Рішення № 56186462, 29.02.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2016 р. Справа № 903/404/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА"

про зобовязання повернення іноземних інвестицій

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-директор; ОСОБА_3- договір про надання правової допомоги від 17.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_4- дов. №18/10/14 від 17.10.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

В судовому засіданні 25.02.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В судовому засіданні 25.02.2016р. проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: Позивач-Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten")-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА" та просить зобовязати відповідача повернути позивачу іноземні інвестиції у статутному капіталі ТзОВ "БРУМА", а саме: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний насос Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich" торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN, шляхом допуску на територію ТзОВ "БРУМА" представників Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" для здійснення демонтажу вищезазначеного обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

З 2012 року Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" відповідно до законодавства України виступила співучасником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", здійснивши іноземну інвестицію шляхом вкладення в статутний капітал товариства майна на суму 158 600,00 євро, що складає 50 % від загального статутного капіталу відповідача. Іншим учасником товариства виступила громадянка України ОСОБА_5, яка вклала в статутний капітал ТзОВ "БРУМА" 2 798 479,29 грн., що складає відповідно 50 % в статутному капіталі товариства.

Починаючи з кінця 2013 та протягом усього 2014 року посадові особи відповідача та другий співвласник навмисно не здійснюють допуск та нехтують правом представника позивача в особі власника та директора ОСОБА_2 на надання будь-якої поточної інформації про діяльність товариства; тривалий час ухиляються від проведення загальних зборів учасників ТзОВ "БРУМА", проведення аудиторської перевірки на законну вимогу позивача, передбачену статутом товариства; здійснюють дії щодо недопуску представника іноземного інвестора на територію товариства, що мало місце 14.11.2014 р.

15 серпня 2014 року Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" направила на адресу відповідача та ОСОБА_5 заяву про вихід з ТзОВ "БРУМА". Вищевказані заяви були навмисно не отримані відповідачем та ОСОБА_5, що засвідчується листом Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" № 15-9-1208 від 01.12.2014 p., в якому вказуються факти відмови відповідача та ОСОБА_5 від отримання вищевказаних поштових відправлень.

Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" зверталася до господарського суду Волинської області з позовом про зобовязання державної реєстрації проведення змін в установчих документах та зобовязання здійснити повернення іноземних інвестицій у статутному капіталі та сплату дивідендів від господарської діяльності. За даним позовом господарським судом Волинської області винесено рішення у справі № 903/1300/14 від 10.03.2015 року, яким зобовязано ТзОВ "БРУМА" до державної реєстрації проведення змін в установчих документах ТзОВ "БРУМА" у звязку зі зміною складу учасників шляхом виходу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН".

На даний час Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" не є учасником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", тому інвестиційна діяльність Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" припинена.

В підтвердження внесення іноземних інвестицій подав дублікати інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій (а.с. 18-23).

В додаткових поясненнях позивач вказав, що іноземний інвестор Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" здійснила іноземні інвестиції у натуральній формі (деревообробне обладнання) у ТзОВ "БРУМА". Внесені іноземні інвестиції були зареєстровані у встановленому законодавством України порядку. Припинення інвестиційної діяльності було здійснено в першу чергу рішенням позивача про вихід із складу учасників ТзОВ "БРУМА", потім на адресу відповідача було направлено декілька заяв про повернення іноземних інвестицій.

В пункті 1.1. Статуту ТзОВ "БРУМА" вказано, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" є підприємством з іноземними інвестиціями. Частиною 6 статті 116 ГК України вказується, що правовий статус та порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами. Тобто законодавець у вищевказаній нормі визначив спеціальні норми регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями. Аналогічну думку законодавець висловлює в статті 400 ГК України, відповідно до якої, відносини, повязані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України.

Отже, іноземний інвестор є спеціальним субєктом господарського права, а його правовий статус та правові гарантії регулюються Господарським кодексом України та Законом України "Про режим іноземного інвестування". Закон України "Про господарські товариства" не є спеціальним нормативно-правовим актом щодо іноземних інвестицій.

Статут підприємства є локальним правовим актом та повинен відповідати чинному законодавству та не обмежувати передбачених законами прав та інтересів учасників товариства.

В Статуті ТзОВ "БРУМА" немає пункту, котрий регулював би повністю та детально процедуру повернення інвестицій учасників при виході із товариства. Є лише п.5.7., у которому частково згадується про один варіант повернення майна, а саме про оплату вартості майна при виході, з посиланням на чинне законодавство. Тлумачення п. 5.7. Статуту означає, що учасники уточнили процедуру лише по одному із варіантів повернення інвестицій - оплата вартості майна, а інший варіант - повернення майна в натуральній формі регулюється чинним законодавством (змінити щось або відмінити таке право сторони не мали повноважень, адже законами чітко визначено право інвестора обирати форму повернення майна). В ситуації виходу з ОСОБА_1 "БРУМА" учасники повинні керуватись законодавчою базою України, зокрема, застосовувати ст. 399 Господарського індексу України та ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Іноземний інвестор Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН", підписуючи статут, не відмовлявся від свого права (передбаченого цим законодавством) при виході з товариства отримати повернення своїх інвестицій у товарній формі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.06.2015р. у позові Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" про зобовязання повернення іноземних інвестицій відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. рішення господарського суду Волинської області від 10.06.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 07.12.2015р. касаційну скаргу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 10.06.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. у справі №903/404/15 скасовано. Справу №903/404/15 передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2015р. справу №903/404/15 розподілено судді Бондарєву С.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.12.2015р. було прийнято зазначену справу та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2016р. на 11:00год.

03.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло до суду клопотання б/н (вх.№01-54/921/16 від 03.02.2016р.), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання 03.02.2016р. та з метою надання додаткових пояснень по справі.

03.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшло до суду клопотання б/н (вх.№01-54/916/16 від 03.02.2016р.), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання 03.02.2016р. та з метою надання додаткових пояснень по справі.

Сторони в судове засідання 03.02.2016р. не з'явились, вимог суду не виконали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301033697982 від 06.01.2016р. та №4301033697974 від 12.01.2016р.

Ухвалою суду від 03.02.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду-додаткові письмові пояснення та докази по справі з врахуванням викладеного в постанові ВГСУ від 07.12.2015р., в т.ч. щодо того відбулося чи ні припинення інвестиційної діяльності (і чим це підтверджується).

15.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло до суду клопотання про уточнення позовних вимог б/н від 15.02.2016р. (вх.№01-54/1301/16 від 15.02.2016р.), в якому він просив суд зобовязати ТзОВ "БРУМА" повернути Фірмі "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" її іноземні інвестиції, у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" в ТзОВ "БРУМА" , а саме іноземні інвестиції: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний котел Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich"; торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN-8, шляхом допуску на територію ТзОВ "БРУМА" представників Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" для здійснення демонтажу вищезазначеного обладнання.

Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 199 030,00грн., понесені позивачем у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях.

15.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшла до суду заява про забезпечення позову б/н від 02.02.2016р. (вх.№01-67/4/16 від 15.02.2016р.), в якій він просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом винесення ухвали про надання безперешкодного доступу до інвестиційного майна у будь-який час на території за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49, власнику Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН", ОСОБА_2 особисто та його представникам до винесення рішення господарського суду Волинської області по справі №903/404/15: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний котел Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich"; торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN-8.

Долучив до матеріалів справи квитанцію №15052491 від 03.02.2016р. про сплату судового збору в розмірі 689,00грн. за подання заяви про забезпечення позову.

15.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду письмові пояснення б/н від 02.02.2016р. (вх.№01-54/1302/16 від 15.02.2016р.), в яких він вказав на те, що на його думку, наявні всі фактичні та юридичні підстави вважати, що припинення інвестиційної діяльності Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" відбулося, зауваживши, що таке припинення відбулося в двох площинах, а саме фактичне припинення інвестиційної діяльності, оскільки протягом тривалого часу іноземний інвестор не отримував результат від інвестицій, у зв'язку із тим, що здійснюються незаконні дії зі сторони посадових осіб ТзОВ "БРУМА" та інших пов'язаних із ними фізичних осіб щодо іноземного інвестора. За цими фактами відкрито кримінальні провадження щодо посадових осіб ТзОВ "БРУМА". ТзОВ «БРУМА» далі працює на інвестованому фірмою «НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН» обладнанні, яке зношується, втрачає властивості та цінність. Користуються вони обладнанням і здійснюють маркування продукції, навіть всупереч ухвалі Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.10.2015 року у справі 159/4966/15-ц, якою було накладено арешт на майно і наявність відкритого кримінального провадження за фактом невиконання судового рішення. ТзОВ «БРУМА» вчиняються дії та спроби щодо виведення інвестованого майна з під дії ЗУ «Про режим іноземного інвестування». Позивача було відсторонено від можливості брати участь у діяльності товариства та вчинялися інші незаконні дії, такі особи фактично змусили його припинити інвестиційну діяльність.

Зазначив, що юридична складова припинення інвестиційної діяльності Фірми «НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН» проявляється в частині прийняття рішення позивача про припинення інвестиційної діяльності та вихід із складу учасників ТзОВ «БРУМА» від 15.08.2015р., потім на адресу відповідача було направлено декілька заяв про повернення іноземних інвестицій. Крім того судовим рішенням у справі №903/1300/14 встановлено, що датою виходу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" з ТзОВ "БРУМА" слід вважати 21.08.2014p., і в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України вказаний юридичний факт має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

Водночас, клопотанням б/н від 15.02.2016р. (вх.№01-54/1300/16 від 15.02.2016р.) долучив до матеріалів справи копії витягу по кримінальному провадженню №12014030110000774 від 29.08.2014р., повідомлення вих.№12/2-301 від 24.11.2015р. про визнання потерпілим у кримінальних провадженнях №12014030110000774 від 29.08.2014р., ухвал Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі №159/4966/15-ц від 02.10.2015р., Апеляційного суду Волинської області у справі №159/4966/15-ц від 12.11.2015р., листів від 26.10.2015р. №04-1354-05, від 27.11.2015р. №04-1541-05, від 27.01.2016р. №04-92-04, від 06.01.2015р. №156/03-06-15.1-12, постанов про накладення арешту на кошти боржника в ПАТ "Креді ОСОБА_6" та в ПАТ "Кредобанк" від 16.10.2015р., актів державного виконавця від 21.10.2015р. та від 26.10.2015р., наказу №16/10 від 16.10.2015р., виклику від 26.10.2015р. №23399/7, листа від 26.10.2015р. №23460/7 та ухвали Верховного Суду України від 19.01.2016р. у справі №903/404/15.

В судовому засіданні 17.02.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, просили суд задовольнити подану ними заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2016р. позов заперечив.

В судовому засіданні 17.02.2016р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.02.2016р. до 10:00год. для представлення сторонами додаткових доказів по справі.

Представники позивача в судовому засіданні 25.02.2016р. позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, надали суду письмові пояснення б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1640/16 від 25.02.2016р.), в яких вказали, що Фірмою «НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН» було подано клопотання від 15.02.2016 року про уточнення позовних вимог по справі №903/404/15.

По суті поданого клопотання повідомили суд, що таким клопотанням позивач не заявляв про: - подання іншого (ще одного) позову, - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову .

Зауважили, що позивач повністю підтримує позовні вимоги, викладені у своїй позовній заяві, з урахуванням додаткових пояснень та доказів, поданих до суду протягом усього строку розгляду цієї справи.

Вказали, що позивач у своєму клопотанні просить суд здійснити розподіл судового збору, понесеного позивачем у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, та обґрунтовує, що це питання вирішує господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. При подачі позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги, позивачем сплачувався судовий збір відповідно до чинного законодавства загальною сумою 199 030,00грн.

В клопотанні б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1639/16 від 25.02.2016р.) вказли, що позивачем сплачувався судовий збір відповідно до чинного законодавства в наступних розмірах: 73 080,00грн. за подання заяви до господарського суду Волинської області; 35 254,00грн.-за подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду; 87 696,00грн.- за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України. Загальна сума судових зборів у справі-199 030,00грн. Просили стягнути з відповідача, сплачений позивачем, судовий збір.

Крім того, звернулися до суду з заявою про доповнення заяви до забезпечення позову б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1638/16 від 25.02.2016р.), в якій просили суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту та безперешкодного доступу до інвестиційного майна у будь-який час на території за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49, власнику Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН", ОСОБА_2 особисто та його представникам до винесення рішення господарського суду Волинської області по справі №903/404/15: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний котел Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich"; торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN-8 та заборонити ТзОВ "БРУМА" використовувати вищевказане майно до винесення рішення господарського суду Волинської області.

В судовому засіданні 25.02.2016р. та у відзиві на позовну заяву б/н від 25.02.2016р. (вх.№01-54/1637/16 від 25.02.2016р.) представник відповідача позов заперечив, вказавши, що ТзОВ "Брума" заперечує проти задоволення даного позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 115 ГК України, п. 4.1 статуту ТзОВ "БРУМА", затвердженого зборами засновників (учасників) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", протокол №6 від 20.03.2013р., майно, передане учасниками товариства як внесок у статутний капітал, є власністю товариства.

Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" є учасником ТзОВ "БРУМА", адже формою здійснення інвестиційної діяльності учасника є часткова участь у підприємстві. Іншим учасником товариства є громадянка України ОСОБА_5.

Згідно статуту ТзОВ "БРУМА" є підприємством з іноземними інвестиціями, які внесені на термін діяльності підприємства.

Підтвердженням внесення іноземних інвестицій до статутного капіталу є лист Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції від 11.08.2014р. №477/1-27/2-14 та інформаційні повідомлення про внесення іноземної інвестиції від 23.03.2012р., 05.06.2012р., 23.05.2013р.

Згідно інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій, форма здійснення інвестицій - часткова участь іноземного інвестора у статутному фонді (частка 50%), об'єкт інвестицій - ТзОВ "БРУМА", адреса вул. Лесі Українки, 49, с. Доротище Ковельського району Волинської області, вид діяльності - деревообробна промисловість, період функціонування інвестицій - на термін діяльності підприємства.

Згідно діючого статуту ТзОВ "БРУМА", затвердженого зборами засновників (учасників) товариства, протокол №6 від 20.03.2013р., майно товариства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно товариства належить йому на праві власності. ОСОБА_1 є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески та дане майно відображається на балансі. В пункті 4.4.1 статуту вказано розмір вкладу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" - майном в розмірі 148 800,00 євро, що по курсу НБУ становить 1 561 156,29грн., що складає 50% статутного капіталу товариства.

В силу ст. 3 ЗУ "Про господарські товариства" іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Частиною 1 статті 394 ГК України встановлено, що на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ.

Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.

Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення інвестиційної діяльності визначені ст. 399 ГК України, якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності на території України, іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

Зазначена норма кореспондується зі ст. 11 ЗУ "Про режим іноземного інвестування", якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Тобто, за загальним правилом, повернення інвестицій має бути здійснено не пізніше шести місяців після припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Але така форма інвестицій, як участь у товаристві, що створюється разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, регулюється окремими спеціальними нормами, які встановлені ЗУ "Про господарські ювариства".

Так, ст. 12 ЗУ "Про господарські товариства" визначено, що товариство є власником в тому числі майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Вкладами учасників та засновників товариства, згідно зі ст. 13 ЗУ "Про господарські товариства", можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами. будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуатьну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Порядок і наслідки виключення учасника з товариства встановлені ст. 64 Закону, частина друга якої містить відсильні положення щодо наслідків, які встановлені ст.ст. 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Зважаючи на те, що згоди іншого учасника на повернення вкладу у натуральній формі немає, а статутом передбачено повернення вартості майна при виході з товариства, позовні вимоги про повернення іноземних інвестицій в натуральній формі не підлягають до задоволення.

До того ж, інвестиції згідно інформаційних повідомлень передавались на термін діяльності підприємства - ТзОВ "БРУМА", яке на даний час не припинило своєї діяльності. Крім того, суду не надано доказів того, що Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛETTEH" припинила свою інвестиційну діяльність.

При цьому, позивач не позбавлений був права на внесення інвестицій не у власність товариства, а шляхом обрання іншої форми інвестування, в т.ч. передачі у користування відповідно до ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Передавши майно у власність товариства, засновник перестав бути його власником, відповідно здобувши корпоративні права.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №4/140 від 24.01.2006р.

Водночас заперечив і щодо задоволення судом заяви про забезпечення позову, вказавши, що статтею 67 ГПК України визначено види забезпечення позову, які можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. Обраний в заяві спосіб забезпечення позову не відповідає ст. 67 ГПК України. Вимога, яку позивач вказує в заяві про забезпечення позову є фактично позовною вимогою щодо усунення перешкод в користуванні майном та окремим предметом позову, окрім того відображає фактично позовну вимогу та призводить до фактичного прийняття судом рішення у спорі.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснив, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачу вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В даному випадку таких доказів суду не подано, не подано і доказів ймовірності продажу предмету спору або його використання іншим чином. А твердження позивача про потенційну можливість та бажання ТзОВ "БРУМА" здійснити незаконне відчуження іноземних інвестицій є його припущенням, яке спростоване, зокрема, долученою ним до заяви довідкою Ковельської ОДПІ від 27.01.2015р. №50/03-06-22-37707381, згідно з якою обладнання, внесення у вигляді іноземних інвестицій від Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" за даними обліку ТзОВ "БРУМА", а також ухвала Ковельського міськрайонного суду про забезпечення позову якою вже вжито максимум заходів забезпечення позову, якими повністю заблоковано діяльність підприємства.

Суд, розглянувши заяви позивача б/н від 02.02.2016р. (вх.№01-67/4/16 від 15.02.2016р.) та б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1638/16 від 25.02.2016р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту та безперешкодного доступу до інвестиційного майна у будь-який час на території за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49, власнику Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН", ОСОБА_2 особисто та його представникам до винесення рішення господарського суду Волинської області по справі №903/404/15: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний котел Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich"; торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN-8 та заборонити ТзОВ "БРУМА" використовувати вищевказане майно до винесення рішення господарського суду Волинської області, вважає за необхідне їх відхилити, як необгрунтовані відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно ст. 115 ГК України, п. 4.1 Статуту ТзОВ "БРУМА", затвердженого зборами засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА", протокол №6 від 20.03.2013р., майно, передане учасниками товариства як внесок у статутний фонд, є власністю товариства.

Статтею 67 ГПК України визначено види забезпечення позову, які можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В довідці від 27.01.2015 р. № 50\03-06-22-37707381 за результатами документальної позапланово виїзної перевірки ТзОВ "БРУМА", код ЄДРПОУ 37707381 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій із компанією Naumann Mashinen & Paletten (Німеччина), зазначено, що обладнання внесене у вигляді іноземних інвестицій від Фірми ("Naumann Mashinen & Paletten") (Німеччина), за даними обліку ТзОВ "Брума" не відчужувалась, що підтверджується копією звіту про прямі іноземні інвестиції за ІІ квартал 2015 р., що був наданий на вимогу суду представником відповідача.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В даному випадку таких доказів суду не подано. А твердження позивача про потенційну можливість та бажання ТзОВ "БРУМА" здійснити незаконне відчуження іноземних інвестицій є його припущенням, яке спростоване, зокрема, долученою ним до заяви довідкою Ковельської ОДПІ від 27.01.2015р. №50/03-06-22-37707381, згідно з якою обладнання, внесення у вигляді іноземних інвестицій від Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" за даними обліку ТзОВ "БРУМА" не відреагувала.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.10.2015р. у справі №159/4966/15-ц за заявою Фірми "НАУМАНН МАШИНИ І ПАЛЕТИ" про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.11.2015р., було задоволено заяву Фірми "Науманн Машини і Палети": накладено арешт на всі активи та банківські рахунки ТзОВ "Брума" (45022, Волинська обл., Ковельський район, с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49, код ЄДРПОУ 37707381, р/р 2600701366908 у відділенні ПАТ "Кредобанк" у м. Ковелі, МФО 325365); заборонено ТзОВ "Брума" розпоряджатись наданим йому Фірмою "Науманн Машини і Палети" технічним обладнанням та установками, а саме: двома деревообробними станками рамного типу Авангард РМ-50М, двома сушильними камерами польського виробництва фірми "Leko" LK-CDR-50, водонагрівним котлом Hamec KWX 800, автоматичним спалювачем AZSD-500, станком обробки "3в1" FWOV-800, цвяхозбивальним станком "Bostich", торцювальним станком для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN-8 (продавати, дарувати або вчиняти інші дії); заборонено ТзОВ "Брума" продавати/передавати/відвантажувати вироблені ним піддони третім особам. Доказів в спростування даного позивачем суду не надано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до справи докази, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач-Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" є учасником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА". Іншим учасником товариства є громадянка України ОСОБА_5.

В свою чергу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", діє на підставі Статуту (а.с. 3, т. 2).

Згідно п. 1.1 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", в редакції від 10.02.2012 р. (а.с. 100-110, т. 1), в редакції від 16.05.2012 (а.с. 111-123, т. 1), в редакції від 25.04.2013 р. (а.с. 124-127, т. 1), в редакції від 08.07.2013 р. (а.с. 128-131, т.1) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" є підприємством з іноземними інвестиціями, яке діє відповідно до вимог норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про режим іноземного інвестування" та інших законодавчих актів України.

Внесення іноземних інвестицій підтверджується листом Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції від 11.08.2014р. №477/1-27/2-14 (а.с. 18), в якому зокрема зазначено, що здійснено державну реєстрацію 5 прямих іноземних інвестицій на суму 158 600,00 євро, що надійшли у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" від його засновника компанії "Naumann Mashinen & Paletten" у вигляді деревообробного обладнання, зокрема, реєстраційні номери інвестицій: 1307-3-1-2 від 26.03.2012 р. на суму 58 100,00 євро; 1307-3-1-4 від 07.06.2012 р. на суму 27 700,00 євро; 1307-3-1-5 від 07.06.2012 р. на суму 34 000,00 євро; 1307-3-1-4 від 13.06.2013 р. на суму 29 000,00 євро; 1307-3-1-1 від 24.01.2014 р. на суму 9 800,000 євро; всього 158 600,00 євро, що підтверджується дублікатами інформаційних повідомлень про внесення іноземної інвестиції (а.с. 19-23, т. 1).

Як вбачається з інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій форма здійснення інвестицій часткова участь іноземного інвестора у статутному фонді (частка 50%), обєкт здійснення інвестицій ТзОВ "БРУМА", адреса вул. Лесі Українки, 49, с. Доротище Ковельського району Волинської області, вид діяльності - деревообробна промисловість, період функціонування інвестицій на термін діяльності підприємства (а.с. 19 т. 1).

Згідно п. 4.1 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", в редакції від 10.02.2012 р. (а.с. 100-110, т. 1), в редакції від 16.05.2012 (а.с. 111-123, т. 1), в редакції від 25.04.2013 р. (а.с. 124-127, т. 1), в редакції від 08.07.2013 р. (а.с. 128-131, т. 1) майно товариства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно товариства належить йому на праві власності. ОСОБА_1 є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Відповідно до п. 4.2 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", в редакції від 10.02.2012 р. (а.с. 100-110, т. 1), в редакції від 16.05.2012 (а.с. 111-123, т. 1), в редакці від 25.04.2013 р. (а.с. 124-127, т. 1), в редакції від 08.07.2013 р. (а.с. 128-131, т.1) джерелами формування майна товариства є, зокрема: грошові та матеріальні внески засновників, тощо.

В пункті 4.4.1 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", в останній редакції від 08.07.2013 р. зазначено, що розмір вкладу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" - майном та грошовими коштами в розмірі 266 806,43 євро, що за курсом НБУ становить 2 798 479,29 грн., що складає 50 % статутного капіталу товариства ( а.с. 125, т. 1), та підтверджується Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.05.2015 р. та станом на 22.09.2015 р. (а.с. 90-96, т. 2).

Відповідно до Довідки від 27.01.2015 р. № 50\03-06-22-37707381 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "БРУМА", код ЄДРПОУ 37707381 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій із компанією Naumann Mashinen & Paletten (Німеччина) зазначено, що Фірмою "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" згідно внесених інвестицій, сформовано статутний фонд ТзОВ "БРУМА" майном на загальну суму 158 600,00 євро, що по курсу НБУ на день формування статутного фонду складає 1 668 164,81 грн. (а.с. 58, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2013 р. відбулися збори засновників (учасників) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" про збільшення розмірів статутного капіталу товариства та внесення змін до Статуту товариства, про що складно протокол №7 (а.с. 210-212, т. 1). У вказаному протоколі зазначено, що виступив ОСОБА_2 та повідомив, що додатково вносить до статутного капіталу обладнання, а саме верстат дисковий торцювальний для розпилу дерев'яного бруса марки MMN-8 вартістю 9 800,00 євро та грошові кошти у розмірі 108 206,43 євро, що за курсом НБУ становить 1 237 323,00 грн. Частка внеску обладнанням буде визначена при його поставці.

За результатами зборів засновників (учасників) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" від 07.06.2013 р. вирішено 533 612, 86 євро, що за курсом НБУ становить 5 596 958,58 грн., що складає 100 % статутного капіталу товариства. В тому числі, частки у статутному капіталі ОСОБА_1 розподілені наступним чином, зокрема, розмір вкладу Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" - майном та грошовими коштами в розмірі 266 806,43 євро, що за курсом НБУ становить 2 798 479,29 грн., що складає 50 % статутного капіталу товариства.

Однак, рішенням господарського суду Волинської області по справі №903/1074/14 від 11.12.2014р за позовом Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача на предмет спору Реєстраційна служба Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним протоколу № 7 від 07.06.2013 р. загальних зборів учасників ТзОВ "БРУМА", скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ "БРУМА", витребування повернення Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" верстату дискового торцювального для розпилу дерев"яного бруса марки MMN-8, що набрало чинності згідно з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2015р.: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "БРУМА", оформлене протоколом №7 від 07.06.2013р.; зобов'язано реєстраційну службу Ковельського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію внесених змін на основі протоколу №7 від 07.06.2013р.; позовну вимогу про зобов'язання повернути Фірмі "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" верстату дискового торцювального для розпилу дерев'яного бруса марки MMN-8 залишено без розгляду в зв'язку з несплатою судового збору (а.с. 168-176, т.1).

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2015р. у справі №903/1300/14 за позовом Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" та ОСОБА_7 про зобов'язання до державної реєстрації проведення змін в установчих документах та зобов'язання здійснити повернення іноземних інвестицій у статутному капіталі та сплати дивідендів від господарської діяльності, що набрало чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р., встановлено, що датою виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" з ТзОВ "БРУМА" слід вважати 21.08.2014р.

При цьому вказаним судовим рішенням позов задоволено частково. Зобов'язано ТзОВ "БРУМА" до державної реєстрації проведення змін в установчих документах ТзОВ "БРУМА" у зв'язку зі зміною складу учасників шляхом виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten"). Позов в частині про зобов'язання ТзОВ "БРУМА" здійснити повернення фірмі "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" її іноземних інвестицій у статутному капіталі ТзОВ "БРУМА" та сплатити дивіденди від господарської діяльності пропорційно частці Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" залишити без розгляду (а.с. 168-176, т. 1).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстарції за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстарації товриства. Ця норма не визначає моменту набуття чинності змін до установчих документів, а лише встановлює обов'язок їх державної реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстарцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Аналізуючи зазначені обставини справи, суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства.

Згідно зі статтею 400 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 1 статті 394 Господарського кодексу України встановлено, що на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.

На думку суду, стосовно, Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" встановлений національний режим інвестиційної діяльності на території України.

Суд зауважує, що внесені позивачем іноземні інвестиції являються, одночасно, вкладом Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" до статутного капіталу ТзОВ "Брума" (50%).

В силу дії ст. 167 ГК України, корпоративні права- це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення інвестиційної діяльності визначені ст. 399 Господарського кодексу України, якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності на території України, іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Стаття 399 Господарського кодексу України кореспондується зі ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску ( з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Тобто, за загальним правилом, повернення інвестицій має бути здійснено не пізніше шести місяців після припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Але така форма інвестицій, як участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, що створюється разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, регулюється окремими спеціальними нормами, які встановлені Законом України "Про господарські товариства".

Так, статтею 12 вказаного Закону України Про господарські товариства визначено, що товариство є власником в тому числі майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Вкладами учасників та засновників товариства, згідно зі ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Порядок і наслідки виключення учасника з товариства встановлені ст. 64 Закону, частина друга якої містить відсильні положення щодо наслідків, які встановлені ст.ст. 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" - імперативна норма. Вона не може бути змінена чи скасована установчими документами. Виділення частки відбувається і в тому випадку, коли установчі документи взагалі не містять відповідної норми. Правовою підставою розрахунку будуть безпосередньо норми закону.

Відповідно ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника у статному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутому і законом.

Важливе значення при визначенні частки має тлумачння терміна "майно", що вживається у ст. 148 ЦК України і ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові прав і обов'язки.

Термін "майно" слід розглядати в широкому значенні, як сукупність усіх його прав та обов'язків. Це можуть бути як речі, так і майнові зобов'язання, в яких товариство виступає і кредитором, і боржником.

ОСОБА_1 є власником майна, переданого йому як внесок до статутного капіталу. З моменту передачі цього майна відбувається перехід права власності від учасника до товариства в обмін на корпоративні права. У зв'язку з цим спільної часткової власності на майно товариства не виникає. Воно саме є єдиним власником майна. Правовий режим цього майна не може бути змінено установчими документами. Майно товариства не ділиться між учасниками в натурі. ОСОБА_1 виплачує учаснику вартість корпоративних прав.

Враховуючи діючі норми чинного законодавства, що регулюють питання іноземного інвестування, при виключенні іноземного інвестора зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю він має право на повернення вкладу у статутний фонд в натуральній формі за умови надання згоди на це інших учасників товариства в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу, якщо інше не встановлено у договорах між суб'єктами інвестиційної діяльності. Дана правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду України № 4/140 від 24.01.2006р. (а.с. 26-27 т.2). Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного суду України є обов'язкові для виконання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 06.02.2012 року було укладено контракт № 01 про спільну діяльність, предметом контракту є переробка і продаж відповідачем позивачу дерев'яних піддонів. Згідно специфікації у відповідності до п.2.1 Контракту (а.с. 81, т. 1) передано піддон дерев'яний 145х800х1200 в кількості 812 штук на суму 4 222,10 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки від 27.01.201 р. № 50\03-06-22-37707381, складеної за результатами документальної позапланово виїзної перевірки ТзОВ "БРУМА", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансовогосподарських операцій із компанією Naumann Mashinen & Paletten (Німеччина) операцій з придбання та відчуження основних засобів та з питань отримання кредитів, їх використання та повернення за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. (а.с. 55 62, т. 1), вбачається, що ТзОВ "БРУМА", в особі директора ОСОБА_8 та Фірмою Naumann Mashinen & Paletten, в особі ОСОБА_2, укладено 10.01.2014 р. договір про внесення змін та доповнень до Контракту № 01 від 06.02.2012р., яким пункт 2.4 викладено в слідуючій редакції: "Обладнання, яке передано Інвестором на товариство є власністю товариства та не підлягає поверненню". (а.с. 55-62, т. 1).

Доказів того, що вказаний договір оскаржений, визнаний недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно положень частини другої статті 54 вказного Закону майно, передане учасником товариству в користування, повертається в натуральній формі.

Якщо між учасником і товариством були укладені цивільно-правові договори, їх дія сама по собі у разі виходу не припиняється. В цій площині потрібно звернути увагу на останнє речення ст. 54 Закону "Про господарські товариства", відповідно до якого майно, передане товариству в користування, повертається у натуральній формі без винагороди. Ця норма може бути помилково розтлумачена як особлива підстава припинення усіх договірних відносин з приводу користування майном учасника. Насправді вона стосується лише того майна, право користування яким було внеском учасника до статутного фонду товариства (відповідно до ст. 13 цього ж Закону таке допускається) у відповідності до ст. 23 Закону України "Про режим іноземного івестування". Лише це індивідуально визначене майно, яке передане учасником товариству в користування, має повертатися учаснику у разі виходу. Якщо майно учасника використовується товариством з інших підстав, тобто не на підставі засновницького договору, то вихід з товариства не є підставою для припинення користування. Ці договори укладаються між учасником і товариством як окремими, самостійними, рівними учасниками цивільних правовідносин. Їх припинення можливе лише з підстав, передбачених законом чи договором. Так, пунктом 12 Контракту № 01 від 06.02.2012 р. зазначено, що у випадку виникнення спірних ситуацій, сторони повинні намагатися дійти до порозуміння шляхом дружніх переговорів, у випадку неможливості справа передається на розгляд в Арбітражний суд за місцем знаходження позивача, у відповідності з регламентом комерційного арбітража, рішення якого обов'язкові та кінцеві для обох сторін (а.с. 43, т. 1).

Крім того, інвестиції згідно інформаційних повідомлень передавались на термін діяльності підприємства - ТОВ "Брума", яке на даний час не припинило своєї діяльності.

Суду не надано беззаперечних доказів того, що Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" припинила свою інвестиційну діяльність.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про режим іноземного інвестування" державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання. Позивач не надав суду доказів анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій.

Разом з тим, суд зауважує, що в даних правовідносин зазначену норму чинного законодавства застосувати неможливо, оскільки як вбачається з матеріалів справи спірне майно передано ТзОВ Брума у власність.

При цьому, позивач не був позбавлений права на внесення інвестицій не у власність товариства, а шляхом обрання іншої форми інвестування, в т.ч. передачі у користування відповідно до ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Крім того, матеріали справи не містять доказів згоди іншого учасника ОСОБА_1 щодо повернення вкладу повністю або частково в натуральній формі, що вимагає ст. 54 Закону України Про господарські товариства.

При цьому судом враховано, що в силу ст.115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вказана норма закону відтворена в статуті ТзОВ "БРУМА", де в п. 4.1. закріплено, що товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Водночас, у п. 5.1 статуту передбачено, що учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі (фонді) товариства у порядку, встановленому законом.

Статтею 148 ЦК України визначено, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

В п. 5.4, 5.7 статуту співвласники товариства визначились, що учасник товариства може відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі (фонді) одному або кільком учасникам цього товариства. Оплата вартості майна при виході учасника з товариства здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про повернення іноземних інвестицій в натуральній формі не підлягають до задоволення.

Відповідно суд не приймає доводи позивача щодо повернення внесених інвестицій на підставі прямого припису ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятком, передбаченим законодавством України та міжнародними договорами України. Особливості створення та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями визначено розділом четвертим Закону України "Про режим іноземного інвестування", який не встановлює додаткові механізми повернення внесків до статутних фондів для іноземних інвесторів.

Крім того, ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якою позивачем обґрунтовано позовну вимогу, передбачено альтернативна форма повернення (в натуральній формі або у вартісному виразі), саме тому, виходячи зі змісту ст. 11 ЗУ Про режим іноземного інвестування та ст. 51 ЗУ Про господарські товариства, ст. 32 ГК України порядок повернення іноземних інвестицій засновнику (інвестору) товариства з обмеженою відповідальністю повинен бути обумовлений в статутних документах товариства, і засновниками у п. 5.7 статуту таке повернення визначено саме у вартісному вигляді.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений права на повернення частки в порядку, визначеному законом (ст. 54 Закону України Про господарські товариства) та статутом (п. 5.7).

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БРУМА" про зобовязання повернення іноземних інвестицій, а тому в позові слід відмовити.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України при відмові у позові покладаються на позивача.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 167, 394, 399 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 12, 50, 52, 54, 64 Закону України Про господарські товариства, ст.ст. 7, 11, 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

29.02.2016

СуддяС. В. Бондарєв