Ухвала суду № 56185529, 23.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3622/15

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

23 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_4, Арбітражний керуючий Матущак Віктор Іванович, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому з уточненням позовних вимог просив: визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №24670207 від 30.07.2015 року; визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015 закрито провадження в частині позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 24670207 від 30.07.2015.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання в судове засідання не з'явився.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2009 у справі № 2-5899-09 з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "ВТБ Банк" стягнуто в солідарному порядку заборгованість в сумі 1545149,09 доларів США.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 по справі № 2/164-Б-10 ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Матущака В.І., припинено стягнення з ФОП ОСОБА_3 за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Разом з цим 04.02.2011 ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі № 2-5899/09, виданого 25.11.2010 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. 15.02.2011 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 24670207.

11 лютого 2011 року ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до суду із заявою в якій просив визнати його кредитором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2012 року вказану заяву задоволено.

Відповідно до довідки № 206/716-2 від 20.03.2014 у позивача відсутня заборгованість по кредитним та іншим зобов'язанням перед ПАТ "ВТБ Банк".

При цьому 20.03.2014 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору про відступлення права вимоги № 1 МБ від 04.02.2014 року, відповідно до якого ПАТ "ВТБ Банк" передав ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" право вимоги, а ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" сплатила за відступлення права вимоги ПАТ "ВТБ Банк" ціну договору.

21 березня 2014 року ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" уклала з ОСОБА_4 Договір № 21/03-14 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань ОСОБА_3

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2015 по справі № 686/145/15-ц замінено стягувача ПАТ "ВТБ Банк" його правонаступником ОСОБА_4 у відкритих виконавчих провадженнях на підставі виконавчого листа № 2-5899/09, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 25.11.2010.

Окрім цього 14.04.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив повідомити про те, які виконавчі листи, якого змісту та коли відносно ОСОБА_3 були пред'явлені до виконання ПАТ "ВТБ Банк".

Так, листом № 5.-45/9 від 01.07.2014 відповідач повідомив, що у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження ВП № 24670207 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-5899/09 виданого 25.11.2010 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.

23 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про повернення стягувачу виконавчого листа, на підставі якого відкрите виконавче провадження ВП №24670207.

30 липня 2015 року відповідачем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про стягнення з боржника виконавчого збору, про заміну назви сторони виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 24670207.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, відповідач не надав доказів отримання позивачем вказаної постанови, а тому постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015 прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та підлягає скасуванню

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон № 606-ХІV.

Згідно ст. 1 Закону № 606-ХІV (в редакції чинній на час винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст. 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

В силу ч.1 ст. 34 Закону № 606-ХІV від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 606-ХІV в редакції від 02.10.2012 виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання боржника банкрутом.

Так, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 по справі № 2/164-Б-10 про визнання приватного підприємця ОСОБА_3 банкрутом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 позивача визнано банкрутом.

При цьому арбітражний керуючий Матущак В.І. 15.04.2011 звертався до відповідача з клопотанням про закінчення виконавчого провадження ВП № 24670207 та передачі йому, як ліквідатору, всіх виконавчих документів, що підтверджується квитанцією № 6132 від 15.04.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена у виконавчому провадженні, яке підлягало обов'язковому зупиненню та з 02.10.2012 підлягало закінченню.

Водночас посилання відповідача викладені в апеляційній скарзі, щодо нерозповсюдження законодавства про банкрутство на правовідносини у виконавчому провадженні відносно позивача є необґрунтованими, оскільки з 11.02.2011 відносини між позивачем, ПАТ "ВТБ Банк" та суб'єктами реалізації прав останнього регулювались нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Такі норми встановлювали повний мораторій на здійснення всіх інших процедур задоволення вимог ПАТ "ВТБ Банк", самостійно визначених ним у процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_3, окрім як у процедурі такого банкрутства.

Тобто, виконавче провадження на будь-якій стадії, окрім останньої, підлягало обов'язковому зупиненню у випадку лише порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Окрім цього, відповідно до ч.1, 2 ст.24 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 606-ХІV у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом

Відтак, підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання рішення суду боржником в добровільному порядку.

З матеріалів справи слідує, що в постанові відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 24670207 від 15.02.2011 встановлено семиденний строк з дня отримання постанови для добровільного виконання рішення суду.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем вказаної постанови. Не надано таких доказів відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції.

Таким чином оскільки, відповідач не надав доказів отримання позивачем вказаної постанови, а тому, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015 прийнята з порушенням вимог Закону № 606-ХІV та підлягає скасуванню.

Водночас, сплив строку для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільного не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, яків цьому випадку не вчинялися.

Відповідно до статті 32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Державним виконавцем не було здійснено жодних заходів для примусового виконання рішення суду. Не встановлено і зазначеного судом першої інстанції під час розгляду справи та не надано відповідних доказів на підтвердження цього факту відповідачем.

Зазначена правова позиція зі спірного питання була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Разом з тим варто зазначити, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2009 року виконано позивачем добровільно в узгоджений з стягувачем спосіб та без порушень встановленого державним виконавцем строку, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 березня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.