Рішення № 56186430, 25.02.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2016 р. Справа № 902/1627/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Приватна фірма «ЛЕКА»

(вул. Миру, 107-А, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

до: Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області

(вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

про визнання рішення недійсним

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.:

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 8412 від 18.11.2015 року;

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н. від 12.01.2016 року;

ОСОБА_3 селищний голова.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Приватна фірма «ЛЕКА» звернулося до Господарського суд Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 24 вересня 2015 року в частині, що стосується відмови ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» в наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,19 га, що розташована за адресою: смт. Турбів, вул. Миру, 107А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» є власником капітальної споруди, що розташована за адресою: смт. Турбів, вул. Миру, 107-А. З метою викупу земельної ділянки за даною адресою позивачем було підготовлено та передано на розгляд чергової сесії Турбівської селищної ради клопотання з необхідним пакетом документів про викуп земельної ділянки комерційного призначення. Однак Турбівська селищна рада 6 скликання на черговій 38 сесії своїм рішенням від 24 вересня 2015 року без обґрунтування причин вирішила відмовити ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» в наданні дозволу на викуп вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 12.01.2016 року розгляд справи відкладено на 09.02.2016 року з підстав невиконання відповідачем вимог суду в частині надання доказів.

Ухвалою суду від 09.02.2016 року, за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.02.2016 року.

22.02.2016 року до суду надійшли пояснення відповідача по суті спору, в яких зазначено, що рішення № 694 «Про розгляд заяви директора ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» ОСОБА_4В.» прийнято більшістю голосів, та додано витяг з протоколу 38 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради від 24.09.2015 року (а.с. 68-72).

23.02.2016 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову б/н. від 23.02.2016 року за підписом представника позивача за довіреністю ОСОБА_1, в якій позовні вимоги викладено в наступній редакції: «Визнати недійсним та скасувати рішення № 694 38 сесії 6 скликання Тубрівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 24 вересня 2015 року» (а.с. 78) .

Дослідивши дану заяву, суд приймає її до розгляду, як таку, що подана з дотриманням положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та в межах повноважень, наданих представнику позивача.

В судове засідання 25.02.2016 року зявились представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав, в редакції викладеній в заяві про зміну предмету позову. Представники позивача своїх заперечень проти позову не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням 9 сесії 23 скликання Турбівської селищної ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 09 вересня 1999 року Приватній фірмі «ЛЕКА» було передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,19 га що розташована по вул. Миру в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області (а.с.11).

На підставі вказаного рішення було виготовлено Державний акт на право постійного користування землею серії ВН № 00142, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 (а.с. 12-15).

30 липня 2015 року ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» звернулось до Турбівської селищної ради з клопотанням про винесення на розгляд чергової сесії селищної ради клопотання щодо викупу ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» земельної ділянки комерційного призначення, на якій розміщена нежитлова будівля підприємства, площею 0,19 га за адресою: вул. Миру 107-а, смт. Турбів, що знаходиться у постійному користуванні ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» на підставі Державного акту на право постійного користування серія ВП № 00142. Даним клопотанням надано згоду на укладання договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. В додаток до клопотання додано: копію державного акту; копію виписки з державного реєстру на нерухоме майно; копію рішення про призначення директора ПП «Приватна фірма «ЛЕКА»; копії першої та останньої сторін Статуту підприємства; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; копію паспорта та ідентифікаційного коду (а.с. 18).

Рішенням 38 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради від 24 вересня 2015 року «Про розгляд заяви ПП «Приватна фірма «ЛЕКА» відмовлено в наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,19 га, що розташована за адресою: смт. Турбів, вул. Миру, 107 А (а.с. 70).

Посилаючись на невідповідність спірного рішення положенням ст. 128 Земельного кодексу України позивач просить суд визнати недійсним та скасувати оскаржуване рішення.

Встановивши наведені обставини справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Із приписів наведених норм права вбачається, що право власності на земельну ділянку, на якій розміщені придбані об'єкти нерухомості, переходить у тому разі, якщо земельна ділянка вже знаходилась у власності особи, що здійснила відчуження об'єкта нерухомості.

В протилежному випадку, до нового власника нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою, що жодним чином не обмежує його право придбати земельну ділянку у власність в порядку ст. 127-128 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, зокрема рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12.01.2009 року у справі № 2-19/09, ухвала Липовецького районного суду Вінницької області від 16.04.2009 року у справі № 2-19/09 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником нежитлової будівлі, розташованої по вул. Миру, 107-А в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області (а.с. 19,20,22,76).

Відповідно до приписів статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах у формі аукціону.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності встановлений ст.128 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст.128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 2 ст.128 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3 ст.128 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст.128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Наведений перелік причин відмови є вичерпним.

Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача із заявою про викуп (продаж) земельної ділянки, надавши при цьому усі передбачені ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України документи та не відмовившись від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що дану земельну ділянку заборонено передавати у приватну власність чи проти позивача порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 10 ст. 59 «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відтак, спірне рішення 38 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області № 694 від 24 вересня 2015 року не відповідає вимогам наведених норм матеріального права, оскільки не містить підстав відмови у наданні дозволу на викуп земельної ділянки ПП «Приватна фірма «ЛЕКА», чим порушує гарантоване ст. 82, 128 Земельного кодексу України право позивача придбати у власність земельну ділянку, на якій знаходиться його нерухоме майно, для здійснення підприємницької діяльності

Аналогічна позиція висловлена в Постанові ВГС України від 27.11.2012 року по справі №5024/515/2012.

За таких обставин справи позов слід задовольнити у повному обсязі (з урахуванням заяви б/н. від 23.02.2016 року про зміну позовних вимог) та визнати недійсним та скасувати рішення 38 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області № 694 від 24 вересня 2015 року.

Судовий збір слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до суду.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення 38 сесії 6 скликання Тубрівської селищної ради Липовецького району Вінницької області № 694 від 24 вересня 2015 року.

3. Стягнути з Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (22513, вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326230) на користь Приватного підприємства «Приватна фірма «ЛЕКА» (22513, вул. Миру, 107-А, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24902049) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 березня 2016 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи