Рішення № 56182920, 23.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1976/16

Головуючий у першій інстанції:

Ільченко Н. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Процик М.В., Гірняк Л.А.,

при секретарі - Решетник М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

26.06.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді директора Одеського навчально-виховного комплексу «Надія» «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради Одеської області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

У позовній заяві посилалася на те, що 17.06.2015 року була незаконно звільнена за однократне порушення трудових обов'язків за п.1ст.41 КЗпП України, яке виразилося у ненаданні інформації за запитом Департаменту освіти та науки, хоча порушень трудової дисципліни не допускала, звільнення відбулося під час її тимчасової непрацездатності. Після звільнення відповідач видав наказ від 25.11.2015 року №315-К «Про внесення змін до наказу департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 17.06.2015 №99-К «Про звільнення ОСОБА_3.», яким намагався змінити правові підстави звільнення, тому також просила визнати його неправомірним та скасувати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано накази Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 17.06.2015 року №99-К «Про звільнення ОСОБА_3.» та від 25.11.2015 року №315-К «Про внесення змін до наказу департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 17.06.2015 №99-К «Про звільнення ОСОБА_3.».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Одеського навчального виховного комплексу «Надія» «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради Одеської області.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за вимушеного прогулу у розмірі 23949 грн. 31 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати, моральну шкоду в сумі 25000 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Одеського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради Одеської області, та в частині стягнення з Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах розміру середнього заробітку за один місяць у розмірі 5481 грн. 33 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Додатковим рішенням від 23.12.2015 року вирішено питання щодо судових витрат.

У апеляційній скарзі Департамент освіти та науки Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі контракту від 23.06.2014 року ОСОБА_3 працювала на посаді директора Одеського навчально-виховного комплексу «Надія» «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради Одеської області, контракт укладений на строк до 01.07.2019 року.

08.06.2015 року до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради звернулися батьки учнів ОНВК «Надія» із заявами про те, що уроки англійської мови в 4-х класах школи замість ОСОБА_3 та заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_4, які є викладачами у цих класах за навантаженням, проводяться іншим вчителем, та просили перевірити ці обставини.

Для перевірки відомостей, повідомлених батьками учнів, та надання з цього приводу пояснень 15.06.2015 року директор Департаменту освіти та науки Одеської міської ради о 17 годині 30 хвилин запросила до Департаменту директора НВК «Надія» ОСОБА_3, заступника директора з навчальної виховної роботи цього закладу ОСОБА_5, вчителів, які викладають англійську мову у 4-х класах та класних керівників 4-х класів цього закладу, про що 15.06.2015 року о 13 год. 55 хв. заступником начальника відділу загальної середньої освіти та виховної роботи Департаменту освіти та науки Одеської міської ради ОСОБА_6 була передана телефонограма до НВК «Надія», яку прийняла секретар НВК «Надія» ОСОБА_7

Факт передачі телефонограми о 13 годині 55 хвилин підтверджується журналом телефонограм, не заперечується сторонами.

Проте станом на 18 год. 15 хв. 15.06.2015 р. вищевказані працівники НВК «Надія» не з'явилися, інформацію не надали, про що посадовими особами Департаменту був складений акт (а.с.217,т.1).

16.06.2015 року наказом №261 директора Департаменту освіти та науки Одеської міської ради було створено комісію з розгляду звернень батьків учнів Одеського НВК «Надія», яка до 23.06.2015 року повинна була перевірити обставини, викладені в зверненнях батьків учнів, а директор Одеського НВК «Надія» ОСОБА_3 була зобов'язана забезпечити належні умови її роботи (а.с.218,т.1).

16.06.2015 року члени комісії з метою перевірки відвідали навчальний заклад, проте директор НВК «Надія» ОСОБА_3 відмовилася надати будь-які пояснення та документи (а.с.219,т.1).

17.06.2015 року наказом №99-К Департаменту освіти та науки Одеської міської ради ОСОБА_3 звільнена з посади директора за п.1ст.41 КЗпП України за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором (п.2.5), через ненадання інформації про діяльність навчального закладу за вимогою Департаменту освіти та науки Одеської міської ради.

З 17.06.2015 року по 25.09.2015 року ОСОБА_3 перебувала на лікарняному (а.с.105-106,т.1).

Копія наказу про звільнення, трудова книжка не були отримані ОСОБА_3, хоча листи про необхідність отримання таких направлялися на її адресу (а.с.225,226,227), трудова книжка залишилася в Департаменті, а відповідні накази направлялися поштою (а.с.228,т.1).

25.11.2015 року директором Департаменту освіти та науки Одеської міської ради наказом №315-К було внесено зміни до наказу від 17.06.2015 №99-К «Про звільнення ОСОБА_3.», резолютивну частину було викладено наступним чином: «Звільнити ОСОБА_3 з посади директора ОНВК «Надія» за вчинення грубого порушення трудових обов'язків, покладених на неї строковим трудовим договором від 23.06.2014 року (п.2.5), яке виразилося у ненаданні інформації про діяльність навчального закладу за вимогою Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, - п.8ст.36 КЗпП України (а.с.3,т.2). При цьому внесення змін було обумовлено виправленням опечатки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки було незаконним, інформація на запит відповідача була надана, тому є підстави для поновлення її на роботі.

Проте повністю погодитися із такими висновками суду не можна, рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Пунктом 2.5 контракту, укладеного 23.06.2014 року між Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (наймачем) та ОСОБА_3 (керівником) передбачено, що на вимогу наймача керівник негайно надає будь-яку інформацію стосовно діяльності навчального закладу, і невиконання обов'язків, передбачених контрактом, є підставою для його розірвання (п.5.3).

Встановлено судом, не спростовано ОСОБА_3, що 08 червня 2015 року до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради звернулися батьки учнів НВК «Надія» із заявами про перевірку фактичного проведення уроків англійської мови в 4-х класах директором ОСОБА_3 та заступником директора з навчально-виховної роботи цього закладу ОСОБА_4, стверджуючи, що замість зазначених осіб уроки проводяться іншими вчителями.

Відтак, вимоги Департаменту про надання інформації були обумовлені зверненням батьків та не виходили за межі повноважень, і до обов'язку ОСОБА_3 входило негайно надати інформацію, виходячи із вимог контракту.

Доводи позивачки про те, що звернення батьків носили замовний характер на суть виниклих відносин не впливають, оскільки мотив звернення не звільняє від обов'язку надати інформацію. Крім того, якщо викладені у зверненні факти не відповідають дійсності, то оцінка їх об'єктивності може бути надана лише після отримання інформації та документів на її підтвердження.

Всупереч вимогам ст.ст.60,214 ЦПК України суд першої інстанції лише на підставі тверджень ОСОБА_3, без посилання на жодні докази, без надання оцінки письмовим доказам у вигляді актів комісії, на які посилався відповідач, зазначив, що позивач стверджує, що відповідна інформація була нею надана одразу після ознайомлення із скаргами батьків і відповідач Департамент освіти та науки не спростував цю інформацію.

Разом із тим, належні та допустимі докази надання інформації ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, переклав тягар доказування на сторону, яка не повинна була спростовувати не підтверджені доказами заперечення іншої сторони, та на підставі належних та допустимих доказів не встановив, чи мав місце факт надання інформації, що має істотне значення для вирішення справи.

Крім того, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України, яке на виниклі правовідносини не розповсюджується, чим порушив норми матеріального права.

Зважаючи на викладене, на підставі п.п.2,3,4ч.1ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Вбачається з матеріалів справи, що про необхідність надання інформації у відповідь на скарги батьків учнів було доведено до відома ОСОБА_3, а передбачений контрактом обов'язок надати інформацію на вимогу наймача щодо роботи закладу негайно виключав можливість зволікань із її наданням.

На підтвердження того, що зміст вимоги про надання інформації був зрозумілий ОСОБА_3 свідчать її пояснення, які покладено в основу рішення суду першої інстанції, а також інші письмові докази, зокрема, позовна заява, в якій вона посилається на безпідставність тверджень батьків (а.с.4,т.1), факт звернення «з приводу зловживань у ході перевірок за наклепницькими зверненнями батьків» до начальника ГУМВС України в Одеській області 17.06.2015 року (а.с.10,т.1).

З цих підстав пояснення представників ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що вона не знала про що треба повідомити Департамент до уваги не приймаються.

Факт виклику для надання пояснень 15.06.2015 року до директора Департаменту освіти та науки Одеської міської ради із вчителями викладачами англійської мови, із журналами класів для перевірки скарг батьків не заперечувався, і встановленим є те, що ОСОБА_3 та інші запрошені вчителі не з'явилися, журнали на спростування викладеного у скаргах не надали. При цьому доводи представників позивачки про те, що це було неможливо за браком часу, перебування в різних закладах і неможливістю зібратися всім одночасно, не пояснюють того, що заважало надати інформацію на наступний день або в подальшому.

Актом комісії, створеної для з'ясування обставин перевірки звернень батьків учнів підтверджено, що 16.06.2015 року ОСОБА_3 відмовилася надати інформацію та пояснення з приводу звернення, при цьому відомості, викладені в акті від 16.06.2015 року, не спростовані, і факт її участі у подіях під час роботи комісії 16.06.2015 року не заперечувався.

За наявності таких письмових доказів і їх не спростування, встановленим слід вважати факт відмови ОСОБА_3 від надання інформації вже 16.06.2015 року, за відсутності об'єктивних перешкод її надання.

Надаючи оцінку відмові ОСОБА_3 надати інформацію з огляду на значення витребуваної інформації, колегія суддів виходить з наступного.

Зміст звернення батьків стосується роботи навчального закладу, і контрактом визначений безумовний обов'язок надати інформацію щодо роботи навчального закладу негайно.

Фактично наданням відповіді у передбачений спосіб із відповідним документальним підтвердженням ОСОБА_3 повинна була спростувати скарги батьків на неправомірні дії щодо викладання уроків англійської мови замість неї іншим вчителем, адже працівник не має право отримувати заробітну плату за роботу, яку він не виконує, і до обов'язків директора закладу входить контроль за відповідністю відомостей обліку роботи фактичним обставинам виконання її певним працівником.

ОСОБА_3 є педагогічним працівником, здійснювала процес виховання дітей, перебувала на посаді керівника навчального закладу, відтак надання відповіді на спростування негативної інформації мало суспільне значення, адже заявами батьки учнів піддавали сумніву репутацію як директора закладу та вчителя англійської мови, а також в цілому навчального закладу, в якому, на їх думку, відбувалися неправомірні дії.

У таких обставинах відмова надати інформацію була ігноруванням законних вимог батьків, наймача, та перешкодою для з'ясування питання, яке мало суспільний інтерес, та впливало на репутацію навчального закладу.

Доводи про те, що ст.63 Конституції України надавала право не надавати пояснення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки запитувана інформація стосувалася роботи навчального закладу і процесу виконання трудових обов'язків працівниками закладу.

Загальновідомо, що питання роботи комісії і виїзду її до НВК «Надія» за скаргами батьків висвітлювалося у засобах масової інформації.

З огляду на такі обставини та умови контракту про обов'язок негайно надати інформацію, незалежно від того, наскільки звернення батьків носили об'єктивний характер, а дії керівництва Департаменту освіти та науки Одеської міської ради неупереджений характер, відмова надати інформацію мала ознаки грубого порушення покладеного на неї контрактом обов'язку, тим більш, що об'єктивних перешкод для її надання не встановлено.

Не приймаються до уваги доводи представників позивачки про те, що Департамент освіти та науки Одеської міської ради не був належним суб'єктом у отриманні інформації, оскільки перший заступник директора Департаменту підписав контракт від імені юридичної особи, а тому у цих правовідносинах виступав лише її представником.

Оскільки вимога надати інформацію щодо діяльності навчального закладу є обов'язком працівника, невиконання обов'язку могло бути підставою для звільнення, то відносини сторін могли бути припиненими з підстав, передбачених контрактом за п.8ст.36 КЗпП України, що відповідало б вимогам закону та ґрунтувалося на фактичних обставинах.

Разом із тим, Департамент освіти та науки Одеської міської ради звільнив позивачку з підстав п.1ст.41 КЗпП України, та допустив порушення порядку звільнення, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст.40 КЗпП України з ініціативи власника звільнив позивачку під час тимчасової непрацездатності.

Зважаючи на викладене, звільнення з підстав п.1ст.41 КЗпП України не може вважатися законним.

Крім того, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу від 25.11.2015 року №315-К, яким були внесені зміни до наказу про звільнення від 17.06.2015 року, з огляду на таке.

Наказ від 25.11.2015 року №315-К «Про звільнення ОСОБА_3.», хоча і мотивований виправленням допущеної опечатки, однак з очевидністю свідчить про виправлення помилки у правовій кваліфікації звільнення, а тому його мотивування не відповідає змісту.

Не можна погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що Департамент освіти не мав права на внесення змін до наказу, оскільки заборона про це випливає з Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2006 року у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) стосовно того, що ограни місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки між сторонами виникли трудові правовідносини і Департамент освіти та науки Одеської міської ради не реалізує повноваження органу місцевого самоврядування в розумінні викладеного рішення.

Законом не передбачено заборону на внесення змін до раніше виданих наказів, проте при виниклих обставинах наказ не можна вважати законним, оскільки він звужує обсяг прав працівника, передбачених трудовим законодавством.

Наказ про внесення змін був виданий 25.11.2015 року, тобто під час триваючого протягом 5 місяців спору з приводу звільнення ОСОБА_3, і неправильна правова кваліфікація підстав звільнення за п.1ст.41 КЗпП України, виходячи із норм трудового права, надавала позивачці сподівання на отримання сатисфакції у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, що відповідає принципу законного очікування.

Матеріали справи також свідчать про те, що про внесені зміни до наказу ОСОБА_3 повідомлена у передбачений спосіб не була, про його існування дізналася в судовому засіданні (а.с.4,Т.2), що вимагало збільшення позовних вимог через необхідність його оскарження (а.с.8-10,т.1).

Враховуючи викладене, а також те, що наказ про внесення змін по суті не був виправленням опечатки, тому він не може вважатися законним.

Таким чином, зважаючи на відсутність підстав для поновлення позивачки на роботі, оскільки факт невиконання умов контракту встановлений, але звільнення з підстав п.1ст.41 КЗпП України визнано незаконним, тому зміні підлягає формулювання причин звільнення на звільнення з підстав, передбачених контрактом, а саме через невиконання п.2.5 контракту щодо обов'язку негайно надати інформацію на запит наймача.

Відповідно до ч.3ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає діючому законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

За довідкою про середню заробітну плату (а.с.96,т.1) середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 180,07 грн., час вимушеного прогулу - 180 днів, тому стягненню на користь позивачки підлягають 32412 гривень середнього заробітку без врахування податків та обов'язкових платежів (180,07х180=32412).

Оскільки встановлений факт порушення порядку звільнення за п.1ст.41 КЗпП України, і формулювання причин звільнення впливало на працевлаштування, оскільки є нереабілітуючою підставою звільнення, для відновлення прав позивачка вимушена була звернутися до суду, витрачати час та зусилля для відновлення становища, частковому задоволенню підлягають вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади директора Одеського навчально-виховного комплексу «Надія» «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради за п.1 ст.41 КЗпП України, визнати незаконним наказ Департаменту освіти та науки Одеської міської ради №315-К від 25.11.2015 року «Про внесення змін до наказу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 17.06.2015 року №99-К.»

Змінити дату та формулювання причин звільнення ОСОБА_3, вважати ОСОБА_3 звільненою з посади директора Одеського навчально-виховного комплексу «Надія» «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний заклад №275» Одеської міської ради з підстав, передбачених контрактом (невиконання умов п.2.5 контракту) за п.8 ст.36 КЗпП України з 23.02.2016 року.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32412 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., в решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: