Рішення № 56186748, 25.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р.

Справа № 909/36/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАТ",

Московський пр-т, 6, оф. 808,м. Київ,04073;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь",

вул. Ровенька, 1,с. Новий Мізунь,

Долинський район, Івано-Франківська область,77543;

про: стягнення заборгованості в сумі 4 239,42грн., з яких: 4 000,00грн. - основний борг, 224,13грн. - пеня, 15,29грн. - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "АВТОКАТ", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "Мізунь" заборгованості в сумі 6 239,42грн., з яких: 6 000,00грн. - основний борг, 224,13грн. - пеня, 15,29грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 26.01.16р., судом прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог №189/1 від 19.01.15р. (вх.№855/16 від 25.01.2016р.), а спір вирішується відповідно до зменшеної ціни позову - 5 239,42грн., з яких: 5 000,00грн. - основний борг, 224,13грн. - пеня, 15,29грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.01.16р. Однак, адресував суду клопотання №194 від 18.02.15р. (вх.№1550/16 від 23.02.16р.), в якому, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання, просить суд, розглянути спір за його відсутності. Крім того зазначає, що відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 1 000,00грн., у зв"язку з чим, позивач зменшує позовні вимоги та просить суд, стягнути з відповідача 4 000,00грн. - основного боргу, 224,13грн. - пені, 15,29грн. - 3% річних.

Беручи до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору-заявки на разове перевезення вантажу від 14.09.15р., на виконання умов якого, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу с.Мізунь -смт.Красилівка, на загальну суму 6 000,00грн., що підтверджують товарно-транспортна накладна №893 від 17.09.15р., податкова накладна №98 від 19.09.15р., акт надання послуг №533 від 19.09.15р.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за надані транспортні послуги, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 4 000,00грн. (2 000,00грн. - відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою № 154 від 26.11.15р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", на підставі яких, відповідачу нараховано 224,13грн. - пені, 15,29грн. - 3% річних;

- норми ст.ст.526, 530, 610, 612, 625, 882, 918 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.01.16р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ТОВ "АВТОКАТ" (Перевізик,Експедитор/позивач) та ТОВ "Мізунь" (Вантажовідправник/відповідач) укладено Договір-заявку на разове перевезення вантажу від 14.09.15р.

У Договорі-заявці на разове перевезення вантажу від 14.09.15р., обумовлено маршрут: с.Новий Мізунь - смт.Красилівка; вагу, об"єм, габарити, вантажу: 21,2 т, 82м3, 29 євро піддонів; дату та пункт навантаження: 17.09.15р. - вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район; дату та пункт розвантаження: 19.09.15р. - ТОВ "АТБ маркет", пров.Димерський, 4, смт.Красилівка, Броварський р-н, Київська обл.; суму фрахту: 6 000,00грн. б/г з ПДВ; умови оплати: Вантажовідправник проводить оплату Перевізнику на протязі 30 банківських днів після отримання оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу - ТТН, рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних, копій реєстраційних документів завірених мокрою печаткою, договору-заявки та договору в 2х екземплярах, видаткової накладної та накладної на піддони.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу с.Мізунь - смт.Красилівка, на загальну суму 6 000,00грн. Даний факт підтверджує товарно-транспортна накладна №893 від 17.09.15р. (а.с.11).

Крім того, позивачем надано суду податкову накладну №98 від 19.09.15р. (а.с.14), в якій зазначено Продавця - ТОВ "АВТОКАТ" та Покупця - ТОВ "Мізунь", відображено Договір перевезення вантажу від 14.09.15р., обсяги наданих транспортних послуг (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 6 000,00грн.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний витяг з реєстру вихідних листів ТОВ "АВТОКАТ" (а.с.32), про реєстрацію відправлення ТОВ "Мізунь", 09.10.15р., оригіналів документів, обумовлених Договором-заявкою на разове перевезення вантажу від 14.09.15р. (Договір-заявка 2 екз., ТТН №893 від 17.09.15р, рахунок №229/0000562 від 19.09.15р., акт наданих послуг №533 від 19.09.15р.), необхідних для проведення оплати наданих послуг з перевезення вантажу, а також, експрес-накладна №59000136063854 від 09.10.15р., з якої вбачається факт отримання відповідачем 13.10.15р., вищевказаних документів.

Однак, акт надання послуг №533 від 19.09.15р. (а.с.12), залишився непідписаним відповідачем, а виставлений позивачем відповідачу рахунок на оплату наданих транспортних послуг №229/0000562 від 19.09.15р., не в повному обсязі оплачений відповідачем. При цьому, як вбачається з платіжних доручень №64 від 19.01.16р., №76 від 20.01.16р., відповідачем частково проведено оплату за надані транспортні послуги, обумовлені Договором від 14.09.15р., в розмірі 2 000,00грн. Неоплаченими залишились послуги з перевезення вантажу на суму 4 000,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 154 від 26.11.15р., про погашення заборгованості (а.с.16-17). Проте, доказів належного реагування з боку відповідача суду не пред"явлено.

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 4 000,00грн.

Станом на 25.02.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги, в сумі 4 000,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, непідписання відповідачем акту надання послуг №533 від 19.09.15р. (а.с.12), за переконанням суду, не звільняє відповідача від обов"язку оплатити погоджену вартість наданих транспортних послуг, оскільки факт надання послуг з перевезення вантажу, обумовлених Договором - заявкою на разове перевезення вантажу від 14.09.15р., достовірно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначену правову норму, позивачем правомірно нараховано відповідачу 15,29грн. - 3% річних, за період вказаний у розрахунку (а.с.9), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 224,13грн. - пені, то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності на несвоєчасне виконання грошових зобов"язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, згоди сторін, що є необхідною умовою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, за порушення строку оплати коштів за надані транспортні послуги, перед судом не доведено.

Не підлягає до задоволення і вимога позивача про відшкодування понесених ним витрат на оплату послуг юриста в сумі 1 378,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що в склад судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Враховуючи, що витрати, пов"язані з наданням послуг адвоката є судовими витратами, вони відшкодовуються лише сторонами.

Поняття особи, яка може бути адвокатом наведено в п.1 ст.1 та ч.1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Суми, які підлягають сплаті, зокрема, послуги адвоката, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до абз. 4 п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13р., за змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст.1 та ч.1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що позивачу були надані послуги саме адвокатом, і відповідно у суду відсутні правові підстави для відшкодування грошових коштів, які були сплачені за послуги юриста.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, стягненню в судовому порядку підлягає основний борг в сумі 4 000,00грн., 3% річних в сумі 15,29грн. В частині стягнення пені в сумі 224,13грн. - відмовити.

Судовий збір, за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 614, 625-629, 909 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "АВТОКАТ" до відповідача ТОВ "Мізунь" про стягнення заборгованості в сумі 4 239,42грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область,77543 (ідентифікаційний код 32149452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАТ", Московський пр-т, 6, оф. 808, м. Київ, 04073 (ідентифікаційний код 39120932) 4 000,00грн. (чотири тисячі грн. 00коп.) - заборгованості, 15,29грн. (п"ятнадцять грн. 29коп.) - 3% річних, 1 328,39грн. (одну тисячу триста двадцять вісім грн. 39коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (ідентифікаційний код 32149452) пені в сумі 224,13грн., витрат на послуги юриста в сумі 1 378,00грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 01.03.16р.

Суддя С.Кобецька