Ухвала суду № 56185674, 14.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2016 р.

справа П/811/2936/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009401500 від 20.08.2014 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на непідтвердженність реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №286/15-00/31907615 від 11.08.2014 документальної позапланової перевірки ТОВ «Олександрійська зернова компанія» з питань взаємовідносин з ТОВ «Рамбутан» та ТОВ «Лонгкон» в березні 2014 року, проведеної Олександрійською ОДПІ, не підтверджено отримання товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого занижений податок на додану вартість за березень 2014 року на 316961гр.

Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0009401500, яким збільшений податок на додану вартість основний платіж 316961гр, штрафні санкції 158480гр50коп, а всього 475441гр50коп.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Наведеними нормами матеріального права визначені підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції; сплата податку на додану вартість у вартості товарів, робіт, послуг; факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними; використанням придбаних товарів, робіт, послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 9 Згідно з Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Між ТОВ «Олександрійська зернова компанія» та ТОВ «Рамбутан» укладений договір №1003 від 10.05.2014 купівлі-продажу запасних частин і комплектуючих. На підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, акт приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, картки рахунків, платіжні доручення про перерахунок коштів.

Між ТОВ «Олександрійська зернова компанія» та ТОВ «Лонгкон» укладений договір №15-03-14 від 15.03.2014 купівлі-продажу дизельного палива. На підтвердження отримання палива позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картки рахунку, платіжне доручення про перерахунок коштів.

Колегією суддів згідно матеріалів справи встановлено, що придбані дизельне пальне, запасні частини і комплектуючі до транспортних засобів були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується заправними відомостями та заявками на виписку (переміщення) запчастин та матеріалів із складу.

Податкові накладні належним чином оформлені.

З огляду на фактичні обставини справи, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2014 рік вказані податкові накладні.

Натомість податкова інспекція, крім посилань на нікчемність укладених угод, не надала жодного обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Податковим органом не було наведено жодних посилань на норми законодавства України, які відносять правочини між позивачем та контрагентами до категорії нікчемних.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалась недійсність укладених правочинів або здійснення сторонами даних господарських відносин діяльності, що не спрямована на настання реальних правових наслідків.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявні в акті перевірки посилання на нікчемність укладених позивачем правочинів суб’єктивною думкою, яка ґрунтується на припущеннях, посадових осіб, що проводили перевірку платника податків та підписали акт перевірки.

У випадку, якщо податковий орган вбачає в укладеному правочині ознаки нікчемності, у нього наявне право звернутись до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочину, здійсненому, на його думку, з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на його нікчемність.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача, відсутності господарських операцій між платником податків та контрагентами, а висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаних операцій ґрунтуються на припущеннях.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи необґрунтованість та суперечливість посилань Відповідача, що містяться в акті перевірки, ненадання відповідачем беззаперечних доказів щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що податковим органом не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0009401500 від 20.08.2014.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова