Ухвала суду № 56179444, 29.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/2962/16-к Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л.М.

Провадження № 11-сс/790/269/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: застосування запобіжного

заходу (ст.194 КПК України)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м.Харкова

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Курила О.М., Остапчика С.В.,

за участю прокурора - Ярового Р.О.,

захисника - ОСОБА_1,

з секретарем - Черкасовим А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Дзержинського відділення Ленінського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4; до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі на строк 60 днів, до 04 год.00 хв. 18 квітня 2016 року із визначенням розміру застави 137800 грн. В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність звільнення підозрюваного з-під варти у разі внесення застави та в такому випадку на ОСОБА_3 покладені обовязки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

З таким рішенням слідчого судді не погодився прокурор у кримінальному провадженні №12016220480000789 ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 20 лютого 2016 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що становить 344500 грн. Апелянт, не оспорюючи обґрунтованості та правильності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, посилається на необґрунтованість розміру застави та вважає, що застава у розмірі 100 мінімальних заробітних плат (137800 грн.) є недостатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зокрема, прокурор вказує на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину; судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України; внаслідок кримінального правопорушення потерпілі отримали поранення різних частин тіла, що призведе до значних витрат з боку медичних установ та потерпілих на лікування останніх та їх подальшу реабілітацію; у випадку внесення застави це може спричинити наслідки у вигляді переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до порядку перевірки ухвал слідчого судді, передбаченого ст.422 КПК України, та ч.4 ст.401 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу прокурора за відсутності підозрюваного ОСОБА_3, який утримується під вартою, оскільки, з огляду на доводи апеляційної скарги прокурора про погіршення становища підозрюваного внаслідок пропозиції збільшення розміру застави, апеляційним судом з власної ініціативи ОСОБА_3 було запропоновано взяти участь у розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції, проте останній відмовився без наведення причин, а участь захисника, який, відповідно до ч.4 ст.46 КПК України, користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює, забезпечує дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного при апеляційному розгляді.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора в обґрунтування доводів апеляційної скарги, думку захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_1, яка проти апеляційної скарги заперечувала; вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, СВ Дзержинського відділення Ленінського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220480000789 від 19 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України (а.с.4), про підозру у вчиненні якого, в порядку ст.ст.276-278 КПК України 19 лютого 2016 року повідомлено ОСОБА_3 (а.с.61-61).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України;

2.наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказували слідчий та прокурор;

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш мяких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення п.1 ч.3 ст.183 КПК України надають право слідчому судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при застосуванні до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства (ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України) ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею визначений розмір застави в межах, передбачених для особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, що узгоджується із вимогами п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

Висновок слідчого судді щодо доцільності визначення застави при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не оспорюється, апелянтом лише порушується питання про недостатність розміру визначеної застави, а тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги прокурора.

Що стосується оцінки визначеного слідчим суддею розміру застави при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд враховує наступні положення кримінального процесуального закону:

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов*язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов*язків, передбачених КПК України.

Як зазначено в ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов*язків та не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Обгрунтовуючи необхідність збільшення розміру застави, визначеної ОСОБА_3, прокурор в апеляційній скарзі посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України та на ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Натомість, саме зазначені обставини в повній мірі враховані слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 100 мінімальних заробітних плат, який не є мінімальним розміром, передбаченим п.3 ч.5 ст.182 КПК України для особи, підозрюваної у особливо тяжкому злочині. Посилання прокурора не те, що внаслідок кримінального правопорушення потерпілі отримали поранення різних частин тіла, що призведе до значних витрат з боку медичних установ та потерпілих на лікування останніх та їх подальшу реабілітацію, хоча і заслуговують на увагу, проте прокурором не надані будь-які відомості про ступінь тяжкості фактично отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, розмір витрат на їх лікування, наявність цивільних позовів, що не дозволяє апеляційному суду оцінити співмірність спричиненої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди розміру визначеної слідчим суддею застави. Будь-яких інших обставин, що дають підстави для визначення застави у більшому розмірі, прокурор в апеляційній скарзі не наводить.

Виходячи із вимоги КПК України щодо необхідності при визначенні розміру застави врахування майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є молодою людиною, не працює та не одружений. Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду повідомила, що підозрюваний мешкав разом із матір*ю та вітчимом, який є інвалідом 3 групи. Мати підозрюваного ОСОБА_5 неофіційно працює у приватному підприємстві швачкою; родина має незначні доходи, а тому навіть визначену слідчим суддею заставу у розмірі 137800 грн. родичі підозрюваного не мають змоги сплатити. Прокурор в судовому засіданні не надав доказів щодо наявності у родини підозрюваного коштовного нерухомого (квартир,будинків, інших приміщень, земельних ділянок тощо) та рухомого майна (транспортних засобів), вкладів у банках, цінних паперів та інших активів в Україні та за її межами, не містять таких даних і матеріали, що долучені слідчим до клопотання. А тому колегія суддів вважає, що застава у розмірі 344500 грн., яку пропонує визначити прокурор, є завідомо непомірною для підозрюваного, що свідомо унеможливлюватиме її внесення. Визначення такого розміру застави суперечитиме вимогам як національного, так і міжнародного законодавства.

З огляду на викладене, ухвала слідчого судді від 20 лютого 2016 року скасуванню за доводами апеляційної скарги прокурора не підлягає.

Керуючись ст.с.404,405, ч.3 ст.407,428,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12016220480000789 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 137800 грн. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :