Ухвала суду № 56186189, 29.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 лютого 2016 року Справа № 904/10116/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської областіна рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016у справі№904/10116/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської областідоПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"простягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 1102, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана 29.01.2016 (відповідно до поштового штемпелю проставленого на конверті) Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області (далі - скаржник) касаційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №904/10116/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Згідно з п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" якщо касаційну скаргу подано, зокрема, на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових рішень у касаційному порядку. В таких випадках Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у справі №904/10116/15 було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України. Також Управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від плати судового збору за подання апеляційної скарги.

Тобто, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у справі №904/10116/15 не переглядалось в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, вказані обставини виключають перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у справі №904/10116/15 в касаційному порядку, що є підставою для відмови у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження вказаного рішення місцевого господарського суду.

До того ж з касаційної скарги вбачається, що скаржник також оскаржує ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 про повернення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №904/10116/15, Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області доказів сплати судового збору не надало, а заявило клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної касаційної скарги.

В обгрунтування вказаного клопотання, Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області зазначає, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла до 01.09.2015 ) Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору, у зв'язку з чим бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №67 кошти на сплату судового збору передбачені не були; як вказує скаржник бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік взагалі не затверджений.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням його від сплати (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє на момент звернення з касаційною скаргою (29.01.2016) Управління Пенсійного фонду України не звільняється від сплати судового збору.

При цьому Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів, яких позбавлено пільг щодо сплати судового збору, само по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №904/10116/15.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області доказів сплати судовий збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №904/10116/15 не додано, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК Укаїни касаційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016, після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ1 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у справі №904/10116/15.

2. Відмовити Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №904/10116/15.

3. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/10116/15 повернути скаржнику без розгляду.

4. Справу №904/10116/15 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере