Рішення № 56184447, 01.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11025/15-ц

Провадження № 2/750/269/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Карапута Л.В.,

за участю секретаря Руденок В.О.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

06 листопада 2015 року позивач звернулася до суду із позовом та просила встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 з 2007 року та до часу відкриття спаждщини 24 серпня 2014 року, але не менше 5 років.

Позивач обгрунтувала свій позов тим, що з 2007 року проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2. 24 серпня 2014 року ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина. Встановлення даного факту позивачу потрібно для оформлення права на спадщину.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовну заяву та наполягала на її задоволенні.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с. 6).

Згідно особового рахунку на квартиру АДРЕСА_3 у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_1 та ОСОБА_8, яка являється матір»ю позивачки. ОСОБА_8 померла 28.01.2003 року.

Згідно домової книги (а.с. 9, 10) ОСОБА_5 був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.07.1997 року.

Відповідно до договору дарування від 07.10.1996 року (а.с. 8) ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_5 2/9 частини жилого будинку, що знаходиться в місті Чернігові по вулиці Воровського, 42 і розташований на земельній ділянці розміром 996 кв.м.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 15.09.1999 року виданого ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів від 16 серпня 1999 року №222 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0111 га.

Одночасно на державному акті на право приватної власності на землю мається запис, що по даному документу продано 0,0086 га, згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2005 року №383 ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_11

В судовому засіданні ОСОБА_1 показала суду, що спочатку вона проживала у бабусі, а потім на вул. Бєлова. ЇЇ батько ОСОБА_5 проживав разом з нею до дня смерті та сплачував комунальні платежі за АДРЕСА_4. Будинок по вул. Вороського був в непридатному для проживання становищі.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер 24 серпня 2014 року (а.с. 5).

Згідно наданої інформації Першою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою від 18.12.2015 року, вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_5 не заводилась.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше як пять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше як пять років до часу відкриття спадщини, судом необхідно враховувати правила частини 2 ст. 3 СК України проте, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що була сусідкою ОСОБА_1, яка проживала зі своїм батьком з 2007 року та до дня його смерті.

Свідок ОСОБА_7 дала свідчення суду проте, що є сусідкою та подругою ОСОБА_1 З 2007 року ОСОБА_1 проживала зі своїм батьком в квартирі АДРЕСА_3. ОСОБА_5 помер в лікарні.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачка звернулася до суду з позовною вимогою про встановлення факту постійного проживання разом з батьком ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 з 2007 року і до дня смерті 24 серпня 2014 року, але не менше 5 років, проте одночасно посилалася на ст.ст. 256-259 ЦПК України, що регулюють розгляд заяв в окремому провадженні.

Статтею 4 ЦПК України, визначені способи захисту, які застосовуються судом, зокрема здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_5 та не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини, що свідчить про відсутність письмової відмови нотаріуса та відсутність заведеної спадкової справи, тому суд не знаходить підстави для задоволення позову про встановлення факту постійного проживання разом з батьком ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 з 2007 року і до дня смерті 24 серпня 2014 року, але не менше 5 років, оскільки є спадкоємицею першої черги та при подачі позовної заяви до суду керувалася нормами закону, що регулюють розгляд заяв в окремому провадженні та жодним чином задоволення позову у спосіб заявлений позивачем не відновить жодних її прав, так як суд не вбачає їх порушення враховуючи, що позивач є спадкоємицею першої черги.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208 209, 292, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.В. Карапута