Ухвала суду № 56182098, 29.02.2016, Київський районний суд м. Одеси

____________________Справа № 520/8317/15-ц

Провадження № 2/520/175/16

УХВАЛА

про розгляд заяви про забезпечення позову

29.02.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, який 29.02.2016 року представник позивача уточнила та просить стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики із урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 587 281грн., та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримала надану 08.02.2016 року заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу. Мотивуючи заяву тим, що невжиття цих заходів може унеможливити виконання рішення по справі у разі його задоволення. При цьому представник посилається на те, що предметом спору є майнові правовідносини, а тому вважає, що наявні підстави для накладення арешту на майно відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, повідомлявся наладженим чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.02.2016 року, з якої слідує, що відповідачу на праві власності належить 386/3000 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому судом встановлено, що позивачем не надано доказів актуальної вартості 386/3000 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених позивачем вимог та вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 08.02.2016 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, до вирішення спору по суті.

Таким чином, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що представник позивача просить накласти арешт на всю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає достатніми застосовані по даній справі заходи забезпечення позову, у звязку із чим, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали та протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали особою без участі якої її було постановлено.

Суддя Васильків О. В.