Ухвала суду № 56177878, 29.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 431/2618/15-ц

Провадження № 22ц/782/36/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Фарятьєва С.О.

суддів: Гаврилюка В.К., Луганської В.М.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» про стягнення боргу, за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про зміну умов договору вкладу і позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання припиненим виконання зобовязання по виплаті відсотків,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача в особі Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (далі КС «Імперіал ЛТД»), обґрунтовуючи його тим, що 08 квітня 2013 року між ними було укладено Договір за № 632 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок КС, за умовами якого (п.1.1) нею було внесено грошові кошти в сумі 58000 грн., з відсотковою ставкою 34% річних (п.2.2), строком до 31 травня 2015 року.

15 травня 2015 року вона звернулась з письмовою заявою до відповідача, в якій вимагала надати довідку про стан внеску, на що 02 червня 2015 року він надав їй графік розрахунків до договору, згідно якого залишок внеску становить 53200 грн., а нарахування процентів було зупинено з 30 вересня 2015 року і почата видача самого вкладу, чим було змінено умови договору, що суперечить п.6.2. його умов.

На даний час сума внеску, залишок якої склав вищевказану суму, а також проценти по вкладу в розмірі 12322.31 грн., їй не повернуто та не сплачено.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просила суд визнати належними їй грошові кошти в сумі 12322.31 грн. відсотків річних, які повинні були бути нараховані їй відповідачем за фактичну кількість днів користування внеском, відповідно до укладеного між ними договору від 08 квітня 2013 року.

Стягнути з відповідача на її користь суму внеску у розмірі 53200 грн., яка є залишком внеску по договору, а також суму процентів у розмірі 12322.31 грн.

Відповідач у своєму позові просив суд змінити умови Договору № 632 від 08 квітня 2013 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, а саме, із п.3.3.1 виключити редакцію: «В будь-який час достроково розірвати цей Договір, письмово попередивши про це Спілку. В такому випадку Спілка протягом 30 днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення повертає Вкладнику внесок та сплачує належні проценти, виходячи з процентної ставки, вказаної в п.2.3 цього Договору» та викласти п.3.3.1. у новій редакції «Розірвати цей Договір за згодою між сторонами, про що укласти додаткову угоду. В такому випадку Спілка протягом 60 днів з моменту укладання Додаткової угоди про розірвання договору повертає вкладнику внесок та сплачує належні проценти, виходячи з процентної ставки, вказаної в п.2.3 цього Договору».

Частину 4 Договору (відповідальність сторін) доповнити п.4.4 та викласти у наступній редакції: «Вкладник несе відповідальність за дострокове розірвання Договору у разі обману Спілки, щодо поважних причин, які слугують підставою для розірвання Договору. Відсутність претензій, щодо завданих збитків відповідно п.4.3 Договору оформлюється у Додатковій угоді про розірвання Договору відповідно до нової редакції п.3.3.1».

Виключити з п. 6.2 Договору умови «Якщо Вкладник протягом 15 днів з моменту одержання листа не підписав Додатковий договір, пропозиція вважається не прийнятою. В такому випадку цей Договір розривається з дня одержання Вкладником вищезазначеного листа, йому повертається внесок та сплачуються належні проценти, виходячи з процентної ставки, вказаної в п.2.2 цього Договору за фактичний строк користування внеском».

Змінити п.6.3 Договору «Цей договір може бути розірваний за ініціативою Вкладника в порядку, визначеному п.3.3.1 цього Договору» та викласти п.6.3 у новій редакції: «Розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається, цей Договір може бути розірвано за згодою Сторін у відповідному порядку або на підставі рішення суду». Інші умови Договору залишити без змін, посилаючись на те, що статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили і на теперішній час існують непередбачені обставини, що відбуваються незалежно від волі і бажання, а саме девальвація грошової одиниці гривні та проведення антитерористичної операції в окремих районах Луганської та Донецької областей.

Крім того, відповідач просив суд визнати припиненим виконання зобовязання щодо нарахування відсотків по цьому Договору з 01 жовтня 2014 року, посилаючись на те, що протоколом №42/1 засідання спостережної ради Спілки було ухвалено рішення, яким введено тимчасовий мораторій (заборону) для нарахування процентів на залучені внески (вклади) за договорами про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок починаючи з 01 жовтня 2014 року, а 28.05.2015 року на Загальних зборах членів Спілки було прийнято рішення про введення такого мораторію відповідно до Закону України «Про кредитні спілки», Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та на весь період проведення антитерористичної операції і у подальшому до спливу шестимісячного терміну з моменту закінчення антитерористичної операції.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 03 грудня 2015 року з КС «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_2 стягнуто суму неповерненого вкладу та відсотків в розмірі 63 016.06 грн.

В задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про зміну умов договору вкладу відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання припиненим виконання зобовязання по виплаті відсотків відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить рішення суду скасувати.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи в апеляційному суді були повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_2 у своїй письмовій заяві до апеляційного суду просила розглянути справу без її участі (а. с. 129).

Представник відповідача КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_3 минулого разу, коли розгляд справи було призначено на 15 лютого 2016 року, особисто зявився до Апеляційного суду Луганської області і перед початком розгляду справи подав письмову заяву про перенесення її слухання на інший день, в звязку з його хворобою (а. с. 130). Тому, заявлене клопотання було задоволено і розгляд даної справи відкладено на 29 лютого 2016 року.

29 лютого 2016 року від в.о. голови правління КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_4 надійшла письмова заява про ще одне відкладення розгляду справи, оскільки представника КС задіяно у процесах у Шевченківському районному суді міста Києва.

Однак ніяких відомостей, підтверджуючих знаходження свого представника у вищевказаний день в інших судових процесах у Шевченківському районному суді міста Києва або в інших судах апелянт не надав, як не надав і відомостей про хворобу свого представника і минулого разу, тобто 15 лютого 2016 року.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, оскільки, на думку судової колегії, апелянт таким чином зловживає своїми процесуальними правами, крім того, апелянт є юридичною особою та має можливість вирішити питання щодо організації представництва своїх інтересів в судовому засіданні іншими представниками, у звязку з чим справа, відповідно до ст.305 ЦПК України, розглядається за відсутності вищевказаних осіб.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконано було.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції послався на ст. 526, ч. 1 ст. 1058 та ч. 2 ст. 1060 ЦК України та виходив з того, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача вклад та нараховані проценти по вкладу, як невиконане належним чином зобовязання за договором, а тому дійшов висновку про обґрунтованість його позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи, а також нормам матеріального права, при цьому судом дотримані і норми процесуального права.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку.

У відповідності із вимогами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 08 квітня 2013 року між ОСОБА_2 і КС «Імперіал ЛТД» було укладено Договір за № 632 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок КС, за умовами якого (п.1.1) позивачем було внесено грошові кошти в сумі 58000 грн., з відсотковою ставкою 34% річних (п.2.2), строком до 31 травня 2015 року (а.с.25).

15 травня 2015 року позивач звернулась з письмовою заявою до відповідача, в якій вимагала надати їй довідку про стан внеску, на що 02.06.2015 року відповідач надав їй графік розрахунків до вищевказаного договору, згідно якого залишок її внеску становить 53200 грн., а нарахування процентів було зупинено з 30.09.2015 року і почата видача самого вкладу (а. а. с. 10-12).

Станом на 03 грудня 2015 року залишок основної суми по вкладу склав 52750 грн., а залишок по відсоткам 10266.06 грн., що підтверджується графіком розрахунку наданого Кредитною Спілкою (а. с. 95). Всього, таким чином, 63016.06 грн.

У своїй письмовій заяві позивач погодилась з тим, що заборгованість Спілки по вкладу перед нею складає 52750 грн. і залишок по процентам 10266 грн. (а.с.90).

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобовязання за договором про залучення внеску (вкладу), у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом щодо захисту свого порушеного права, при цьому, сам факт невиконання зобовязань за вказаним договором, як і сума боргу, відповідач фактично не оспорює, що підтверджується наданим графіком розрахунку за договором вкладу № 632 від 08.04.2015 року, про який зазначалось вище.

Згідно ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і боргові вимоги відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування власністю, зазначене положення висвітлено в рішенні «Гайдук та інші проти України» (ухвала щодо прийнятності від 02 липня 2002 року).

Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача суми неповерненого вкладу та відсотків в розмірі 63016.06 грн.

Посилання відповідача у своїх позовних вимогах на наявність підстав для зміни умов дії договору і визнання припиненим виконання зобовязання по виплаті відсотків, як і доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.

Порядок зміни умов договору та підстави для його розірвання передбачені ст. ст. 651 і 652 Цивільного Кодексу. А статтею 625 того ж Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання між сторонами договору всі його умови відповідали діючому на той час законодавству, з вимогами про зміну умов договору та визнання припиненим виконання зобовязання по виплаті відсотків відповідач звернувся до суду вже після закінчення його дії, тобто після 31 травня 2015 року, крім того, договором сторони не передбачили обставини, за яких сторона звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

За змістом ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, застосування цієї норми передбачає існування лише випадку або непереборної сили, до яких не відноситься девальвація грошової одиниці та проведення антитерористичної операції в окремих районах Луганської та Донецької областей, тобто підставою застосування цього закону є інші обставини ніж ті, що зазначив апелянт.

Більш того, в ст. 617 ЦК України прямо зазначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, містять у собі субєктивне тлумачення обставин справи та вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обємі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» відхилити, а рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення

Головуючий

Судді: