Постанова № 56185227, 24.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1543/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.,

судді - Борзаниці С.В., Ковальової Т.І.,

за участі секретаря - Ларіної П.Є.

позивача - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

представник відповідача 1, 2,3,4 - Горбенка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Національної поліції в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - відповідач 1), ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - відповідач 2), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 3) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в Лисичанському МВ ГУМВС України в Луганській області на посаді дільничного інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанському МВ ГУМВС України в Луганській області. В червні 2014 року звільнено з посади. Звільнення відбулось під час контролювання м.Лисичанськ Луганської області, так званими утворюваннями ЛНР, усно повідомили про те, що позивача звільнено коли владу в м.Лисичанську контролювали ці утворювання. Після того, як контроль над м.Лисичанськом Луганської області почала здійснювати офіційна влада України, позивач звернувся до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області за наданням інформації про підстави звільнення, але йому відмовили у видачі будь яких письмових наказів та пояснили усно, що його нібито знову поновлено на роботі, а потім нібито повторно звільнено. Накази про звільнення не отримав, зазначив що неодноразово звертався з цього приводу до керівництва Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області, при чому, керівництво Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області обіцяло поновити позивача на роботі в добровільному порядку та видати накази про його звільнення. На підставі викладеного позивач просив суд: визнати протиправними дії Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області щодо винесення наказу про звільнення; визнати протиправним та скасувати наказ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області щодо винесення наказу про звільнення; поновити на посаді дільничного інспектору міліції Лисичанському МВ ГУМВС України в Луганській області; стягнути з Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В подальшому позивач уточнював позовні вимоги від 01.12.2015, 17.12.2015 та від 24.02.2015. В остаточному позові позивач просив суд визнати протиправними дії міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та, щодо винесення наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року №1642 о/с та від 21.08.2014 року №926, наказів Головного Управління МВС України в Луганській області, від 11 липня 2014 року № 1263, від 15 липня 2014 року № 198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року №1642 щ/с та від 21.08.2014 року №926, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнати протиправним та скасувати накази ГУМВС України у Луганській області від 11 липня 2014 року №1263, від 15 липня 2014 року №198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції або на іншій посаді рівнозначній за обсягом функціональних обов'язків та повноважень з 11 липня 2014 року та звільнити зі служби в запас за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації). Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з дати звільнення із зазначених підстав інших осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Луганській області з дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в запас за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, призначити на посаді, рівнозначній тій, що обіймав під час проходження служби в міліції, з присвоєнням відповідного звання поліції - лейтенант поліції. Стягнути з Ліквідаційної комісії Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 11 липня 2014 року по момент винесення рішення (постанови) по справі в сумі 75 556 гривень. Допустити негайне виконання постанови суду, в частині поновлення на роботі (службі) та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць (а.с.81-82; а.с.102; а.с.242).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідачів 1,2,3,4 щодо заявлених позовних вимог заперечував (а.с.169-171). Зазначив, що на підставі рапорту позивача від 01.05.2014 року був виданий наказ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області від 16.05.2014 №73 о/с про надання позивачу відпустки з 07.05.2014 по 06.06.2014. Відповідно до рапорту позивача останній зазначив, що відпустку буде проводити за адресою: м.Лисичанськ, кв.Перемоги,1/53. 10.06.2014 року на ім'я т.в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області Алексєєва О.Л. про те, що 10.06.2014 року на службу не вийшов лейтенант міліції ОСОБА_1 З метою з'ясування причин не виходу на службу 10.06.2014 т.в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області Алексєєвим О.Л. була проведена перевірка за місцем мешкання ОСОБА_1 була проведена бесіда по мобільному телефону, під час якої останній пояснив, що він на службу виходити не буде, у зв'язку із переїздом до Російської Федерації де він знайшов роботу. З метою з'ясування причин не виходу на службу 10.06.2014 т.в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області Алексєєвим О.Л. була проведена перевірка за місцем мешкання позивача за адресою: АДРЕСА_1, в ході якої двері ніхто не відчинив. Про проведення бесіди з сусідами було встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своєю родиною виїхав в невідомому напрямку. 16.06.2014 наказом Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області №352 було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу позивача. Під час службового розслідування позивачу за його місцем мешкання направлялись листи з метою виклику його до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області для надання пояснень, однак позивач до міського відділу не прибув. Згідно з листом Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради (№1309 від 19.06.2014) ОСОБА_1 з 10.06.2014 року на стаціонарне лікування до ЦМЛ ім.Титова не поступав, за медичною допомогою за місцем мешкання не звертався. Відповідно до інформації з відомчої підсистеми «Аркан-МВС» встановлено, що позивач 25.05.2014 перетнув кордон та вибув до Російської Федерації через пункт пропуску Просяне в'їхав на територію України. Таким чином, позивач перебував за кордоном рік. На підставі викладеного, був встановлений факт безпідставної відсутності позивача на службі, про що було затверджено відповідний висновок від 27.06.2014. 21.07.2014 був виданий наказ ГУМВСУ №1263 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ГУМВСУ було видано наказ від 15.07.2014 №198 о/с, згідно якого позивача звільнено з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС. У серпні місяці 2014 року робочими групами МВС України були проведенні службові розслідування відносно співробітників ГУМВС у Луганській області. За результатами яких було прийнято рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності деяких співробітників ГУМВСУ в тому числі ОСОБА_1 На підставі чого МВС України видані накази від 21.08.2014 №926 та №1642 о/с. У зв'язку з чим наказом ГУМВС від 24.09.2014 №295 о/с було відмінено пункт наказу ГУМВСУ від 15.07.2014 №198 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС вважається звільненим з 24.09.2014 на підставі наказів МВС України. Відповідно до довідки Лисичанського МВ від 10.02.2016 №45/26053 Лисичанський МВГУМВС України в Луганській області в період окупації м.Лисичанська виконував основні завдання та функції покладені на міліцію. Вказане також підтверджується наказами за підписом начальника ГУМВСУ від 21.05.2014 №578 та від 11.07.2014 №604 про покладення виконання обов'язків начальника Лисичанський МВГУМВСУ. Також відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 №730 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС, утворюється юридична особа публічного права Головне управління Національної поліції в Луганській області, в свою чергу юридична особа публічного права ГУМВСУ - ліквідується.

На виконання вимог вищезазначеної постанови, наказом МВС України від 30.10.2015 №1325 (зі змінами від 24.11.2015 №1503) було затверджено голову ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області в свою чергу наказом ГУМВСУ від 04.11.2015 №2765 (зі змінами від 25.11.2015 №2795 було затверджено персональний склад ліквідаційної комісії ГУМВСУ та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних-осіб підприємців були внесені відомості щодо початку ліквідаційної комісії. 07.11.2015 було проведено Державну реєстрацію Головного управління Національної поліції в Луганській області. ГУНП в Луганській області не є правонаступником ГУМВС у Луганській області.

На підставі викладеного, представник відповідачів просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ухвали суду від 17.12.2015 замінено первинних відповідачів - Лисичанський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області - належним відповідачем - ліквідаційна комісія Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (а.с.105).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 залучено по справі у якості другого відповідача - Міністерство внутрішніх справ України (а.с.106).

За клопотанням представника позивача 05 лютого 2016 року судом були опитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що разом з ОСОБА_1 працювали в Лисичанському МВ УМВСУ в Луганській області. Коли почалось захоплення м.Лисичанська в середині травня 2014 року скликали особовий склад працівників Лисичанського МВ УМВСУ в Луганській області про складання присяги сепаратиським угрупуванням. Начальник цих угрупувань почав тиснути на ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на складання присяги, однак вони відмовились. Не бажаючи приймати присягу виїхав у Запорізьку область разом з родиною та повернувся 28 липня 2014 року після того як м.Лисичанськ почала контролювати Українська влада. У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до матері ОСОБА_1, яка повідомила шо її син виїхав з сім'єю до Російської Федерації. Приблизно в вересні 2014 року ОСОБА_1 повернувся з Російської Федерації про що відомо з телефонної розмови з ОСОБА_1. Приблизно у вересні 2014 року побачив ОСОБА_1 у м. Лисичанську.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з ОСОБА_1 знайомі як сусіди. В травні 2014 року почалось захоплення м. Лисичанська терористичними угрупуваннями, з пояснень мами ОСОБА_1 їй стало відомо, що її сину погрожували, якщо він не прийме присягу сепаратиським угрупуванням, то з його сім'єю розправляться. В перше зустріла ОСОБА_1 в серпні 2014 року.

За клопотанням представника позивача 19 лютого 2016 року судом був опитаний свідок ОСОБА_7 який пояснив, що на початку серпня 2014 року випадково на базарі зустрів ОСОБА_1, який йому повідомив що його звільнено і він бажає поновитися на роботі. Як співробітника характеризує ОСОБА_1 позитивно, свою справу позивач знав та неодноразово звертався до ОСОБА_1 за допомогою.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, пояснення свідків, суд приходить до висновку про те, що зазначені у Висновку службового розслідування факти не можуть служити підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанському МВ ГУМВС України в Луганській області. В органах внутрішніх справ з 2010 року.

На підставі рапорту позивача від 01.05.2014 виданий наказ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області від 16.05.2014 №73 о/с про надання позивачу відпустки з 07.05.2014 по 06.06.2014. Відповідно до рапорту позивача зазначено, що відпустку буде проводити за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.173).

Наказом МВС України №352 від 16.06.2014 призначено проведення службового розслідування за фактом невиходу на службу з 10.06.2014 лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанському МВ ГУМВСУ (а.с.29).

21.08.2014 Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. затверджено Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Лисичанського, Рубіжанського, Сєвєродонецького МВ та УКР ГУМВС України в Луганській області. (а.с.196-204).

Наказом МВС України №1642 о/с від 21.08.2014 ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.214) на підставі наказу МВСУ України від 21.08.2014 №926 (а.с.208-213). Під час службового розслідування на адресу позивача АДРЕСА_1 направлялись листи з метою виклику до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області для надання пояснень (а.с.37-39).

27.06.2014 затверджено висновок службової перевірки за фактом невиходу на службу лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області (а.с.54-55).

Наказом ГУМВС України в Луганській області № 1263 від 11.07.2014 за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у тривалому невиході на службу без поважних причин, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.56-57).

Наказом ГУМВС України в Луганській області від 15.07.2014 №198 о/с, ОСОБА_1 звільнено з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни) (а.с.58).

21 серпня 2014 року робочими групами МВС України були проведенні службові розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Лисичанського, Рубіжанського, Сєвєродонецького МВ та УКР ГУМВС України у Луганській області (а.с.196-204).

На підставі вищезазначена висновку розслідування, МВС України видані накази від 21.08.2014 №926 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Лисичанського, Рубіжанського, Сєвєродонецького МВ та УКР ГУМВС України у Луганській області (а.с.208-213).

Відповідно до наказу МВС України від 21.08.2014 №1642 о/с, ОСОБА_1 звільнено з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни) (а.с.214).

Наказом ГУМВС від 24.09.2014 №295 о/с було відмінено пункт наказу ГУМВСУ від 15.07.2014 №198 о/с в частині звільнення за п.64 «є» (за порушення дисципліни) лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області - звільнити з органів внутрішніх справ у запас ЗС (з постановленням на військовий облік) за п.64 «є» (за порушення дисципліни) лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області (а.с.59).

При розгляді справи по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Таким чином, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

Накази повинні відповідати таким умовам: 1) виходити від начальника як провідника державної волі, а отже, відповідати чинному законодавству; 2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління і видаватись з дотриманням встановленої законом форми. Виконавець може висловити свої зауваження до виконання, але при залишенні наказу в силі він повинен його виконувати під загрозою юридичних санкцій.

Встановлені спеціальні вимоги, що висуваються до наказів в системі органів внутрішніх справ України, в тому числі вимога конкретності, яка полягає в чіткому, ясному формулюванні цілей та завдань, шляхів і засобів їх досягнення. Наказ повинен бути сформульований однозначно, щоб було зрозуміло хто є виконавцем наказу, хто є його організатором, в які строки необхідно його виконати. Отже, чим конкретнішим є наказ, тим більші гарантії його успішного, чіткого та повного виконання. Крім того, встановлена вимога адресності, яка полягає в тому, що кожен наказ повинен бути призначеним чітко до одного чи кількох виконавців.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

У відповідності до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Як зазначалося вище, за приписами частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року №541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (пункти 3.1 Інструкції).

Згідно пунктів 5.2-5.4 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Як зазначалося вище, згідно положень статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ слугували матеріали службового розслідування, якими встановлено факт невиходу на службу з 10.06.2014 дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області лейтенанта міліції ОСОБА_1

У Висновку службового розслідування від 21 серпня 2014 року зазначено, що згідно звернення на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) колегії МВС України від 04.07.2014 до особового складу органів та підрозділів Донеччини та Луганщини, усіх працівників органів та підрозділів внутрішніх справи ГУМВС України в Луганській області було зобов'язано прибути до м.Сватово Луганської області для подальшого проходження служби. У зв'язку із чим до органів та підрозділів ГУМВС було направлено службову телеграму від 20.08.2014 №6/2-17 щодо необхідності прибуття особового складу до м.Сєвєродонецька Луганської області для реєстрації та подальшого проходження служби. До органів та підрозділів ГУМВС направлено службову телеграму від 27.09.2014 №ВДЗ/2354, в якій особовому складу УМВС було вказано на необхідність прибуття за місцем тимчасової дислокації ГУМВС у м.Сєвєродонецьк до 03.10.2014. До органів МВС України надходили інформації про випадки безпідставного невиходу працівників без поважних причин, в тому числі із зазначенням дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області, лейтенанта міліції ОСОБА_1, які не побажали до нових місць дислокації та відсутності без поважних причин, грубо порушуючи вимог статті 65 Конституції України, ч.3, ст.3, ч.1 ст.5, ст.10 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись ст.ст.1,2,5,7,8,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУМВС, звільнити з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. З метою встановлення причин відсутності на службі вказаним особам запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС України в Луганській області будь-які пояснення не надійшли. (а.с.196-204).

Крім того, судом встановлено, що на підставі рапорту позивача від 01.05.2014 року виданий наказ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області від 16.05.2014 №73 о/с про надання позивачу відпустки з 07.05.2014 по 06.06.2014. Відповідно до рапорту позивача зазначено, що відпустку буде проводити за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.173).

Під час судового засідання та з матеріалів справи встановлено, що під час проведення вищевказаного службового розслідування позивачу направлялись листи з метою виклику його до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області для надання письмових пояснень, щодо невиходу на службу. (а.с.37; а.с.38; а.с.39).

З довідки від 02.02.2016 № 45/26050, вбачається, що під час підготовки матеріалів на звільнення з ОВС України у Луганській області ОСОБА_1 була допущена на думку відповідача механічна помилка під час зазначення фактичної адреси місця мешкання останнього та замість адреси АДРЕСА_2 була зазначена адреса АДРЕСА_1 (а.с.134). Однак, підставою для звільнення позивача є належне повідомлення його про підготовку матеріалів для його звільнення. Посилання відповідача на механічну описку в адресі позивача судом не приймаються до уваги, оскільки в подальшому відповідач ніяким чином не вжив заходів для належного повідомлення позивача про підготовку матеріалів для його звільнення, та такими діями грубо порушили право позивача бути обізнаним про наявність підстав для його звільнення.

При цьому, в ході розгляду справи не було достовірно встановлено: хто та яким чином з керівництва ГУ МВС України в Луганській області і коли надавав позивачу усний наказ прибути до м. Лисичанськ для подальшого проходження служби в міліції Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області, невиконання якого стало підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Також посилання відповідача на те, що відповідно до інформації з відомчої підсистеми «Аркан-МВС» ОСОБА_1 25.02.2014 перетнув кордон та вибув до Російської Федерації через пункт пропуск Ізварине, в свою чергу 20.06.2015 через пункт пропуску Просяне в'їхав на територію України (а.с.136-137), як доказ відсутності ОСОБА_1 на території України судом не приймається до уваги, оскільки вказана інформація містить у собі лише відомості про в'їзд ОСОБА_1 20.06.2015 на територію України та не містить у собі будь-яких даних щодо перетинання кордону України до Російської Федерації ОСОБА_1 Таким чином зазначена інформація неповна та вибіркова, а тому не може бути належним доказом відсутності ОСОБА_1 з 25.02.2014 на території України. Крім того свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили знаходження ОСОБА_1 у м. Лисичанську на початку серпня, вересня 2014 року, тобто на час проведення службового розслідування.

Крім того, суд вважає, що призначене відповідачем 1 службове розслідування за вказаним фактом проведено формально із значними порушеннями, оскільки воно було призначено відносно великої кількості осіб, у тому числі і позивача, та проведено за один день. У позивача не було відібрано письмових пояснень. ОСОБА_1 своєчасно не був ознайомлений з висновками.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачам 1 не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, ставлення позивача до виконання службових обов'язків.

Таким чином, суд вважає що до позивача, у разі встановлення в ході належного проведення службового розслідування факту дисциплінарного проступку, повинно бути застосовано один із видів дисциплінарного стягнення відповідно до статті Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України із врахуванням того, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що викладені у Висновку службового розслідування від 21 серпня 2014 року факти щодо можливого порушення позивачем дисципліни, а саме: невихід на службу не можуть бути достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідачами 1, 2 всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів на підтвердження наведених у Висновку службового розслідування фактів вчинення позивачем вказаного дисциплінарного проступку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваних наказів про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції Лисичанського МВ ГУМВС в Луганській області, то колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги щодо винесення наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року №1642 о/с та від 21.08.2014 року №926, наказів Головного Управління МВС України в Луганській області, від 11 липня 2014 року № 1263, від 15 липня 2014 року № 198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року №1642 щ/с та від 21.08.2014 року №926, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнати протиправним та скасувати накази ГУМВС України у Луганській області від 11 липня 2014 року №1263, від 15 липня 2014 року №198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В абзаці 3 п.17 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" від 06.03.2008 №2 роз'яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму цього ж суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 роз'яснено, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акту та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

У зв'язку з цим вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідачів та наказів, скасування наказів про звільнення, поновлення її на попередній посаді є законним та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 24 вересня 2014 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на її користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З урахуванням довідки про доходи позивача, видана Лисичанським МВ ГУМВС у Луганській області №45/25976 від 06.11.2015, листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 -2015 рік", постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати, сума стягнення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 75556,00 грн., яка підлягає стягненню з ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

Крім того відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Під час судового засідання позивач підтвердив бажання проходити службу у лавах Національної поліції у Луганській області на той же посаді та зазначив, що він пройшов відповідне тестування, однак йому було відмовлено, оскільки позивача було звільнено з Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області за негативними наслідками.

На підставі зазначеного суд вважає для всебічного та повного захисту прав позивача вийти за межи позовних вимог та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Луганській області прийняти рішення щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до органів поліції як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог пунктів 9,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції - п.12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін щодо попередження про можливе звільнення слід рахувати з 7.08.2015 р. та протягом 3-х місяців з моменту набрання чинності відповідних положень Закону № 580-VIІІ, особа могла виявити бажання працювати у поліції.

З аналізу наведеного видно, що передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, визначеному п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, тобто протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних наказів, діяли всупереч вимогами чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Національної поліції в Луганській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року № 1642 о/с та від 21.08.2014 року № 926 в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 11 липня 2014 року № 1263, від 15 липня 2014 року № 198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295 о/с в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93193, АДРЕСА_3) на службі в органах міліції на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області з 24.09.2014 року.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93193, АДРЕСА_3) грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 24.09.2014 року по 24.02.2015 в розмірі 75 556 гривень.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області видати наказ про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до органів Національної поліції України.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Луганській області прийняти рішення щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до органів поліції як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог пунктів 9,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні іншої частини уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 26 лютого 2016 року.

Головуючий суддя І.В. ТихоновСуддя Суддя С.В. Борзаниця Т.І. Ковальова