Постанова № 56183499, 29.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №584/1189/15-п Головуючий у суді 1-ї інстанції - Данік Я. І.Номер провадження 33/788/23/16 Суддя-доповідач Макаровець А. М. Категорія 204-1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року суддя Апеляційного суду Сумської області Макаровець А. М. ,з участю ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року, за якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., громадянина України, не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді районного суду, 11 листопада 2015 року о 16 год. 35 хв. на напрямку Малушине (Україна) - Дронівка (Російська Федерація) в районі інформаційного покажчика 1386 на відстані 100 м від державного кордону України, був виявлений ОСОБА_3, який перетнув державний кордон з території Російської Федерації на територію України на транспортному засобі поза встановленими пунктами пропуску та без дозволу відповідних органів влади, таким чином порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП. Крім того, ОСОБА_3 вимогу прикордонного наряду зупинитися проігнорував та продовжив рух і о 16 год. 50 хв. на відстані 8 км від державного кордону був затриманий прикордонним нарядом, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з постановою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову судді районного суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованих адміністративних правопорушень.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що:

- прийшовши до висновку про наявність в його діях ознак інкримінованих правопорушень, суд в постанові послався виключно на пояснення працівників прикордонної служби, які є суперечливими і сумнівними, а саме: свідок ОСОБА_4 зазначив, що нібито о 16. год. 15 хв. 11 листопада 2015 року йому повідомили місцеві мешканці, що було ймовірне переміщення товару з боку Росії на територію України, потім він каже, що о 15 год. 30 хв. виявили сліди шин легкового автомобіля на в'їзд в Україну, а о 16 год. 35 хв. в 100 метрах від кордону було виявлено його автомобіль, якій їхав від кордону і суд встановив, що перетин кордону з боку РФ був о 16 год. 15 хв., а о 16 год. 30 хв. зафіксовано візуально перетин кордону з боку РФ - сліди шин на в'їзд в Україну, а о 16 год. 35 хв. побачили його в 100 метрах від кордону., що є нелогічним;

- огляд кордону проводився 12 листопада 2015 року, на інший день, від зазначених вище подій, тобто, хтось інший міг порушити державний кордон за сутки;

- суд не обгрунтував, яким чином в його діях є ознаки правопорушення по ч.1 ст. 185-10 КУпАП, а лише вказав, що він не реагував на неодноразові вимоги зупинитися, в той час як жоден прикордонник не пояснив які вимоги вони робили стосовно нього, щоб він зупинився, оскільки світових приладів на машинах не було, гучномовець вони не застосовували, а зупинився він через те, що вони бампером свого автомобіля вдарили в бік автомобіль, за кермом якого він перебував;

- зазначає, що в той день він їхав за братом, знайшов велику кількість пороху, який взяв собі, потім, шукаючи брата побачив два автомобіля з чоловіками в камуфляжі, розвернувся і поїхав, потім вже в кілометрах шести від того місця, де він побачив невідомих людей в камуфляжах, його стали переслідувати автомобілі, він був дуже наляканий, тому і тікав;

- вказує, що немає жодного документально підтвердженого доказу, що його хтось бачив, коли він нібито перетинав кордон оскільки допитані свідки казали, що не бачили, як він перетинав кордон.

Перевіривши матеріали вказаної адміністративної справи, дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.245 КУпАП завданнями в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч.1 ст.185-10 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Розглядаючи справу, суддя районного суду вірно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушень, передбачених .1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Факт скоєння вказаних правопорушень за обставин, викладених в постанові судді, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення від 11 листопада 2015 року (а.с.2,17), протоколами про адміністративне затримання (а.с.3,18), протоколом огляду, огляду речей та вилучення речей і документів (а.с.19), схемою виявлення правопорушника (а.с.12), фото таблицями (а.с.29,43-45), рапортами працівників прикордонної служби (а.с.4-7, 20-23).

Крім того, під час розгляду даної адміністративної справи судом були допитані свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8

Так, свідок ОСОБА_5 під час розгляду справи в суді першої інстанції дав показання про те, що будучи начальником відділу прикордонної служби «Нова Слобода», близько 16 год. 15 хв. 11 листопада 2015 року він отримав інформацію про можливе порушення державного кордону і о 16 год. 20 хв. у складі групи реагування разом з майором ОСОБА_7 на автомобілі «УАЗ», д/н 08-55ю4 вирушив у напрямку Дронівки (РФ). Близько 16 год. 35 хв. на відстані 100 метрів від кордону вони виявили автомобіль НОМЕР_1, який рухався від кордону у тил ділянки відповідальності. На неодноразові вимоги зупинитись автомобіль не реагував, лише збільшив швидкість руху, у зв'язку з чим він прийняв рішення про переслідування та зупинку зазначеного автомобіля. На відстані 8 км від кордону о 16 год. 50 хв. автомобіль було зупинено, встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_3, та під час огляду транспортного засобу виявлено 8 коробок, у яких були пластикові ємкості з порохом для зброї. Інших автомобілів у вказаному районі в зазначений час виявлено не було.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтвердив зазначені показання та пояснив, що зі сторони ОСОБА_3 можливо було зрозуміти, що вони є представниками прикордонної служби, оскільки на них була військова форма, на автомобілях військові номери. Крім того, ОСОБА_3 міг зрозуміти, що його наздоганяють та намагаються зупинити, оскільки вони подавали сигнали, кричали, махали руками, виїжджали на поле і їхали паралельно з автомобілем ОСОБА_3, однак він тільки збільшував швидкість. Зупинити його вдалося лише за допомогою двох автомобілів. Також зазначив, що брат ОСОБА_3 - ОСОБА_6 був допитаний 11.11.2015 року, а в його поясненнях дата 03.11.2015 року написана помилково.

Свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції дав показання про те, що він є дільничним інспектором відділу прикордонної служби «Нова Слобода». 11 листопада 2015 року о 16 год. 15 хв. від місцевих мешканців отримав інформацію про можливе переміщення через державний кордон товарів народного споживання на напрямку Дронівка (РФ) Малушино (Україна). О 16 год. 20 хв., отримавши вказівку старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби «Нова Слобода» ОСОБА_9, вирушив на вказаний напрямок і близько 16 год. 30 хв. у районі інформаційного покажчика №1386 виявив ознаки порушення кордону на в'їзд сліди шин легкового автомобіля.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 повністю підтвердив зазначені показання та пояснив, що 11 листопада 2015 року коли вони зупиняли брата ОСОБА_3 - ОСОБА_6, то він їхав на мопеді.

Покази вищезазначених свідків узгоджуються з показами, які були надані свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і не містять суперечностей, про які вказує в апеляційній скарзі ОСОБА_3

Крім того, судом першої інстанції були досліджені пояснення брата ОСОБА_3 - ОСОБА_6, які хоча і були помилково датовані 03 листопада 2015 року, проте з них вбачається, що в той день близько 14 год. ОСОБА_3 йому зателефонував і попрохав проїхати від с. Сваркове до с. Шалигіне та далі по полях, що ведуть до державного кордону, з метою виявлення місць несення служби прикордонних нарядів, що він і зробив, а близько 15 год. 20 хв. зателефонував і повідомив, що по шляху нікого не зустрів, а через 15 хв. його зупинили прикордонники та перевірили документи, після чого він направився у бік державного кордону і вже о 16 год. 30 хв. його знову зупинили прикордонники і він залишився біля них.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснив, що його прикордонники опитували лише один раз і це було саме 11.11.2015 року. Поряд з цим, ОСОБА_6 зазначив, що ті пояснення він написав під тиском прикордонників, однак з приводу застосування відносно нього неправомірних дій до правоохоронних органів він не звертався. Також пояснив, що в той день він їздив дививсь сліди звірів неподалік поля, у нього зламався мопед і він попросив брата - ОСОБА_3 приїхати і забрати його на автомобілі. Однак, коли його зупинили прикордонники, то він їхав на мопеді, оскільки мопед знову запрацював, коли охолонув мотор.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що визнаючи його винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, суд послався лише на показання свідків - працівників прикордонної служби, суд вважає необґрунтованими, оскільки до таких висновків суд першої інстанції прийшов з урахуванням всіх доказів добутих по справі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

З урахуванням показань свідка ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції про те, що на час затримання брата ОСОБА_3 - ОСОБА_6, останній їхав на мопеді, що не заперечував у судовому засіданні і сам ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції критично відноситься до показань ОСОБА_6 про те, що він випадково опинився неподалік кордону і у зв'язку з поломкою мопеда викликав брата на автомобілі, і вважає їх такими, що дані з метою уникнення його брата ОСОБА_3 відповідальності передбаченої законом.

За вищезазначених обставин, факт поломки мопеда нічим не підтверджується і викликає сумнів у правдивості показань ОСОБА_6, які є нелогічним, при наявності того, що обоє братів опинились неподалік кордону, в той час як у ОСОБА_3 в салоні автомобіля було 8 картонних ящиків пороху, придбання яких, а також переміщення і зберігання без спеціального дозволу заборонено і сам ОСОБА_3 намагався втекти. А при наявності ознак перетину державного кордону, що вбачаються з показань свідків, наданих фотознімків та акту спільного огляду дільниці державного кордону, при тому, що візуально відбиток протектора шин узгоджується з малюнком протектора шин транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 (а.с. 41-45), то у суду апеляційної інстанції не викликає сумнівів факт вчинення ОСОБА_3, за обставин зазначених у протоколі, адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

При цьому, той факт, що огляд кордону проводився 12 листопада 2015 року, на інший день, від зазначених вище подій, то зазначені обставини жодним чином не спростовують причетність ОСОБА_3 до вчинення вказаного правопорушення. Так само як і не спростовує його причетність той факт, що сліди були на в'їзд в Україну, адже зазначені обставини взагалі не виключають можливості виїзду з України в іншому місці.

З урахуванням вищезазначених обставин, у суду апеляційної інстанції також не викликає сумніву факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

Так, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що жоден прикордонник не пояснив які вимоги вони робили стосовно нього, щоб він зупинився, повністю спростовуються вищезазначеними показаннями свідка ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції, про те, що за вказаних обставин можливо було зрозуміти, що вони є представниками прикордонної служби, оскільки на них була військова форма, на автомобілях військові номери. Крім того, ОСОБА_3 міг зрозуміти, що його наздоганяють та намагаються зупинити, оскільки вони подавали сигнали, кричали, махали руками, виїжджали на поле і їхали паралельно з автомобілем ОСОБА_3, однак він тільки збільшував швидкість.

При винесенні Рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Тому, враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги наявність ознак перетину кордону, наявність спільних узгоджених дій братів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо переміщення в районі державного кордону, справність мопеду ОСОБА_6 на час його зупинення, наявність в салоні автомобіля 8 картонних ящиків пороху, придбання яких, а також переміщення і зберігання без спеціального дозволу заборонено, намагання ОСОБА_3 втекти від представників прикордонної служби, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, рішення суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1, ч.1 ст. 185-10 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для його скасування та відповідно відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1, ч.1 ст. 185-10 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіМакаровець А. М.

.