Ухвала суду № 56183502, 29.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №592/10958/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.Номер провадження 22-ц/788/385/16 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 26

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

29 лютого 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Рибалки В. Г. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_3 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому доводить, що позивач, відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, не належить до осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, оскільки є повнолітньою особою та не проживала разом з ОСОБА_4

Вказує, що товариство повністю виконало покладені на нього чинним законодавством обов'язки, при укладенні договору проінформувало ОСОБА_4 про шкідливі умови праці, забезпечило засобами індивідуального захисту, здійснювало значні доплати, надало соціальні гарантії, застрахувало ОСОБА_4, а тому виходячи з вимог ст.1167 ЦК України, відсутні підстави для покладення на товариство обов'язку компенсувати моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що товариством було порушено право ОСОБА_4 на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило його смерть, внаслідок якої позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку з втратою рідної людини, на відшкодування якої визначена сума у 30000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до пунктів 1, 4 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненню професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

За умови коли виробнича травма мала місце до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв'язку з виробничою травмою, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 з яким до дня його смерті проживала у квартирі АДРЕСА_1

З 06 березня 1967 року по 17 липня 2001 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений був у зв'язку виходом на пенсію по інвалідності.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) №202 від 18 червня 1996 року ОСОБА_4 було встановлено такі професійні захворюванні: Силікоз І ст., пиловий бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І ст. ЛНІ-ІІ ст.

Відповідно до витягу з протоколу засідання ЛКК поліклініки СМКЛ №5 від 19 лютого 2007 року №32 батьку позивача був встановлений діагноз: Хронічний обструктивний бронхіт (пилової етіології) ІІІ ст. Вторинна бронхіальна астма, тяжкий перебіг, гормонозалежна, стадія нестійкої ремісії. Пневмосклероз. Емфізема легень ІІ ст. ЛН ст. Хронічне легеневе серце. ЛСНІ ст. (захворювання професійне).

Згідно акту огляду фтизіатричної МСЕК від 13 серпня 2008 року про результати визначення відсотку втрати професійної працездатності, ступінь втрати професійної працездатності склала 70%, встановлено другу групу інвалідності та необхідність медикаментозного та санаторного лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідно до довідки про причину смерті №55 від ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер від хронічної легенево-серцевої недостатності ІІІ ст., декомпенсації, хронічна обструктивна хвороба легенів.

28 березня 2012 року Сумською обласною медико-соціальною експертною комісією встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з його з професійним захворюванням, отриманим за час роботи у відповідача.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що позивач зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю свого батька; втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивач позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки батька у подальшому своєму житті; відновити попередній стан життя позивача не можливо, відтак враховуючи засади розумності й справедливості визначено грошовий еквівалент у сумі 30000 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Посилання апеляційної скарги на ч.1 ст.6 СК України як підставу для відмови у задоволенні позову, з огляду на досягнення позивачем повноліття, не ґрунтується на законі, оскільки зазначена норма права має інше правове наповнення й не регулює спірних правовідносин.

Права та обов'язки батьків та дітей ґрунтуються на їх походженні, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 СК України.

Факт кровного споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 грудня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -