Рішення № 56182313, 26.02.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19278/15-ц

Провадження №2/521/1390/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини А2171 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Представник Військової частини А2171 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 21775,79 гривень, а також судові витрати. Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1, за відсутності житлової площі, було надано у тимчасове використання житлове приміщення в вивільненій будівлі №35 військового містечка №215 військової частини А2171, розташованому за адресою: м. Одеса, 2-ий Лазурний провулок, 2, згідно договорами №42 від 02.01.2008 року, №44 від 02.01.2011 року та №52 від 02.01.2013 року. В порушення вимог чинного законодавства України та вимог п. 3.2. договорів №42 від 02.01.2008 року, №44 від 02.01.2011 року та №52 від 02.01.2013 року боржниця не вносила плату за користування жилою площею та спожиті комунальні послуги, що призвело до утворення заборгованості в сумі 21775,79 гривень. Оскільки в добровільному порядку відповідачка сплачувати заборгованість відмовляється, тому позивач вимушений звернутися з наступним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судові засідання не зявлялася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, відповідно до положень статті 224 ЦПК України вважає за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що спірні відносини регулюються ст. ст. 127-132 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986р. № 208, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004р. №1875-1У (далі - Закон №1875-1У), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 12 липня 2005р. №560, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно ст.ст. 1,2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗСУ. Міністерство оборони України, як центральний орган управління ЗСУ здійснює управління військовим майном.

Згідно ст.ст. 3,4 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно, з моменту надходження до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна.

Гуртожитки складаються з приміщень, призначених для проживання і спільного користування кількома одинокими особами, які не перебувають у сімейних стосунках, або для проживання окремих сімей. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших осіб у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки проводиться з дозволу виконавчого органу обласної, міськоїради.

Жила площа в гуртожитках надається за спеціальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано у тимчасове використання житлове приміщення в вивільненій будівлі №35 військового містечка №215 військової частини А2171, розташованому за адресою: м. Одеса, 2-ий Лазурний провулок, 2.

Згідно п. 3.2 договорів №42 від 02.01.2008 року, №44 від 02.01.2011 року та №52 від 02.01.2013 року, ОСОБА_1 повинна здійснювати щомісячну оплату за проживання в безготівковій формі на рахунок військової частини А2171 в ГУ ДКСУ в Одеській області.

За таких обставин, суд вважає що Військова частина А2171 має право вимоги до відповідачки відносно плати за обслуговування будинку та прибудинкової території та надання житлово-комунальних послуг, так як остання є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Військовою частиною А2171.

В порушення вимог чинного законодавства України та вимог п. 3.2. договорів №42 від 02.01.2008 року, №44 від 02.01.2011 року та №52 від 02.01.2013 року боржниця не вносила плату за користування жилою площею та спожиті комунальні послуги, що призвело до утворення заборгованості в період з січня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 21775,79 гривень.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобовязання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобовязанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Відповідно до статей 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін /тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону України №1875-1У визначені обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а обовязком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно зі змісту ст.32 Закону №1875-1У плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання, установлених статтею 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязань.

Таким чином, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідачки заборгованості по комунальним послугам в розмірі 21775,79 гривень.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем сплачено при зверненні до суду судовій збір в розмірі 1256,20 гривень, тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 526, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 20, 24, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ст.ст. 5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 79, 88, 195, 196, 208, 209, 214, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Військової частини А2171 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Військової частини А2171 (р/р 31259201202824, код 08309566, МФО 828011, ГУДКСУ в Одеській області) заборгованість по сплаті комунальних послуг в розмірі 21775 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят пять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Військової частини А2171 (р/р 31259201202824, код 08309566, МФО 828011, ГУДКСУ в Одеській області) суму сплаченого судового збору у розмірі 1256 (одна тисяча двісті пятдесят шість) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що постановив його, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку на протязі десяти днів.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів.

Головуючий: