію реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 14.02.2015 р., копію витягу з журналу простої кореспонденції від 10.11.15 р.

До того ж суд зазначає, що навіть у випадку порушення виконавчим органом направлення боржнику копії постанови про накладення арешту коштів божника, зазначене не свідчить про незаконність цієї постанови.

Суд приходить до висновку, що держаним виконавцем правомірно прийнято постанову від 10.11.2015 р. ВП № 46515253 про накладення арешту на кошти боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

У пункті 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, враховуючи дотримання державним виконавцем порядку направлення постанови від 10.11.2015 р., а також відсутність доказів в обґрунтування того, що рахунки, на які накладено арешт, використовуються відповідачем для розрахунків з фізичними особами по трудовим угодам,, суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги вх. № б/н від 11.01.2016 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу державної виконавчої служби при виконанні наказу від 28.01.2015 р. по справі 908/4338/13 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції б/н від 10.11.2015р. (ВП 46515253) про арешт коштів, винесеної на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/4338/13 від 28.01.2015р. відхилити та залишити без задоволення.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі, прокуратурі Запорізької області та Шевченківському ВДВС ЗМУЮ.

Головуючий Л.П. Кагітіна

Судді Т.Г. Алейникова

Н.Г. Зінченко