Рішення № 56186531, 23.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2016 Справа № 905/94/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства Торезантрацит, м. Торез, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення боргу в розмірі 100400000,00грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 23.10.2015р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 23.02.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства Торезантрацит, м. Торез, Донецька область про стягнення боргу в розмірі 100400000,00грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю П-468/012т від 12.12.2012р. за результатами відкритих конкурсних торгів, які відбулись 25.10.2012р., з оплати поставленого товару.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 12, 27, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 513, 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: лист Харківської дирекції УДППЗ №7-14-557 від 17.11.2015р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції до певних населених пунктів Донецької та Луганської областей; довіреність б/н від 16.09.2015р. на представника; договір про закупівлю П-468/012т від 12.12.2012р. за результатами відкритих конкурсних торгів, які відбулись 25.10.2012р.; додаткову угоду №1 від 26.12.2012р.; специфікації №1, 2; рахунки-фактури: №281812К від 28.12.2012р., №281912К від 28.12.2012р., №282012К від 28.12.2012р., №282112К від 28.12.2012р., №282212К від 28.12.2012р., №282312К від 28.12.2012р., №282412 від 28.12.2012р., №282512К від 28.12.2012р., №282612К від 28.12.2012р., №282712К від 28.12.2012р., №282812К від 28.12.2012р., №282912К від 28.12.2012р., №283012К від 28.12.2012р., №283112К від 28.12.2012р., №283212К від 28.12.2012р., №283312К від 28.12.2012р., №283412 від 28.12.2012р., №283512К від 28.12.2012р., №283612К від 28.12.2012р.; довіреності: №1865 від 25.12.2012р., №1864 від 25.12.2012р., №1862 від 25.12.2012р., №1863 від 25.12.2012р., №1856 від 25.12.2012р., №1854 від 25.12.2012р., №1857 від 25.12.2012р., №1858 від 25.12.2012р., №1859 від 25.12.2012р., №1860 від 25.12.2012р., №1861 від 25.12.2012р.; накладні: №281812К від 28.12.2012р., №281912К від 28.12.2012р., №282012К від 28.12.2012р., №282112К від 28.12.2012р., №282212К від 28.12.2012р., №282312К від 28.12.2012р., №282412 від 28.12.2012р., №282512К від 28.12.2012р., №282612К від 28.12.2012р., №282712К від 28.12.2012р., №282812К від 28.12.2012р., №282912К від 28.12.2012р., №283012К від 28.12.2012р., №283112К від 28.12.2012р., №283212К від 28.12.2012р., №283312К від 28.12.2012р., №283412 від 28.12.2012р., №283512К від 28.12.2012р., №283612К від 28.12.2012р.; правоустановчі документи; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка №05-17/19 від 07.04.2014р зустрічної звірки на Приватному акціонерному товаристві «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» з питань перевірки виду, обсягу, якості виконаних робіт та стану взаєморозрахунків з ДП «Шахтарськантрацит» щодо договорів, по яким станом на 01.03.2014р. рахується дебіторська заборгованість; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 25.01.2016р.; лист №7-14-557 від 17.11.2015р. Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів; пояснення б/н від 02.02.2016р. щодо відсутності податкових накладних та товарно-транспортних накладних; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; докази направлення третій особі позовної заяви з додатками.

Представник позивача у судове засідання 23.02.2016р. зявився, підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2016р. не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного опублікування на офіційному веб-порталі «Судова влада України» повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання 23.02.2016р. не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення представнику Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Маріуполь, Донецька область ухвали про відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених відповідача та третьої особи та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір про закупівлю П-468/012т від 12.12.2012р. за результатами відкритих конкурсних торгів, які відбулись 25.10.2012р. (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю товари: 29.52.1 Машини та устаткування для добувної промисловості (лава-комплект), зазначені в специфікації (далі-товар), а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість викладені у специфікації до даного договору. Специфікація є невідємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3. договору).

За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна договору становить 152708471,60грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 25451411,93грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно п. 6.2.3. договору, покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. В такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

26.12.2012р. сторони уклали додаткову угоду №1, якою зменшили обсяги закупівлі товару (з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця), узгодили зміну ціни на товар в бік зменшення, доповнили договір специфікацією №2, що є додатком до цієї угоди та невідємною частиною цього договору, ціну договору встановили 100400000,00грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 16733333,33грн.

Сторонами підписана специфікація №2 до додаткової угоди №1 від 26.12.2012р., в якою сторони узгодили найменування, кількість та ціну продукції. В даній специфікації сторони погодили умови та порядок розрахунків: передплата в розмірі 50% від вартості узгодженої та замовленої партії товару. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем повідомлення про готовність товару. Умови постачання: DDP (склад покупця) - ВП "Управління матеріальними ресурсами" або ВП "Шахта "Прогрес" ДП "Торезантарацит" протягом 90 календарних днів з моменту надходження від покупця 50% передплати за товар.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012р., а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання сторонами (п. 10.1. договору).

Як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач, беручи до уваги сплив встановленого строку для поставки товару 31.12.2012р., не зважаючи на відсутність передплати відповідача здійснив поставку товару за договором, що підтверджується накладними: №281812К від 28.12.2012р., №281912К від 28.12.2012р., №282012К від 28.12.2012р., №282112К від 28.12.2012р., №282212К від 28.12.2012р., №282312К від 28.12.2012р., №282412 від 28.12.2012р., №282512К від 28.12.2012р., №282612К від 28.12.2012р., №282712К від 28.12.2012р., №282812К від 28.12.2012р., №282912К від 28.12.2012р., №283012К від 28.12.2012р., №283112К від 28.12.2012р., №283212К від 28.12.2012р., №283312К від 28.12.2012р., №283412 від 28.12.2012р., №283512К від 28.12.2012р., №283612К від 28.12.2012р., всього на загальну суму 100400000,00грн., тобто у строки, встановлені договором для поставки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого обладнання, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 100400000,00грн.

Відповідач своє грошове зобовязання з оплати поставленого товару не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 100400000,00грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 100400000,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк до Державного підприємства Торезантрацит, м. Торез, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення боргу в розмірі 100400000,00грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства Торезантрацит (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Енгельса, 88, ЄДРПОУ 32366906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини (83047, м. Донецьк, Будьоннівський район, вул. Елеваторна, 1, ЄДРПОУ 30202875) основний борг в розмірі 100400000,00грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 182700,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.02.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2016р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 431/16

надруковано 2 прим.:

1 - ГСДО,

1- третій особі.