Рішення № 56182486, 23.02.2016, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/80/15-ц

Номер провадження: 2/511/7/16

23 лютого 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванова О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кирилової І.В.

представника відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання договорів поруки припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 року позивач звернувся до суду з позовом який в подальшому неодноразово уточнював, а потім збільшив позовні вимоги якими просив суд ухвалити рішення та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь ТОВ «Кей-Колект» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 11246746000 у розмірі, що становить 62057,21доларів США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, загальну суму за кредитним договором № 11379541000 у розмірі, що становить - 92474,54 доларів США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом НБУ на день ухвалення рішення, а також стягнути судові витрати, а саме сплату судового збору у розмірі 3 654.00грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.11.2007 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11246746000 та 01.08.2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11379541000. Відповідно до умов Кредитних договорів банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 47 950,00 доларів США та 64 600,00 доларів США, який в свою чергу зобовязався в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитними договорами та Додатками №1 до них графіком погашення кредиту. Зобовязання за кредитним договором забезпечено договором поруки № 155904 від 06.11.2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та договором поруки №221427 від 01.08.2008 року, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитними договорами. Відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання за вказаними договорами належним чином не виконав.

11.06.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» відповідно до Договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобовязаннями відповідача по кредитному договору. На виконання умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства для позасудового врегулювання відносин, які склалися в звязку з невиконанням зобовязань по Кредитному договору відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви зазначена вимога виконана не була. На теперішній час боргові зобов`язання відповідачами також не виконані.

В жовтні 2015 року позивачем були збільшені позовні вимоги, згідно яких вважають, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель як відповідач повинен нести відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками по відношенню до ТОВ «Кей-Колект». Згідно остаточної заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить задовольнити його позов, стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11379541000 в сумі 92474,54 доларів США та заборгованість за кредитним договором № 11246746000 в сумі 62057,21 доларів США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим НБУ України на день ухвалення рішення, судові солідарно судові витрати (т. 2 а.с. 60-63).

В липні 2015 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, заперечуючи проти позову та уточнених позовних вимогах, звернувся до суду з зустрічним позовом згідно якого просив суд визнати припиненими договори поруки № 155904 від 06.11.2007 року та № 221427 від 01.08.2008р., які укладені між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «КейКолект» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 200-204 ).

В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що із Договору поруки № 155904 від 06.11.2007 року та Договору поруки № 221427 від 01.08.2008 року укладеними між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, вбачається, що в жодному з них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобовязань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строку припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України. Вважає, що у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Вказував, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги саме до нього, відступлення АІКБ "УкрСиббанк" права вимоги заборгованості з ОСОБА_2 за кредитними договорами на користь ТОВ «Кей-Колект», сума розрахунку є безпідставно та не обгрунтованою, будь-яких документів на її підтвердження суду не надано, відсутній період за який вона розрахована та всі наявні докази по справі є неналежними та недопустимими, оскільки вони містять тільки печатки позивача. Вважає, що позивач у своєму позові, про відомості щодо сплати ОСОБА_2 розміру заборгованості умовчує і детальні розрахунки заборгованості за кредитними договорами до суду не надав, тому, розмір заборгованості за кредитними договорами позивачем не доведений та такий що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, у звязку з чим у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Крім того, представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 були надані суду письмові пояснення, згідно яких він вважає, що 03.08.2012 року, вперше направивши божнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення обох кредитів в повному обсязі, діючи при цьому через свого уповноваженого представника ТОВ «Агенція комплексного захисту «ОСОБА_4 М», ТОВ «Кей-Колект» безумовно змінило день настання строку виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11246746000 від 06.11.2007 року з 06.11.2028р. на 03.08.2012 року та день настання строку виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11379541000 від 01.08.2008 року з 01.08.2018 року на 03.08.2012 року. За таких обставин у ТОВ «Кей-колект» виникло право предявити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобовязання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 03.08.2012 року, протягом наступних шести місяців. Однак таку вимогу до поручителя ОСОБА_5 ТОВ «Кей-Колект» предявив лише 14.01.2015 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку.

Ухвалою суду від 02 липня 2015 року вказані позови були обєднані в одне провадження. (т. 1 а.с 216-217).

Представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, пояснив, що між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 були укладені кредитні договори: № 11246746000 від 06.11.2007 року та кредитний договір №11379541000 від 01.08.2008 року. З метою забезпечення виконання зобовязання за кредитними договорами ОСОБА_3В уклала з ПАТ «Укрсиббанк» договори поруки № 155904 від 06.11.2007 року та № 221427 від 01.08.2008 року. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свої зобовязання перед банком не виконали, тому у них утворилась заборгованість за кредитними договорами, а саме: за кредитним договором № 11246746000 від 06.11.2007року 62057,21 доларів США, за кредитним договором №11379541000 від 01.08.2008 року 92474,54 доларів США. Вказував, що про зміну кредитора на фактора повинен був відповідачів сповістити Банк, а не вони. Заперечував факт надсилання відповідачу листа-вимоги 03.08.2012р. із зазначенням питання щодо необхідності дострокового повернення кредиту, оскільки не уповноважувало ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «ОСОБА_4 М» на вказані дії. Зазначав, що оскільки кредит був наданий у іноземній валюті, тому вони отримали право на стягнення з відповідачів саме у доларах США. Щодо зустрічної позовної заяви заперечував, вважав її необґрунтованою, просив відмовити у її задоволенні, оскільки у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за первісним позовом та позивача ОСОБА_3 за зустрічним позовом в судовому засіданні вважав, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами № 11379541000 від 01.08.2008 року та № 11246746000 від 06.11.2007 року позивачем не доведений, крім того з 11.06.2012 року через ненадання боржнику ОСОБА_2 доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні, розпочалась і тривала прострочка кредитора ТОВ «Кей Колект», яка надала боржнику ОСОБА_2 право не виконувати свій обовязок новому кредиторові з 11.06.2012 року, звязку з чим у задоволенні первісного позову має бути відмовлено у повному обсязі. Вказував, що всі наявні докази не можуть бути визнані судом належними та допустимими, оскільки вони є односторонніми документами, не містять будь-яких підписів та печаток ПАТ «УкрСиббанк», відсутні акти та додатки до договору факторингу; а розрахунок зроблений без-будь якого обгрунтування та посилання на первинні документи. Щодо зустрічної позовної заяви то просив її задовольнити у повному обсязі, оскільки порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. 03.08.2012 року, вперше направивши боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення обох кредитів в повному обсязі, ТОВ «Кей Колект» безумовно змінило день настання строку виконання Договору про надання спожитого кредиту №11246746000 від 06.11.2007 року, з «06 листопада 2028 року» на «03 серпня 2012 року», та день настання строку виконання Договору про надання споживчого кредиту № № 11379541000 від 01.08.2008 року, з «01 серпня 2018 року» на «03 серпня 2012 року». Отже у разі зміни кредитором строку виконання основного зобовязання передбачений шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати, а в даному випадку з 03 серпня 2012 року. Після звернення позивача до суду 14.01.2015 року, цей строк позивачем пропущений.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення сторін, суд, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Кей - Колект» задоволенню не підлягають, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані положеннями Цивільного Кодексу України щодо кредитного договору, договору факторингу та поручительства.

Судом встановлено, що 06.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11379541000, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 64600,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався його повернути до 01.08.2018 року згідно з графіком погашення кредиту в повному обсязі та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,50 % річних. Повертати суму кредиту та сплачувати проценти, згідно умов договору, ОСОБА_2 зобов'язався шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1025,00 доларів США (т.1 а.с.7-15).

Додатковою угодою №1 від 01.08.2008 року були внесені зміни в Договір, яким доданий до Договору Додаток 2 - «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», Додаток 3 ОСОБА_6, в новій редакції викладені п.1.3.5., доповнений п.5.2 та п. 7.2.(т.1 а.с.17-29).

Додатковою угодою б/н від 29.05.2009 року було змінено розмір ануїтетного платежу за Договором: у період з 01 червня 2009 року по 30 листопада без зазначення року у розмірі нарахованих процентів; у період з 01 грудня 2009 року до кінця терміну дії Договору у розмірі 1055,00 доларів США, якщо інший розмір ануїтетного платежу не буде встановлений згідно умов Договору.(т.1 а.с.30).

Для забезпечення виконання зобов'язань 01.08.2008 року був укладений договір поруки № 221427 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, яким вона як поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту. Термін виконання основного зобовязання 01.08.2023 року.(т. 1 а.с.31-36).

Крім того, 06.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено другий договір про надання споживчого кредиту №11246746000, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 47 950,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався його повернути до 06.11.2028 року згідно з графіком погашення кредиту в повному обсязі та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,4 % річних. Повертати суму кредиту та сплачувати проценти, згідно умов договору, ОСОБА_2 зобов'язався шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 540 доларів США (т.1 а.с.61-68).

Додатковою угодою №1 від 05.11.2007 року були внесені зміни в Договір, яким доданий до Договору Додаток 2 - «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», Додаток 3 ОСОБА_6, розділ 4 доповнений новим пунктом 4.12, доповнений п. 10.2 , п.10.13.(т.1 а.с.70-80).

Для забезпечення виконання зобов'язань 01.08.2008 року був укладений договір поруки № 155904 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, яким вона як поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту. Термін виконання основного зобовязання 06.11.2028 року.(т. 1 а.с.81-82).

Одночасно в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, тобто 06.11.2007р., між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договору поруки № 155904, за яким поручитель поручився перед ОСОБА_6 за виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.11.2007 року в повному обсязі в солідарному порядку (т.1, а.с.81-82).

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (надалі Позивач) було укладено Договір Факторингу №4 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» своє право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2, відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України. ТОВ «КЕЙ-КОЛКТ» набув права вимагати погашення заборгованості за даними кредитними договорами. Відповідно до п.1.4 договору факторингу одночасно з відступленням прав Вимоги до Фактора переходять усі права банку за всіма договорами забезпечення.

03.08.2012р. ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «ОСОБА_4 М», якій ТОВ «Кейт-Колект» надало повноваження здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашення заборгованості, звернулося до ОСОБА_2 з листами № 126/11/86 та № 126/11/33, згідно яких вимагала негайного виконання всіх зобовязань за кредитними договорами № № 11246746000 та 11379541000 (т. 1 а.с. 205, 206).

Листом ТОВ «Кейт-Колект» № 075-10841 від 13.06.2013р. ОСОБА_2 підтверджено, що ТОВ «ОСОБА_4 М» є повноважним представником товариства (т. 1 а.с. 207).

Надалі, 27.12.2013р. ТОВ «Укрборг» звернулося до ОСОБА_2 з листами № 732688-юр та № 732689-юр, згідно яких зазначало, що він повинен погасити заборгованість по кредитам (т. 1 а.с. 208, 209).

Копією Договору про надання послуг № 6-к від 01.11.2013р. підтверджуються повноваження ТОВ «Укрборг» як представника ТОВ «Кейт-Колект» (т. 2 а.с. 78).

09.07.2014 року ТОВ «Кей Колект» на адресу ОСОБА_2 надіслали лист вимогу, відповідно до якого вимагали погасити заборгованість за кредитним договором № 11246746000 від 06.11.2007, що станом на 01.12.2013 року становить 51936,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 605471,52 грн., а саме: - заборгованість по основній сумі кредиту 46559,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 542788,79 грн.; - заборгованість за процентами 5376,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 62682,73 грн., протягом 30 днів, з моменту отримання вимоги.(т.1 а.с.98-106).

Крім того, 09.07.2014 року ТОВ «Кей Колект» на адресу ОСОБА_2 надіслали лист вимогу, відповідно до якого вимагали погасити заборгованість за кредитним договором № 11379541000 від 01.08.2008, що станом на 01.12.2013 року становить 72847,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 849259,30 грн., а саме: - заборгованість по основній сумі кредиту 61045,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 711673,69 грн.; - заборгованість за процентами 11801,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 137585,62 грн., протягом 30 днів, з моменту отримання вимоги.

Також, листами від 09.07.2014р. за №№ 732688/1_Л_255; 732689/1_Л_256; 732689/1_Л_689 ТОВ «Кейт-Колект» вимагало від ОСОБА_3 погасити заборгованість по зазначеним кредитам (т. 1 а.с. 211-213).

Квитанціями, наданими до суду, підтверджується здійснення ОСОБА_2 оплат первісному кредитору, а саме: від 26.06.2012р., 25.07.2012р., 22.08.2012р., 26.09.2012р., 26.10.2012р., 27.11.2012р., 25.12.2012р., 25.01.2013р., 26.02.2013р., 16.04.2013р., 05.07.2013р., 08.08.2013р., 27.09.2013р., 26.11.2013р., 26.06.2012р., 25.07.2012р., 22.08.2012р., 26.08.2012р., 26.10.2012р., 27.11.2012р., 25.12.2012р., 25.01.2013р., 26.02.2013р., 05.04.2013р. всього за кредитним договором № 11246746000 за період з 26.06.2012р. по 26.11.2013р. сплачено 7755 доларів США, а за кредитним договором № 11379541000 за період з 26.06.2012р. по 05.04.2013р. сплачено 10700доларів США(т. 1 а.с. 177-188).

Довідкою № 56-2/36-13 від 20.03.2014р. АТ «УкрСиббанк» повідомляє ОСОБА_2, що він станом на 20.03.2014р. отриманих та непогашених кредитів в АТ «УкрСиббанк» не має, оригінал зазначеної довідки оглядався в судовому засіданні та знаходиться у представника ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 89).

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Системний аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Заперечуючи проти первісного позову представник ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях, які надсилалися позивачу (т.1 а.с.160-166, та т. 2 а.с. 55-58, 75-78, 81-86), а також в судових засіданнях неодноразово вказував про відсутність належних доказів по справі, а саме: що саме до позивача перейшло право вимоги звернення до суду по зазначеним кредитам; відсутність чіткої суми грошової вимоги; що позивач не має права вимагати повернення кредиту в іноземній валюті т.я. у нього відсутня відповідна ліцензія, вони не є фінансовою установою та на неналежність доказів по справі, які б повинні були підписані двома сторонами угоди, а не тільки ТОВ «Кейт-Колект»; та підтверджували суму заборгованості з посиланнями на відповідні первинні документи та період.

Як вбачається з матеріалів справи, та надано позивачем на обґрунтування позовних вимог - 06.11.2007 року ОСОБА_2 уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі АКІБ ) кредитний договір № 11246746000 та № 11379541000 від 01.08.2008 року.

Будь-яких доказів щодо правонаступництва або переуступки прав між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" або інших підстав для перейменування ОСОБА_6 (внесення змін у Статут), матеріали справи не містять.

11.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейт-Колект" було укладено договір факторингу № 4 (т. 1 а.с. 45-48).

Як вбачається з даного договору, договір не містить жодної інформації про передачу права вимоги за кредитними договорами № 11246746000 від 06.11.2007р. та № 11379541000, укладеним 01.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Згідно п. 1.2 Договору факторингу обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначений у Додатку 1 до цього Договору.

Разом з тим, згідно п. 3.2 Договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з Додатком 2 до цього Договору.

На підтвердження позовних вимог позивачем по первісному позову суду надано Виписка к Додатку № 1 Договору факторингу (т. 1 а.с. 43-44, т. 2 а.с. 19-21, 31-33), натомість Додаток № 2 акт приймання - передачі суду не наданий.

Суду наданий акт приймання-передачі прав вимоги (надалі Акт) б/н, без зазначення номеру Додатку (т. 2 а.с. 3), згідно якого ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кейт-Колект» склали вказаний АКТ на виконання Договору факторингу № 4 від 11.06.2012р.

Вказана виписка к Додатку № 1 підписана представником (без зазначення будь-якої посади та прізвища; без підписів сторін від Клієнта та Фактора; є розташована на окремому аркуші листа та містіть тільки печатки Фактора). На думку суду вказаний документ не є належним доказом, що свідчить про набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, оскільки такими доказами можуть бути лише двосторонні правочини, в яких чітко визначено їх предмет, зокрема, в даному випадку, передача відповідних прав за спірними кредитними договорами.

Також суд вважає, що наявний в матеріалах справи Акт, не є Додатком № 2 в розумінні п.3.2. Договора факторингу, оскільки він не містить будь-яких посилань, а саме: «Додаток № 2» та взагалі ніким не підписаний, а є ксерокопією з розташуванням на ньому печатки ТОВ «Кейт-Колект», що суд розцінює як неналежний доказ.

Крім того на обґрунтування позовних вимог позивачем надані Виписки к Додатку № 1, з яких вбачається, що ОСОБА_2 за кредитним договором:

- № 11246746000 станом на 11.06.2012р. має фактичний розмір невиконаного зобовязання 405628,65грн., несплачену комісію 46559,34грн.; відсотки 4191, 82 доларів США, валюта в договорові зазначена USD (т 1. а.с. 43);

- № № 11379541000, станом на 11.06.2012р. має фактичний розмір невиконаного зобовязання 540092,55 грн., несплачену комісію 61045,95грн.; відсотки 6528, 97 доларів США, валюта в договорові зазначена USD (т 1. а.с. 44).

Натомість згідно Довідки про розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11379541000, вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 11.06.2012р. складала 67574,92 USD, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту 61045,95 USD, заборгованість по процентам 6528,97 USD, а станом на 01.12.2013р. заборгованість по основній сумі кредиту складає 61045,95 USD, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 962084,17грн; заборгованість по процентам 11801,82 USD що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 185996,68грн (т. 1 а.с. 6);

А відповідно у Довідці про розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11246746000, зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 11.06.2012р. складала 50751,16 USD, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту 46559,34 USD, заборгованість по процентам 4191,82 USD, а станом на 01.12.2013р. загальна заборгованість становить 51936,14 USD, що за офіційним курсом становить 818513,57грн, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту складає 46559,34 USD, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 733775, 20грн; заборгованість по процентам 5376,80 USD що за офіційним курсом НБУ на 15.12.2014р. становить 84738,37грн (т. 1 а.с. 60);

А відповідно до Довідки-розрахунку від 06.07.2015р. за договором № 11379541000, зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 06.07.2015р. складала вже 92474, 54 дол США, а саме: заборгованість за основним боргом - 61045,95 USD та заборгованість по відсоткам 31428,59 USD (т. 2 а.с. 4).

А відповідно до Довідки-розрахунку від 06.07.2015р. за договором № 11246746000, зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 06.07.2015р. складала вже 62057,21 дол США, а саме: заборгованість за основним боргом 46558,85 USD та заборгованість по відсоткам 15498,36 USD (т. 2 а.с. 7).

Звертає на себе увагу той факт, що за який термін відрахована заборгованість зазначені документи посилань не містять.

При цьому самі довідки-розрахунки (т. 2 а.с. 4зв-6 та 7зв-9) взагалі ніким не підписані.

Представником позивача по первісному позову вказані різниці в зазначених Довідках розрахунках пояснювалися тільки тим, що збільшився курс долара; будь-яких інших пояснень: яким чином був проведений розрахунок заборгованості, за який період, які відсотки та чи враховані сплачені кошти, суду не надано.

У відповідності до п. 3.1 постанови правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Таким чином, вказані Довідки та виписки є односторонними документами і відповідними доказами не підтверджені, окрім того вони мають протиріччя по сумі заборгованості та валюті. У виписках тільки зазначені загальні суми заборгованості по основній сумі кредиту, процентах без вказівки періодів за які вони виникли, підстави і формули нарахування, посилання на первинні документи. Крім того, Довідки розрахунки, розташовані в т. 2 а.с. 4зв-6 та 7зв-9 взагалі підпису, зазначення підприємства та печатки не містять. Тому суд вважає, що зазначені вище документи не можуть бути прийняті до уваги як належний та допустимий доказ факту порушення відповідачами своїх зобов'язань за договором та наявності у останніх заборгованості у розумінні ст.57-60 ЦПК України, у зв'язку з тим, що не містять посилань на умови договору, виписку по особовому рахунку та/або інших первиннихфінансово-бухгалтерських документів, які в свою чергу повинні містить усі дані щодо видачі та внесення відповідачами коштів в рахунок погашення кредиту та розподілення даних коштів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Окрім того, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже для правильного вирішення справи має значення не лише факт передачі права вимоги від клієнта факторові, а й обсяг цих вимог, і докази на їх підтвердження.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2., 5.1., 5.4. договору факторингу №4, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кейт-Колект» права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобовязань; відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з Додатком 2 до цього Договору; після дати відступлення клієнт зобовязаний передати фактору за першою вимогою усю наявну документацію щодо відповідного права вимоги; передання документації здійснюється за актом приймання-передачі, який складається сторонами за формою згідно з Додатком 4.

Термін документація для потреб договору означає документи, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог банку до боржників по заборгованостям (право вимоги яких відступаються згідно умов цього договору), а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме: оригінали кредитних договорів; оригінали додаткових договорів до кредитних договорів за умови, що такі укладалися між банком та боржником; оригінали договорів забезпечення або їх дублікати; копії або оригінали кореспонденції, що велась з боржниками з доказами її направлення (надіслання); копії паспортів та ідентифікаційних номерів боржників; оригінали довідок з місця роботи; оригінали анкет-заяв боржників; оригінали або засвідчені банком копії меморіальних ордерів/оригінали або засвідчені банком копії заяв на видачу готівки за умови, що такі вимагатимуться в судовому порядку під час примусового стягнення заборгованості боржників за кредитами.

Крім зазначених умов договору факторингу акти цивільного законодавства також встановлюють обов'язковість наявності доказів прав нового кредитора у зобов'язанні та вимоги до оформлення первинних документів підтверджуючих їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законом.

Згідно визначенням термінів у Договорі факторингу № 4 зазначено, що документація це оригінали або копії документів, які підтверджують дійсність, виникнення і наявність прав вимог до боржників і гарантів щодо їх заборгованості перед клієнтом; під документацією, зокрема розуміються такі документи: первинні договори (оригінали, а за відсутністю копії) з усіма супутніми документами; інші документи, в тому числі які складають «кредитну справу».

Таким чином, згідно договору факторингу відступлення прав вимоги повинно засвідчуватися складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги ( Додаток 2), після чого клієнт зобовязаний передати фактору усю наявну документацію (Додаток 4), а тільки після виконання всіх вищезазначених дій від клієнта до фактора переходять права вимоги.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка № 56-2/36-13 від 20.03.2014р., видана АТ «УкрСиббанк» про те, що ОСОБА_2 станом на 20.03.2014р. отриманих та непогашених кредитів в АТ «УкрСиббанк» не має (т. 1 а.с. 189).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач повинен був надати суду належні докази по справі, а саме: Акти прийому-передачі додатки № 2 та 4, тим самим підтвердити факт передачі права вимоги від клієнта факторові, обсяг цих вимог та тим самим спростувати докази відсутності заборгованості за кредитом відповідачів.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг належить операції з факторингу.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Згідно з п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070/2011, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Матеріали справи не містять свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кейт-Колект» та будь-які виписки з ЄДРЮО згідно до яких, товариство має право на здійснення видів фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій або дозволів відповідно до законодавства - надання факторингу.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно позову позивач просив стягнути суму заборгованості у доларах США, а за змістомправової позиції Верховного Суду України у постанові №6-190цс15 від16.09.2015 року, лише наявністьу позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями надає суду підстави для стягнення заборгованості по кредиту та процентахв іноземній валюті,якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, тому відсутність ліцензії позивача на здійснення валютних операцій, які видає Національний банк України згідно із ч.1ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», є також підставою вважати вимоги в цій частині безпідставними.

Системний аналіз зазначених вимог закону дозволяє суду прийти до висновку, що позивач не надав доказів, що ТОВ «Кейт-Колект» є фінансовою установою, яка має право здійснювати факторингові операції та наявності у фактора прав на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб не суб'єктів господарювання; наявності ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Окрім того, статтею 1085 ч. 1 ЦК України передбачено, що якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

При цьому, представником відповідачів в судовому засіданні буди надані та одержані представником позивача квитанції щодо здійснення оплат первісному кредитору, а саме: від 26.06.2012р., 25.07.2012р., 22.08.2012р., 26.09.2012р., 26.10.2012р., 27.11.2012р., 25.12.2012р., 25.01.2013р., 26.02.2013р., 16.04.2013р., 05.07.2013р., 08.08.2013р., 27.09.2013р., 26.11.2013р., 26.06.2012р., 25.07.2012р., 22.08.2012р., 26.08.2012р., 26.10.2012р., 27.11.2012р., 25.12.2012р., 25.01.2013р., 26.02.2013р., 05.04.2013р. (т. 1 а.с. 177-188), всього за кредитним договором № 11246746000 за період з 26.06.2012р. по 26.11.2013р. було сплачено 7755 доларів США, а за кредитним договором № 11379541000 за період з 26.06.2012р. по 05.04.2013р. сплачено 10700доларів США.

Відтак, суд вважає, що оскільки вказані платежі були здійснені, тому вони підлягали заліку в рахунок погашення заборгованості або відсотків, але, натомість, отримавши вказані копії платіжних квитанцій, представник позивача по первісному позову їх не врахував, а навіть збільшив розмір позовних вимог, подавши уточнені позовні вимоги без будь-якого обгрунтування крім курсу долара США(т. 2 а.с.1-2).

У відповідності до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

З огляду на вищевказане, судом, з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності, в судових засіданнях 06.10.2015р. та 28.12.2015 року розяснювалося сторонам (у тому числі представнику позивача по первісному позову) положення ст.ст.10, 11, 57-61 ЦПК України, пропонувалося позивачу надати допустимі й належні докази на підтвердження своїх вимог, у в звязку з чим представником позивача заявлялися клопотання про необхідність оголошення перерви для надання доказів по справі. Судом вказані клопотання задовольнялися та оголошувалася перерва.

Але, в судові засідання, призначені на 14.12.2015р., 25.01.2016р. та 23.02.2016р. представник позивача по первісному позову не зявився та будь-яких додаткових доказів суду не надав.

Таким чином, позивач та його представник, на протязі всього сдухання справи в суді майже одного року, обравши процесуальну позицію, викладену в заяві від 23.02.2016р. про розгляд справи за відсутністю представника, не надали суду належні та допустимі докази на обрунтування своєї позиції, через що на них покладаються можливі негативні наслідки ненадання таких документів.

Суд вважає, що позивач в даному випадку самостійно розпорядився своїми правами щодо доведення суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність документів по справі, а саме: доказів правонаступництва або переуступки вимоги від Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»; засвідченої копії акту приймання-передачі (витяг) прав вимоги за формою згідно з Додатком №2 до договору факторингу №1 від 11.06.2012 року та засвідчену копію документа (витяг), що підтверджує фінансування Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за договором факторингу № 4 від 11.06.2012 року з прив'язкою до відповідного акту прийому-передачі (додаток № 4 до договору факторингу та/або в частині права вимоги за кредитними договорами № 11246746000 від 06.11.2007р. та № 11379541000 від 01.08.2008 року; Акти прийому-передачі додатки № 2 та 4; документів та інформації щодо руху грошових коштів по зазначеним кредитним договорам; засвідчені копії кредитних справ; доказів реєстрації товариства як фінансової установи; наявності ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті; оригіналів або належним чином засвідчених банком копій первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту та його часткове погашення; належного розрахунку заборгованості відповідачів за кредитними договорами із зазначенням яким чином та за який період пораховані кожна із складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості, з урахуванням валюти кредитного зобов'язання та курсу валюти до гривні - вказує на те, що позивач, не скористався своїми правами щодо надання суду переконливих та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції та не довів свої вимоги у повному обсязі, а тому суд вважає позовні вимоги первісного позивача недоведеними та необґрунтованими.

Що стосується зустрічних позовних вимог то суд зазначає наступне.

Згідно зустрічного позову позивач просив суд визнати припиненими договори поруки № 155904 від 06.11.2007 року та № 221427 від 01.08.2008р., які укладені між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки діючи через свого повноважного представника ТОВ «Агенція комплексного захисту «ОСОБА_4 М», ще 03.08.2012р. вперше направило боржнику ОСОБА_2 лист з вимогою про дострокове погашення кредиту, а 27.12.2013 року, тобто через 1рік 11 місяців 6 днів після першої вимоги ТОВ «Кей Колект» вперше направило вимоги про дострокове погашення кредиту поручителю ОСОБА_3 і тільки 14.01.2015 року звернулося до суду. Наполягав на застосуванні ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Саме 03.08.2012 року, вперше направивши боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення обох кредитів в повному обсязі, ТОВ «Кей-Колект» безумовно змінило день настання строку виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11246746000 від 06.11.2007 року, з «06.11.2028 року» на «03.08.2012 року», та день настання строку виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11379541000 від 01.08.2008 року, з «01.08.2018 року» на «03.08.2012 року». За таких обставин у ТОВ «Кей- Колект» виникло право предявити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобовязання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 03.08.2012 року, протягом наступних шести місяців. Однак таку вимогу до поручителя ОСОБА_3 ТОВ «Кей-Колект» предявив лише 14.01.2015 року.(т.1 а.с.200-204).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою; боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а відповідно до ч. 2 цієї статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, а тому борг підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Аналогічне розяснення міститься в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед позивачем за кредитними договорами, між відповідачем ОСОБА_7 з однієї сторони, позивачем АКІБ «УкрСиббанк» з другої сторони - був укладений договір поруки № 155904 від 06.11.2007 року та Договір поруки № 221427 від 01.08.2008 року. Згідно умов цих договорів, ОСОБА_3 надала поруку перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_2 своїх обовязків за кредитними договорами, згідно яких Кредитор надав Боржнику кредити, а Боржник зобовязався: повернути кредит в строк, сплачувати за його користування проценти, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати штраф. Відповідачка ОСОБА_3 зобов'язалася перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2, своїх зобов'язань по укладеному ним з позивачем кредитним договорам, доки всі зобовязання не будуть виконані повністю (п.1.1 договору поруки).(т. 1 а.с.31-33).

Згідно п.1.2.2 Договору № 11379541000 від 01.08.2008р. остаточний строк повернення кредиту зазначений 01.08.2018р., а за договором № 11246746000 від 06.11.2007р. 06.11.2028р.

З договору поруки №221427 від 01.08.2008 року вбачається, що п.5.3 визначено, що строк позовної давності за Договором складає 1 рік.

Судом встановлено, що 03.08.2012 року діючи через свого повноважного представника ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу ОСОБА_4 М», ТОВ «Кейт-Колект» пред'явило ОСОБА_2 вимоги про дострокове повернення суми кредиту № № 11379541000 та № 11246746000 в повному обсязі, нараховані проценти, з вказівкою сплатити всю суму заборгованості протягом 3-х робочих днів, чим фактично змінило строк виконання основного зобов'язання у зв'язку з пред'явленням вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом

У ТОВ «Кей-Колект» виникло право предявити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушенного зобовязання боржника ОСОБА_2 щодо повернення обох кредитів, починаючи з 03.08.2012 року, протягом наступних шести місяців.

Таким чином, банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що банк звертався до поручителя з вимогами протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язань, який був змінений ним.

У силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, суд вважає, що непред'явлення кредитором (кредитодавцем) вимоги до поручителя про виконання зобов'язання протягом шести місяців від дня настання зміненого кредитором (кредитодавцем) строку виконання основного зобов'язання у зв'язку з пред'явленням вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, є підставою дійти висновку про те, що зобов'язання поручителя за договором поруки припинилися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14 та № 6-190цс14 від 21.01.2015р., які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

За таких обставин, суд вважає, що порука припинилася у зв'язку із спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання таких зобов'язань тому зустрічна позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовій збір сторонами сплачений при зверненні до суду у повному обсязі, тому повторному стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 251, 252, 536, 553, 554, 559, 607, 611, 617, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання договорів поруки припиненими - задовольнити.

Визнати Договір поруки № 155904 від 06.11.2007 року укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 - припиненим.

Визнати Договір поруки № 221427 від 01.08.2008 року укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 - припиненим.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Іванова