Рішення № 56186329, 29.02.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 лютого 2016 р. Справа № 903/1291/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД, м.Ковель

про стягнення 214 640, 71 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 28.04.2015 р.,

від відповідача: Воробєнко Н.В. - представник, дов. № 07/04 від 07.04.2015 р.

За клопотанням представника позивача спір розглянуто відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України з продовженням строку його розгляду.

Суть спору:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД, 214 640, 71 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання по договору купівлі - продажу товару від 30.03.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2014 р. по справі № 903/679/14 відповідно до якого вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 322 767, 98 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу товару б/н від 30.03.2011 р., 29 050, 35 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішення від 07.10.2014 р. у справі № 903/679/14 набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р. у справі № 903/679/14 господарським судом Волинської області видано накази: від 10.07.2015 р. про стягнення з відповідача 3 518, 20 грн. судового збору; від 22.07.2015 р. про стягнення 322 767, 98 грн. заборгованості, 29 050, 35 грн. - 3% річних, 7 036, 39 грн. витрат по оплаті судового збору.

18.08.2015 р. ГУ ДКСУ у Волинській області на рахунок позивача перераховано визначену рішенням суду суму заборгованості в розмірі 358 854, 72 грн.

Позивач, посилаючись на приписи ст.625 ЦК України, роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", вважає про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасне повернення боргу в розмірі 322 767, 98 грн. по договору купівлі-продажу товару від 30.03.2011 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.. № 01-54/13020/15 від 28.12.2015р.) заявлені вимоги не визнає в повному обсязі, позов вважає незаконним та безпідставним, посилаючись на наступне.

На даний час здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014030160000291 від 16.09.2014 р. з приводу вчинення ФОП ОСОБА_1 щодо ТзОВ "Агрофрукт" ЛТД шахрайських дій, а саме, незаконного заволодіння шахрайським способом чужими коштами під приводом організації будівництва та доставки будматеріалів. Крім того, на даний час відбувається судовий розгляд у Рівненському апеляційному господарському суді справи № 903/811/14, в якій, на думку відповідача, ПП "Волиньагропромбуд" прагне безпідставно і незаконно заволодіти коштами ТзОВ "Агрофрукт" у розмірі 539 904, 49 грн.

Представником відповідача на адресу суду подано клопотання від 28.12.2015 р. (вх. № 01-54/13019/15 від 28.12.2015 р.) про відкладення розгляду справи з посиланням на вищезазначений розгляд справи № 903/811/14 у Рівненському апеляційному господарському суді.

З метою забезпечення процесуальних прав сторін та об'єктивності вирішення спору ухвалою суду від 11.01.2016 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2016 р. на 12:00 год. Позивача зобов'язано: виконати вимоги ухвали суду від 16.12.2015 р. - подати чіткий розгорнутий розрахунок нарахувань інфляційних втрат з визначеним періодом нарахувань за прострочення платежу з урахуванням часткової оплати боргу в сумі 27 232, 02 грн.; копію рішення суду у справі № 903/679/14.

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду, поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому судовому процесі, призначеному на цю ж дату на підставі ухвали суду від 25.01.2016 р. строк вирішення спору продовжено до 29.02.2016 р. Розгляд справи відкладено на 29.02.2016 р. на 10.00 год. Позивача зобов'язано: подати чіткий розгорнутий розрахунок нарахувань інфляційних втрат з визначеним періодом нарахувань за прострочення платежу з урахуванням часткової оплати боргу в сумі 27 232, 02 грн.; копію рішення суду у справі № 903/679/14.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача на підставі клопотання № 1 від 29.02.2016 р. (вх.. № 01-54/1695/16) подано суду уточнений розрахунок інфляційних втрат; копію рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2014 р. у справі № 903/679/14; витяг з інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012.

Зазначені документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідачем подано клопотання (вх.. № 01-81/25/16 від 29.02.2016 р.) про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування № 12014030160000291 від 16.09.2014 р. з приводу вчинення ФОП ОСОБА_1 щодо ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД шахрайських дій, за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України та направлення матеріалів справи до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області для повного та всебічного проведення досудового розслідування.

В обґрунтування даного клопотання зазначає, що ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД звернулося до правоохоронних органів з приводу того, що ОСОБА_1, як постачальник матеріалів, та директор ПП «Волиньагропромбуд», який виступав підрядником за договором підряду № 22, що здійснював будівництво адміністративного корпусу з магазином товарів продовольчої групи та організацію придбання і поставки матеріалів для його здійснення, ОСОБА_4, перебуваючи у змові, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужими коштами, шахрайським способом під приводом організації будівництва та доставки будматеріалів, заволоділи коштами Товариства у розмірі 351 818, 33 грн.

Вважає, що вирок суду у справі про вчинення шахрайських дій ФОП ОСОБА_1 щодо заволодіння коштами ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД матиме важливе значення, оскільки будуть встановлені питання, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, вважає, що заявлення даного позову свідчить про продовження вчинення ФОП ОСОБА_5 шахрайських дій із незаконного заволодіння коштами Товариства.

Представник позивача заявлене клопотання вважає безпідставним та необґрунтованим, зазначаючи, що ПП «Волиньагропробуд» не є стороною у даній справі. Крім того, посилаючись на приписи ст.35 ГПК України, заявляє, що тільки вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, приходить до висновку про його відхилення.

При цьому, суд виходить з того, що досудове розслідування № 12014030160000291 від 16.09.2014 р. з приводу вчинення ФОП ОСОБА_1 щодо ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД шахрайських дій, за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України не може бути перешкодою для з'ясування відповідно до статтей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у даній справі, оскільки правовідносини сторін за договором купівлі-продажу від 30.03.2011 р. були предметом судового розгляду господарського суду Волинської області по справі № 903/679/14. Рішення суду з даного спору набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду від 11.06.2015 р.

Водночас, суд звертає увагу, що у разі встановлення факту вчинення ФОП ОСОБА_1 щодо ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД шахрайських дій в кримінальному порядку, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ст.112 ГПК України.

Щодо представленого представником позивача уточненого розрахунку інфляційних втрат представником відповідача заперечень не подано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

30.03.11 між Приватним підприємцем ОСОБА_5 - продавцем і ТОВ "Агрофрукт" ЛТД - покупцем був укладений договір купівлі-продажу.

За умовами цього договору продавець зобов'язався передати товар, а покупець прийняти та оплатити товар після його отримання.

Загальна вартість продажу товару обмежується обсягом за цим договором у сумі 350000 грн.

На виконання умов вказаного договору позивач за накладною №1104 від 30.03.11, підписаною сторонами і скріпленою їх печатками, відвантажив відповідачеві будівельну продукцію на загальну суму 350000 грн. Факт доставки продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД за адресою: смт Маневичі, вул. Луцька, 3, підтверджується також подорожніми листами вантажного автомобіля на доставку будівельних матеріалів.

Відповідач отримав спірну продукцію, проте розрахувався за неї лише частково, сплативши 27232,02 грн. Отже, його борг становить 322767,98 грн.

Позивач направляв відповідачеві претензію про сплату боргу, яка останнім була залишена без задоволення.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами Договору відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали Договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та вимогам статті 203 Цивільного Кодексу України і мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до їх виконання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір недійсним у судовому порядку не визнано, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного сторони суду не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлені договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Зазначений факт встановлено в рішенні господарського суду Волинської області від 07.10.2014 р. у справі № 903/679/14, залишеному без змін постановою ВГСУ від 11.06.2015 р., що відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України має преюдиційне значення і не потребує доказування.

18.08.2015 р. сума заборгованості боржником сплачена, що підтверджено матеріалами справи (виписка з особового рахунку ОСОБА_6 № 26000001375052) та представниками сторін.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

09.11.2015 р. представником позивача на адресу відповідача направлено лист-претензію № 15 про сплату 213 349, 64 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення боргу в розмірі 322 767, 98 грн. по договору купівлі-продажу товару від 30.03.2011 р. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.

Пленум Вищого господарського суду України в п.п. 1.3., 4.1., 5.1. постанови від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що «з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.».

Перевіривши наведений представником позивача у позовній заяві та уточнений розрахунок інфляційних втрат у розмірі 214 640, 71 грн. за період січень-травень 2012 р., 2013р., 2014 р. та січень-червень 2015 р., суд вважає його вірним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 214 640,71 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір згідно ст.49 ГПК України в сумі 3 219, 61 грн. грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 599, 610-612, 625-628 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33 - 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Кутузова, 152, код ЄДРПОУ 31462284) на користь

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 214 640, 71 грн. інфляційний втрат та 3 219,61 грн. судового збору.

Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя Пахолюк В.А.