Ухвала суду № 56182781, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2014/16

Головуючий у першій інстанції

Семенюк Л. А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, заінтересовані особи Баштанівська сільська рада Татарбунарського району, відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування реєстрації державного акту та визнання недійсним розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області №418/А-2003 від 04.11.2003 року в частині відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, заінтересовані особи Баштанівська сільська рада Татарбунарського району, відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування реєстрації державного акту та визнання недійсним розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області №418/А-2003 від 04.11.2003 року в частині відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3, посилаючись на те, що на підставі рішення Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №100-ХХIII від 18 грудня 2001 року позивачці була передана у приватну власність земельна ділянка площею 5,19 га, розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 25.07.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1593.

У 2005 році у вказаний акт були внесені зміни та включена земельна ділянка площею 4,44 га на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.12.2004 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Татарбунарської державної адміністрації про визнання права власності на земельний пай, яким за нею визнано право на земельну частку (пай), площею 4,85 умовних кадастрових гектар, що залишилась після смерті ОСОБА_4

Посилаючись на рішення сесії Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №100-ХХIII від 18 грудня 2001 року та довідку сільради, видану на основі вказаного рішення, ОСОБА_2 стверджує, що спадкодавцю ОСОБА_4 виділена в натурі земельна частка (пай) на масиві №22, ділянка №18, однак, після внесення змін до її Державного акту, вона дізналась, що відповідачка ОСОБА_3 незаконно користується належною їй земельною ділянкою, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитку у зв'язку з надбанням майна без достатнього правового обґрунтування.

Рішенням Татарбунарського районного суду від 17.04.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитку у зв'язку з надбанням майна без достатнього правового обґрунтування, позивачці було відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з недостатнім правовим обґрунтуванням, оскільки судом було встановлено, що відповідачці була виділена земельна ділянка за №1 на масиві №22, тоді як вона прийняла у спадок ділянку №18 на цьому ж масиві.

Також позивачка зазначила, що ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті батька на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.04.2002 року по справі за позовом ОСОБА_3 до СПК ім.. Тура, Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права на земельний пай.

Однак, з рішення сесії Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №100-ХХIII від 18 грудня 2001 року вбачається, що у списку громадян, яким були виділені земельні ділянки на масиві №22 на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району немає жодної особи з ім'ям ОСОБА_3, як по-батькові відповідачку, тому вважає, що законних підстав для виділення останній земельної ділянки на вказаному масиві, не має.

Разом з тим, з копії отриманої нею технічної документації із землеустрою на ім'я відповідачки, а саме з копії експлікації земель, вбачається, що земельна ділянка відповідачки знаходиться на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району на масиві №22, ділянка №18, а не №1. При цьому, звертає увагу суду на те, що у вказаній експлікації земель, прізвища всіх громадян, яким передані у власність земельні ділянки на масиві №22, записані друкованим шрифтом, тоді як власник ділянки №18 записаний від руки - ОСОБА_3, що, на її думку, свідчить про те, що особи, які виготовляли технічну документацію із землеустрою останній, навмисно внесли зміни у експлікацію, замінивши ім'я ОСОБА_4 на ім'я відповідачки.

На підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.04.2002 року та розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області №167/А-98 від 23.07.1998 року, відповідачці Татарбунарською районною державною адміністрацією 26 червня 2002 року був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, площею 4,85 умовних кадастрових гектар, на підставі якого за розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації №418/А-2003 від 04.11.2003 року, останній був виданий Державний акт на право приватної власності на землю від 10 березня 2004 року, серії НОМЕР_2, площею 4,44 гектара. Посилаючись на плани зовнішніх меж земельних ділянок, які визначені в обох Державних актах, із яких вбачається, що сусідні землевласники ідентичні, позивачка вважає доведеним факт того, що в обох Державних актах, тобто її та відповідачки, зазначена одна і та ж земельна ділянка.

Позивачка вважає, що оскільки були порушені її майнові права, вона просила суд скасувати рішення (розпорядження), на підставі якого відповідачці був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, визнати його недійсним скасувати його реєстрацію.

В судовому засіданні позивачка, а також її представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав.

Представник Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області позовні вимоги не визнав.

Представник заінтересованої особи Баштанівської сільської ради Татарбунарського району просив суд постановити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Представник відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, заінтересовані особи Баштанівська сільська рада Татарбунарського району, відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування реєстрації державного акту та визнання недійсним розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області №418/А-2003 від 04.11.2003 року в частині відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а також, що судом порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що на підставі рішення Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №100-ХХ111 від 18 грудня 2001 року, відповідно до списку громадян, членів СВК ім. Тура, яким виділені в натурі земельні частки (паї) з метою виготовлення державних актів на право приватної власності на землю позивачці була передана у приватну власність земельна ділянка площею 5,19 га, яка розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 25.07.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на пРаво приватної власності на землю за №1593, в який були внесені зміни в 2005 році та додатково включена земельна ділянка площею 4,44 га на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.12.2004 року, яким за позивачкою визнано право на земельну частку (пай), площею 4,85 умовних кадастрових гектар, що залишилась після смерті ОСОБА_4, про що наявний запис на звороті Державного акту позивачки щодо внесених змін у межах і розмірах земельної ділянки, однак із зазначеною площею не 4,85 Умовних кадастрових гектар, а 4,44 гектара.

Згідно рішення сесії Баштанівської сільської ради Татарбунарського району від 18.12.2001 року № 100-ХХІІІ, наданої Баштанівською сільською радою, ОСОБА_4 була виділена в натурі земельна частка (пай) масив №22 ділянка 18.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області за №15-1526-99.13-487/15-15 від 16.11.2015 року, встановлено, що другий примірник Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 (з відміткою «Архівний») у відділі відсутній. Зазначений державний акт

на право приватної власності був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за №4593 на площу 5,19 га. До даного державного акту були внесені зміни на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.12.2004 року, а саме, додана земельна ділянка площею 4,44 га, однак відповідна документація із землеустрою на земельну ділянку актів площею 4,44 га ОСОБА_6 у відділі відсутня.

Згідно довідки Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 26.11.2015 року, в сільраді відсутній архівний екземпляр Державного акту на право приватної власності на землю розміром 5,19 га на ім'я ОСОБА_2 та відсутній запис про внесення змін до земельно-кадастрової документації.

Також судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_3 правомірно отриманий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 10.03.2004 року, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,44 га, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.04.2002 року, відповідно до якого за ОСОБА_3 визнано право на земельний пай розміром 4,85 умовних кадастрових гектар.

Також судом встановлено, що на замовлення 2-х осіб: позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ТОВ «Вектор» було виготовлено в 2003 році технічну документацію із землеустрою по передачі земельних часток (паїв) в натурі вказаним 2-м громадянам та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю по перенесенню меж земельної ділянки в натуру /на місцевість/ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3, каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, належна останній земельна ділянка має площу 4,44 га, опис меж, схема земельної ділянки в натурі /на місцевості/ повністю відповідають опису меж та схемі в державному акті на право власності на землю на ім'я ОСОБА_3, обмежень у використанні земельної ділянки не встановлено, що вбачається також з погодження районного відділу земельних ресурсів.

Відповідно до довідки, виданої селянським (фермерським) господарством «Вікторія» за №372 від 27.10.2015 року, ОСОБА_3 здає в оренду СФГ «Вікторія» земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Баштанівської сільської ради масив №22, загальним розміром 4,44 га. Ділянка знаходиться в оренді з 2008 року по теперішній час. За цей період було виплачено орендну плату та сплачено податки.

Відомості щодо оспорюваної земельної ділянки ОСОБА_3, на відміну від земельної ділянки ОСОБА_2, докресленої в її Державному акті, внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер НОМЕР_4, що вбачається із копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а 01.07.2015 року вказана земельна ділянка зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування реєстрації державного акту та визнання недійсним розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області №418/А-2003 від 04.11.2003 року в частині відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами ОСОБА_3 та Татарбунарською РДА права та інтереси ОСОБА_2 порушені не були, оскільки за її Державним актом на право приватної власності на землю (із внесеними змінами), неможливо ідентифікувати докреслену їй в 2005 році спірну земельну ділянку через відсутність технічної документації із землеустрою чи іншої інформації щодо місцезнаходження її, просторових координат та кадастрового номеру тощо, виходячи з засад Закону України «Про землеустрій».

Також позивачкою не були надані докази того, що їй органом виконавчої влади була відведена земельна ділянка у розмірі 4,44 га на підставі відповідного розпорядження райдержадміністрації в установленому законом порядку, а також не були надані докази стосовно закріплення спірної земельної ділянки №18 на масиві №22 в межах Баштанівської сільської ради Татарбунарського району за нею чи за її спадкодавицею.

Крім того судом при дослідженні додатку до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки позивачки від 11 серпня 2005 року, встановлено, що в ньому відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки, з прив'язкою до масиву та номеру ділянки на ньому, хоча в самому акті від 11.08.2005 року встановлення в натурі меж земельної ділянки зазначено, що позивачці ОСОБА_2 передана на підставі вищезазначеного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.12.2004 року, у приватну власність земельна ділянка №18, розташована на масиві №22 розміром 4,44 га із закріпленням межі ділянки в натурі межовими знаками.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд приймаючи рішення, не повно з'ясував дійсні обставини справи, а саме те, що земельна ділянка на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району не могла бути виділена ОСОБА_3 на законних підстав, оскільки її батька в списках на отримання земельної ділянки на масиві №22 не було, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що ОСОБА_3 отримала Державний акт на право приватної власності на землю 10.03.2004 року взамін сертифікату, виданого їй згідно рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.04.2002 року, яким за нею визнано право на земельний пай розміром 4,85 умовних кадастрових гектар. На підставі вказаного сертифікату, ОСОБА_3 уклала договір оренди земельного паю, а згодом - земельної ділянки з ПП «Юг-Агротек», а з 2008 року по теперішній час з СФГ «Вікторія», які з того часу орендують належний їй земельний пай, а після виготовлення Державного акту земельну ділянку, на законних підставах, сплачуючи належний податок за землю. При цьому, Державний акт на право приватної власності на землю відповідачка отримала на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації №418/2003 від 04.11.2003 року, яким, в тому числі ї їй, була затверджена технічна документація по передачі земельної частки (паю) в натурі на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району з передачею вказаної земельної ділянки у приватну власність та видачею Державного акту на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва